Відкрити головне меню

Кра́сне — село Рожнятівського району Івано-Франківської області.

село Красне
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Рожнятівський район
Рада/громада Красненська сільська рада
Код КОАТУУ 2624882401
Основні дані
Засноване 1451
Населення 1276
Площа 40,589 км²
Густота населення 31,44 осіб/км²
Поштовий індекс 77660
Телефонний код +380 03474
Географічні дані
Географічні координати 48°51′20″ пн. ш. 24°17′01″ сх. д. / 48.85556° пн. ш. 24.28361° сх. д. / 48.85556; 24.28361Координати: 48°51′20″ пн. ш. 24°17′01″ сх. д. / 48.85556° пн. ш. 24.28361° сх. д. / 48.85556; 24.28361
Водойми річка Черлен
Місцева влада
Адреса ради вул. Незалежності, 13, с. Красне, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77660, тел. 2-13-90
Карта
Красне. Карта розташування: Україна
Красне
Красне
Красне. Карта розташування: Івано-Франківська область
Красне
Красне
Мапа

РозташуванняРедагувати

Село розташоване за 15 км від районного центру. Село знаходиться у східній частині району. Верхня його частина сягає висоти 589,76 метра над рівнем моря. У 1995 році Красному надано статус гірського села.

Селом протікає річка Черлен.

НазваРедагувати

Колись існувала назва села Красне поле. Існують дві версії походження назви села. Краєзнавець Михайло Миронюк твердить, що перша назва пішла від червоної землі, политої кров'ю на місці битви між місцевим населенням і ординцями в час їх набігів на Прикарпаття. За іншою версією, назву населений пункт одержав від краси села чи осіннього лісу, в якому переважали буки — його листя в цю пору набирає червоного (красного) забарвлення.

ІсторіяРедагувати

Перша письмова згадка відноситься до 1450 року.

В давнину в Красному діяла солеварня; в селі було дві соляні криниці — Краснянська і Лісна.

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[1].

В 1858 році в селі Красне Стрийського округу було 1139 жителів.

У «Шематизмі» 1914 року пишеться, що в цей час в селі були 1754 жителі. Поляків було 11, а жидів — 87. Діяла читальня «Просвіти». А церковне Братство нараховувало 135 членів.

В 1921 році в Красному проживало 1519 жителів; в 1935 році — 1747 українців, 5 поляків, 62 євреї.

У 1939 році в селі проживало 1840 мешканців (1780 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 10 поляків і 40 євреїв)[2].

Розташування села на краю Чорного лісу спричинило як постійну присутність повстанців, так і підвищену увагу карателів. У другій половині жовтня 1944 р. сотня «Змії» (командир Павло Вацик «Прут») і дві чоти під командуванням чотового «Явора» сотні «Стріла» (командир Петро Мельник «Хмара») розбили тут станицю внутрішніх військ та захопили зброю, набої і припаси[3].

ЦеркваРедагувати

Церква Святого Миколая вперше згадується 1684 року про сплату 5 злотих катедратика (столового податку)[4]. Також згадується у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року. У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740—1755 рр. церква Святого Миколая описується як дерев'яна, добра, збудована в 1701 році, парох — Василь Белейович, висвячений у 1725 році Митрополитом Атаназієм Шептицьким, 50 парохіян-господарів.

Нинішня церква Святого Миколая[5] — дерев'яна, з 1830 року, належить до Рожнятівського благочиння Івано-Франківської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, прот. Іван Романів. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у краснянській церкві 6 давніх дзвонів діаметром 77, 52, 49, 37, 32, 28 см, виготовлених у 1859, 1716, 1793, 1736, 1736 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[6]

ОсвітаРедагувати

Народна школа заснована в 1845 році. До школи ходило 44 дітей, а в цей час дітей шкільного віку було в селі 155. Вчителем був Коханевич Генріх.

В 1866 році школа в селі стала тривіальною і належала до Калуського шкільного повіту. А в 1913 році, перед першою світовою війною, в селі школа була двокласною. В школу ходило 169 дітей. Були два вчителі.

В 1924 році в Красному була двокласна українська школа, яку відвідувало 130 дітей.

Відомі людиРедагувати

Коло села 24.11.1944 потрапив у засідку і загинув Кобилинець Іван (псевдо: «Козак», «Сокіл») — командир куреня «Промінь», командир Калуського тактичного відтинку УПА.[7]

СучасністьРедагувати

Зараз в селі знаходиться сільська рада (сільський голова Совган Леонід Іванович), ЗОШ І-ІІІ ступенів (директор Сенич Ніна Йосипівна), ФАП (завідуюча — Сьомак Любов Тарасівна), клуб (завідуючий — Ілиняк Іван Володимирович), пошта, заклади торгівлі. Є заклади туристичного відпочинку.

ПриміткиРедагувати

  1. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 176, 214, 238, 241 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 32.
  3. Іван КМЕТЮК. Відважний змаг норовистого «Прута». — «Галичина», 26 липня 2017 року. Архів оригіналу за 31 липень 2017. Процитовано 31 липень 2017. 
  4. Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
  5. Красне. Церква Св. Миколи 1770.
  6. Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20.
  7. Рожнятівщина. Слідами нескорених…

ПосиланняРедагувати