Відкрити головне меню

Великі Кривчиці

(Перенаправлено з Кривчиці)

Вели́кі Кри́вчиці — місцевість Личаківського району Львова, розташована на північному сході міста і обмежена вулицею Польовою, музеєм народної архітектури та побуту «Шевченківський гай», вулицями Ніщинського та Тракт Глинянський, Богданівською. Сьогодні — тихий район міста з переважно малоповерховою забудовою.

Великі Кривчиці
Львів
Великі Кривчиці
Загальна інформація
49°50′ пн. ш. 24°05′ сх. д. / 49.833° пн. ш. 24.083° сх. д. / 49.833; 24.083Координати: 49°50′ пн. ш. 24°05′ сх. д. / 49.833° пн. ш. 24.083° сх. д. / 49.833; 24.083
Район Личаківський
Адмінодиниця Львів
Головні вулиці Кривчицька дорога, Ніщинського, Богданівська
Підприємства Львівська овочева фабрика, Львівська фабрика свічок
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap 2032280 ·R (Львів)


НазваРедагувати

Історики припускають, що назва «Кривчиці» походить від народної назви лісу, що ріс неподалік — «Кривий ліс».

ПриродаРедагувати

На захід від Кривчиць височіє гора Хомець — унікальна пам'ятка природи з залишками реліктового лугостепу. Вона є одним із найцінніших ботанічних об'єктів регіонального ландшафтного парку «Знесіння». Саме тут зупинилось поширення великого, так званого Рисського, заледеніння (100—200 тисяч років тому).

ІсторіяРедагувати

Село Кривчиці вперше згадується у 1447 році, хоча поселення на цьому місці було ще в дохристиянські часи. Під час облог Львова 1648 та 1655 років військами Богдана Хмельницького тут стояв його військовий табір.

Село було віном другої дружини коронного гетьмана Юзефа Потоцького Людвіки з Мнішеків.[1]

Вінцентій Потоцький — польський шляхтич з роду Потоцьких — за родинним поділом у Варшаві (28-30 грудня 1770 р.) з братами Пйотром, Францішеком, Юзефом — отримав з багатомільйонного спадку родини («фортуни»), зокрема, Кривчиці, львівські юридики Личаківську та Сикстуську з «дворищем палацовим».[2]

У 1830-х роках в Кривчицях була заснована цукроварня. У 1908 році через Кривчиці проклали залізницю від Підзамче до Личаківського двірця.

11 квітня 1930 р. південно-західну частину громади Кривчиці включили до меж міста[3]. На приєднаних до міста теренах заснували дві колонії. «Робітнича Колонія Кривчиці» виникла вздовж вулиць Кривчицька Дорога, Втіха, Березова. А ближче до міста, в районі нинішніх вулиць Ірини Вільде, Міжгірної та Ніщинського, у 1930-х збудували за проектами Тадеуша Врубеля, Леопольда Карасінського, Максиміліана Кочура вісім десятків, переважно двоповерхових, вілл — «Професорську колонію», де поселили професорів Львівського університету.

У 19361963 роках у будинку при вул. Козацькій, 11а жила українська педагог та громадський діяч Степанів Олена.

За підрахунками Володимира Кубійовича у 1939 році в Кривчицях (тій частині громади, що не була включена до Львова) було 1560 мешканців: з них 1320 поляків, 160 українців та 80 євреїв. Після війни більшість поляків виїхала до Польщі, а на їх місце прибули українці із Закерзоння.

У 1942 році німецька влада приєднала Кривчиці до складу Львова (до дільниці Вайнберґен). У 1944 році Кривчиці знову стали селом і увійшли до Новояричівського району, а остаточно приєднали їх до Львова у 1962 році.

Важливі спорудиРедагувати

  • авторинок

ЦерквиРедагувати

  • Святого Іллі (вул. Кривчицька Дорога, 113), відома з XVII ст. була раніше дочірною церковцею парафіяльної церкви Вознесіння Господнього на Старому Знесінні. Дослідники припускають, що фундаменти церкви могли бути змуровані ще у ХІІІ ст. Тоді на цьому місці спорудили шестигранну в плані оборонну вежу. М. Бандрівський припускає, що залишки башти були використані для побудови церкви св. Іллі.
  • Різдва Пресвятої Богородиці розташована біля перетину нинішніх вулиць Богданівської та Кривчицька Дорога; збудувана у 1930-х в «історичному стилі». Спочатку це був костел Воздвиження Святого Хреста. За радянських часів костел перетворено на склад, а в 1990 році храм передали громаді УАПЦ, яка перебудувала вежу замінивши готичний шпиль на цибулясту баню. Тепер тут церква Різдва Пресвятої Богородиці.

ПриміткиРедагувати

  1. Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. - Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 70. (пол.)
  2. Szczygielski W. Potocki Wincenty h. Pilawa (zm. 1825) // Polski Słownik Biograficzny… — Tom XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 227—229. (пол.)
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Lwowa w województwie lwowskiem. (пол.)

ДжерелаРедагувати

  • Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Таємниці міста Лева: Книга для читання / укладачі О. Волосевич, О. Даниленко. — Львів : Аверс, 2004.
  • Krzywczyce (po rusku Krywczyci) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883. — Т. IV : Kęs — Kutno. (пол.) — S. 802. (пол.)

ПосиланняРедагувати