Відкрити головне меню

Красносілка (Бершадський район)

село в Бершадському районі Вінницької області України

Красносі́лка — село в Україні, в Бершадському районі Вінницької області. Населення — 1978 осіб.

село Красносілка
Rzewuski.gif
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Бершадський район
Рада/громада Красносільська сільська рада
Код КОАТУУ 0520482403
Облікова картка Красносілка 
Основні дані
Засноване 1670
Населення 1978
Площа 19,6 км²
Густота населення 100,92 осіб/км²
Поштовий індекс 24421
Телефонний код +380 4352
Географічні дані
Географічні координати 48°30′23″ пн. ш. 29°37′17″ сх. д. / 48.50639° пн. ш. 29.62139° сх. д. / 48.50639; 29.62139Координати: 48°30′23″ пн. ш. 29°37′17″ сх. д. / 48.50639° пн. ш. 29.62139° сх. д. / 48.50639; 29.62139
Середня висота
над рівнем моря
173 м
Водойми р. Південний Буг
Найближча залізнична станція Генрихівка
Місцева влада
Адреса ради 24421, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Красносілка, вул. Незалежності, 45-а, тел. 44-3-31
Карта
Красносілка. Карта розташування: Україна
Красносілка
Красносілка
Красносілка. Карта розташування: Вінницька область
Красносілка
Красносілка
Мапа

Красносілка у Вікісховищі?

ГеографіяРедагувати

Лежить на лівому березі Південного Бугу. Віддаль до районного центру — 20 км.

Через село проходить ширококолійна залізниця Вінниця — Гайворон. У селі залізнична станція Генріхівка. На станції навантажують вантажні вагони, 4 рази на тиждень ходить приміський поїзд до Вінниці.

ЛітописРедагувати

Це село, як і навколишні, розташовані в гарній місцині, належали знатній родині Ліпковських, герби яких стають відомими у Польщі ще в XVI столітті.

Саме тут земельний наділ придбав Генріх Ліпковський, який найбільше зробив для розбудови Красносілки і зростання її значимості в цьому регіоні. Вже в другій половині XIX століття його маєток був найбільшим у повіті.

Село пов'язано з історією польського повстання 1830 року.

Свідчення про Красносілку можна знайти в «Географічному словнику» том 4.,сторінка 639 в лівому нижньому куті, виданому у Варшаві у 1883 році.

Входило до М'якохідської волості, згодом стало волосним центром, а волость була перейменована на Красносільську.

З 7 березня 1923[1] було районним центром Красносільського району.

19 листопада 1924 перейшло до складу Соболівського району.[2]

11 серпня 1925 перейшло до складу Джулинського району.[3]

10 вересня 1959 з метою укрупнення районів Джулинський район ліквідували, село перейшло до Бершадського району.

14 лютого 2019 громада УПЦ МП Святого апостола і євангеліста Іоана Богослова перейшла до складу Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ[4].

ХрамиРедагувати

В 1703 році був побудований православний храм. Він був дерев'яний, 6 аршин (4,25 м) в ширину і 15 аршин (10,65 м) з окремою дзвіницею. Храм був освячений в ім'я святого Апостола Іоанна Богослова. Іконостас у ньому був дощана, двох'ярусний, з іконами грецького письма. Цей храм існував до 1873 року.

Внаслідок ветхості і тісноти того храму приступили до будівництва нового храму (також в ім'я святого Апостола Богослова), яка почалася в 1867 році і закінчена в 1873 році. Новий храм був дерев'яний на кам'яному фундаменті, дзвіниця була побудована разом з храмом, вся будівля покривала залізний дах. Споруда храму обійшлася в 7200 рублів і зроблена виключно на кошти парафіян. У 1879 році у дах дзвіниці вдарила блискавка, відбивши частина карнизу, ставню, розбивши скляні двері, що ведуть з дзвіниці в церкву, і пошкодивши рами наместной ікони Святого Миколая. Іконостас у храмі був триярусний, прикрашений золотою різьбою на синюватому тлі. У 1896 році храм зазнав капітального ремонту: верх і барабан храму були розібрані до зовнішнього карниза, залом стіни були виготовлені з нових брусів, барабан і верх встановили назад, без зміни плану.

Також були дерев'яні причтові приміщення, побудовані парафіянами в 1862 році. Церковно-приходська школа була відкрита в 1862 році, і розміщувалася в окремому будинку. Після революції в 1926 році храм був зруйнований, а все церковне майно було націоналізовано і передано в колгосп. На місці храму побудували склади.

У 1992 році за рішенням жителів села та сільської ради було розпочато будівництво нового цегляного храму на честь святого Апостола Іоанна Богослова, будівництво якого тривало 15 років. З 2007 року в храмі проходять регулярні богослужіння.

Пам'яткиРедагувати

  • За Генріха був збудований у селі цукровий завод, а також прокладена залізниця, місцева станція, яка і по-сьогодні носить його ім'я.
    Родину Ліпковських поважали в країні за відданість короні і присязі, чоловіки якої служили у війську і навіть на флоті.

Будівництво у Красносілці палацу Генріх розпочав у 1822 році, який по проекту зводився в італійському стилі. З його вікон відкривався дуже гарний вид на річку Південний Буг. Однак на малюнку 1860 року ми вже зустрічаємо маєток в дещо переробленому вигляді.

Головний будинок мав два поверхи з двоскатним дахом з партерами. А веранда була з односкатним, на колонах. В лівому куті головної споруди були колони, а також арки і закрита тераса.

Вже в 1873 році палац знову дещо змінив всій вигляд, особливо тераси, де в правій, з високими закритими вікнами, знаходилася оранжерея. Найгарнішою тут була бальна зала — висока, з багатьма орнаментами та арками. Нагорі стіни були покриті штукатуркою з характерними гротами. Доповнювали величавість великі люстра з кришталю, а на підході проглядалося кілька відтінків паркету.

  • Був камін світлого мармуру, над яким висіли скульптури, а навколо — картини в позолочених рамках.

Зала для балів і декорацій була дуже величава, а попід стінами стояли крісла в стилі Людовіка Філіпа і банкетки. Тут було два салони, а стіни вимальовані яскравими орнаментами. Подібний вигляд мала і друга зала, де всі речі були позолочені. Тут в колекції були зібрані кубки, чашки, полумиски, різні китайські фігурки. Штрихами були намальовані пейзажі села і округи, а також «красносільські справи», як про це повідали очевидці.

Цікавою у палаці була й система опалювання, а покої відзначалися величністю і оригінальною умебльованістю, особливо різноплановими диванами.

Сучасники схвально відгукувалися і про галерею Ліпковських, яка, вишукано оформлена, поєднувала в собі картини з декількох десятків образів.

Вражаюче виглядала зала їдальні. Це, насамперед, різні балкони, розмальована стеля, старовинний годинник. В центрі знаходилася гарна шафа і великий овальний стіл зі стільцями.

Це лише штриховані узагальнення, які можна зробити з тодішніх описів вражень очевидців.

Після Генріха Ліпковського Красносілка перейшла до одного з його синів, який вів дещо розгульний спосіб життя. З часом він продав палац іншому члену родини, а колекції подарував братовій. Зараз важко оцінювати такі дії наступних власників маєтку, однак, скоріш за все, це було пов'язано з їх фінансовими труднощами.

Ліпковські проживали в Красносілці аж до революційних подій, пов'язаних з приходом більшовицької влади. Саме в цю пору завершилася світла сторінка в історії цього панського палацу.

В наступні десятиліття його приміщення використовувалися під різні навчальні та офіційні установи, керівники яких не задумувалися над збереженням будівлі. У роки нацистської окупації тут знаходилася комендатура. Саме сюди прагнув спрямувати свій палаючий бомбардувальник радянський екіпаж, який розбився поруч, і льотчики захоронені в парку біля маєтку.

І лише в післявоєнний період, коли тут функціонувала знаменита Красносільська середня школа, це приміщення підтримувалося всі роки у більш-менш нормальному стані, наскільки дозволяли тодішні можливості.

Саме тут земельний наділ придбав Генріх Ліпковський, який найбільше зробив для розбудови Красносілки і зростання її значимості в цьому регіоні. Вже в другій половині 19 століття його маєток був найбільшим у повіті.

ГалереяРедагувати

Парк та садибаРедагувати

ПриміткиРедагувати