Красносілка (Бершадський район)

село в Бершадському районі Вінницької області України

Красносі́лка — село в Україні, у Бершадському районі Вінницької області. Населення — 1978 осіб.

село Красносілка
Rzewuski.gif
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Бершадський район
Громада Красносільська сільська рада
Код КОАТУУ 0520482403
Облікова картка Красносілка 
Основні дані
Засноване 1670
Населення 1978
Площа 19,6 км²
Густота населення 100,92 осіб/км²
Поштовий індекс 24421
Телефонний код +380 4352
Географічні дані
Географічні координати 48°30′23″ пн. ш. 29°37′17″ сх. д. / 48.50639° пн. ш. 29.62139° сх. д. / 48.50639; 29.62139Координати: 48°30′23″ пн. ш. 29°37′17″ сх. д. / 48.50639° пн. ш. 29.62139° сх. д. / 48.50639; 29.62139
Середня висота
над рівнем моря
173 м
Водойми р. Південний Буг
Найближча залізнична станція Генрихівка
Місцева влада
Адреса ради 24421, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Красносілка, вул. Незалежності, 45-а, тел. 44-3-31
Карта
Красносілка. Карта розташування: Україна
Красносілка
Красносілка
Красносілка. Карта розташування: Вінницька область
Красносілка
Красносілка
Мапа

CMNS: Красносілка у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Лежить на лівому березі Південного Бугу. Віддаль до районного центру — 20 км.

Через село проходить ширококолійна залізниця Вінниця — Гайворон. У селі залізнична станція Генріхівка. На станції навантажують вантажні вагони, 4 рази на тиждень ходить приміський поїзд до Вінниці.

ЛітописРедагувати

Це село, як і навколишні, розташовані в гарній місцині, належали знатній родині Ліпковських, герби яких стають відомими у Польщі ще в XVI столітті.

Саме тут земельний наділ придбав Генріх Ліпковський, який найбільше зробив для розбудови Красносілки і зростання її значимості в цьому регіоні. Вже в другій половині XIX століття його маєток був найбільшим у повіті.

Село пов'язано з історією польського повстання 1830 року.

Свідчення про Красносілку можна знайти в «Географічному словнику» том 4.,сторінка 639 в лівому нижньому куті, виданому у Варшаві у 1883 році.

Входило до М'якохідської волості, згодом стало волосним центром, а волость була перейменована на Красносільську.

З 7 березня 1923[1] було районним центром Красносільського району.

19 листопада 1924 перейшло до складу Соболівського району.[2]

11 серпня 1925 перейшло до складу Джулинського району.[3]

10 вересня 1959 з метою укрупнення районів Джулинський район ліквідували, село перейшло до Бершадського району.

14 лютого 2019 громада УПЦ МП Святого апостола і євангеліста Іоана Богослова перейшла до складу Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ[4].

ХрамиРедагувати

В 1703 році був побудований православний храм. Він був дерев'яний, 6 аршин (4,25 м) в ширину і 15 аршин (10,65 м) з окремою дзвіницею. Храм був освячений в ім'я святого Апостола Іоанна Богослова. Іконостас у ньому був дощана, двох'ярусний, з іконами грецького письма. Цей храм існував до 1873 року.

Внаслідок ветхості і тісноти того храму приступили до будівництва нового храму (також в ім'я святого Апостола Богослова), яка почалася в 1867 році і закінчена в 1873 році. Новий храм був дерев'яний на кам'яному фундаменті, дзвіниця була побудована разом з храмом, вся будівля покривала залізний дах. Споруда храму обійшлася в 7200 рублів і зроблена виключно на кошти парафіян. У 1879 році у дах дзвіниці вдарила блискавка, відбивши частина карнизу, ставню, розбивши скляні двері, що ведуть з дзвіниці в церкву, і пошкодивши рами наместной ікони Святого Миколая. Іконостас у храмі був триярусний, прикрашений золотою різьбою на синюватому тлі. У 1896 році храм зазнав капітального ремонту: верх і барабан храму були розібрані до зовнішнього карниза, залом стіни були виготовлені з нових брусів, барабан і верх встановили назад, без зміни плану.

Також були дерев'яні причтові приміщення, побудовані парафіянами в 1862 році. Церковно-приходська школа була відкрита в 1862 році, і розміщувалася в окремому будинку. Після революції в 1926 році храм був зруйнований, а все церковне майно було націоналізовано і передано в колгосп. На місці храму побудували склади.

У 1992 році за рішенням жителів села та сільської ради було розпочато будівництво нового цегляного храму на честь святого Апостола Іоанна Богослова, будівництво якого тривало 15 років. З 2007 року в храмі проходять регулярні богослужіння.

Пам'яткиРедагувати

  • За Генріха був збудований у селі цукровий завод, а також прокладена залізниця, місцева станція, яка і по-сьогодні носить його ім'я.
    Родину Ліпковських поважали в країні за відданість короні і присязі, чоловіки якої служили у війську і навіть на флоті.

Будівництво у Красносілці палацу Генріх розпочав у 1822 році, який по проекту зводився в італійському стилі. З його вікон відкривався дуже гарний вид на річку Південний Буг. Однак на малюнку 1860 року ми вже зустрічаємо маєток в дещо переробленому вигляді.

Головний будинок мав два поверхи з двоскатним дахом з партерами. А веранда була з односкатним, на колонах. В лівому куті головної споруди були колони, а також арки і закрита тераса.

Вже в 1873 році палац знову дещо змінив всій вигляд, особливо тераси, де в правій, з високими закритими вікнами, знаходилася оранжерея. Найгарнішою тут була бальна зала — висока, з багатьма орнаментами та арками. Нагорі стіни були покриті штукатуркою з характерними гротами. Доповнювали величавість великі люстра з кришталю, а на підході проглядалося кілька відтінків паркету.

  • Був камін світлого мармуру, над яким висіли скульптури, а навколо — картини в позолочених рамках.

Зала для балів і декорацій була дуже величава, а попід стінами стояли крісла в стилі Людовіка Філіпа і банкетки. Тут було два салони, а стіни вимальовані яскравими орнаментами. Подібний вигляд мала і друга зала, де всі речі були позолочені. Тут в колекції були зібрані кубки, чашки, полумиски, різні китайські фігурки. Штрихами були намальовані пейзажі села і округи, а також «красносільські справи», як про це повідали очевидці.

Цікавою у палаці була й система опалювання, а покої відзначалися величністю і оригінальною умебльованістю, особливо різноплановими диванами.

Сучасники схвально відгукувалися і про галерею Ліпковських, яка, вишукано оформлена, поєднувала в собі картини з декількох десятків образів.

Вражаюче виглядала зала їдальні. Це, насамперед, різні балкони, розмальована стеля, старовинний годинник. В центрі знаходилася гарна шафа і великий овальний стіл зі стільцями.

Це лише штриховані узагальнення, які можна зробити з тодішніх описів вражень очевидців.

Після Генріха Ліпковського Красносілка перейшла до одного з його синів, який вів дещо розгульний спосіб життя. З часом він продав палац іншому члену родини, а колекції подарував братовій. Зараз важко оцінювати такі дії наступних власників маєтку, однак, скоріш за все, це було пов'язано з їх фінансовими труднощами.

Ліпковські проживали в Красносілці аж до революційних подій, пов'язаних з приходом більшовицької влади. Саме в цю пору завершилася світла сторінка в історії цього панського палацу.

В наступні десятиліття його приміщення використовувалися під різні навчальні та офіційні установи, керівники яких не задумувалися над збереженням будівлі. У роки нацистської окупації тут знаходилася комендатура. Саме сюди прагнув спрямувати свій палаючий бомбардувальник радянський екіпаж, який розбився поруч, і льотчики захоронені в парку біля маєтку.

І лише в післявоєнний період, коли тут функціонувала знаменита Красносільська середня школа, це приміщення підтримувалося всі роки у більш-менш нормальному стані, наскільки дозволяли тодішні можливості.

Саме тут земельний наділ придбав Генріх Ліпковський, який найбільше зробив для розбудови Красносілки і зростання її значимості в цьому регіоні. Вже в другій половині 19 століття його маєток був найбільшим у повіті.

ГалереяРедагувати

Парк та садибаРедагувати

ПриміткиРедагувати