Вацик Павло Іванович

Павло Іванович Вацик (псевдо: Прут) (нар. 17 липня 1917, с. Заріччя, Надвірнянський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, тепер — Надвірнянський район, Івано-Франківська область — пом. 1 березня 1946, біля с. Рибне, Тисменицький район, Івано-Франківська область) — український військовик, майор (за іншими даними полковник[1]) Української повстанської армії, командир сотні УНС «Змії» куреня «Скажені» (1944), курінний куреня «Підкарпатський» (1945) 22-го (Станіславського) Територіального відтинку «Чорний ліс», групи УПА-Захід. Лицар «Срібного Хреста Бойової Заслуги 1 класу»

Павло Вацик
УПА погон 10 - Майор.svg Майор
Вацик Павло.jpg
Загальна інформація
Народження 17 липня 1917(1917-07-17)
с. Заріччя, Надвірнянський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина, тепер Надвірнянський район, Івано-Франківська область, Україна
Смерть 1 березня 1946(1946-03-01) (28 років)
біля с. Рибне, Тисменицький район, Івано-Франківська область
(загинув у бою з НКВС)
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Національність українець
Псевдо «Прут»
Військова служба
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Війни / битви

Друга світова війна

Командування
командир сотні УНС «Змії» куреня «Скажені»
14 жовтня 1944 — січень 1945
командир куреня «Підкарпатський»
січень 1945 — 1 березня 1946
Нагороди та відзнаки

Срібний Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 15.08.1946 Бронзовий Хрест Бойової Заслуги — 20.07.1945

ЖиттєписРедагувати

Павло Вацик народився 17 липня 1917 року в с. Заріччя у середньо заможній селянській родині. З юних років брав активну участь в місцевому осередку товариства «Просвіта».

У 1938—1939 роках проходив військову службу в Польській армії артилеристом. Брав участь у анексії Польщею в Чехословаччини області Заолжя[2]. Далі працював теслею. В 1939 році мобілізований до польської армії. Брав участь у німецько-польській війні. У 1939—1941 роках перебував у рідному селі.

Бойовий шляхРедагувати

Із початком німецько-радянської війни за даними кримського архіву КҐБ Павло Вацик у складі похідної групи ОУН(м) прибув у Крим разом з румунськими військами, працював помічником військового лікаря. У липні 1942 р. вступив до ОУН(р), один з організаторів госпіталю ОУН у Сімферополі, був помічником керівника загону самооборони ОУН. Далі відкликаний для організації УПА.[3] За іншими джерелами — активно включився у створення української адміністрації та міліції. В 1942—1943 роках служив у допоміжній поліції.

Вступив до лав УНС у листопаді 1943 року, яка наступного року була переформована в УПА[4]. Виконував обов'язки чотового в сотні командира «Різуна» (Василя Андрусяка).

14 жовтня 1944 року призначений командиром сотні «Змії» у курені «Скажені»[5]. 7 січня 1945 року «Прут» — командир куреня «Підкарпатський»[6][7] та підвищений у званні до старшого булавного[8]. Вояк куреню Григорій Костюк ("Вишневий) так характеризував нового курінного :

Новий курінний Павло Вацик («Прут») у багато дечому, навіть зовнішнім виглядом, був подібний до командира «Ґреґота». Так само тоді він мав німецьку уніформу, МП, далековид і мапник. Проте він, трохи нижчий і молодший — біля 30 років, мав струнку поставу й гарне обличчя, так що всякому відразу впадав в очі, особливо жінкам.

Наказом ГВШ УПА від 15 лютого 1946 року підвищений до звання сотника.

21-22 жовтня 1945 р. «Прут», домовившись із «Реном» (Василь Мізерний) і «Коником» (Михайло Гальо), здійснив перший напад на гарнізон у містечку Бірча — опорному пункті польських шовіністичних груп, які постійно тероризували українські села. Курінь за участю місцевих підрозділів УПА здобув периферійні позиції ворога, знищив вогневі точки і після короткого бою відступив, захопивши декілька десятків полонених, яких після відповідної бесіди звільнили. У кінці жовтня або на початку листопада 1945 р. курінь «Прута» відійшов на свої терени.

6 січня 1946 року курінь «Прута» атакував гарнізон прикордонників з 80 осіб у селі Грабівка Станіславської області. Було знищено 12 радянських прикордонників, у тому числі старшого лейтенанта і 4 сержантів, важко поранено 7 військовослужбовців. Повстанці втратили одного вояка, та ще один був поранений[9].

12 лютого 1946 року два батальйони НКВС здійснили напад на табір куреня «Підкарпатський». Нападали з трьох боків: від сіл Майдан-Посіч-Загвіздя Станіславської області. Після двохгодинного бою курінь відступив у ліс, знищивши 36 та поранивши 13 військовослужбовців НКВС. Курінь при цьому втратив 8 вбитими та З-х поранених вояків.

15 лютого 1946 року курінь «Прута» вів бій проти двох батальйонів НКВС між селами Завій-Майдан Станіславської області. Курінь був повністю оточений, підпустив ворога на відстань 50 метрів та відкрив ураганний вогонь з усіх 22 кулеметів. НКВСівці відступили, втративши 18 вбитими та 3-х поранених[10].

Загинув 1 березня 1946 у сутичці з НКВС між селами Рибне та Пациків, Тисменицького району, Івано-Франківської області. Тіло було перевезено НКВСівцями до м. Станіслава, де його було повішено на ратуші з написом «Командир банд», та перебувало там протягом тижня[11].

Наказом ГВШ УПА від 10 жовтня 1946 року посмертно підвищений у званні до майора.

НагородиРедагувати

  • Згідно з Виказом відзначених УПА-Захід від 1.09.1946 р. хорунжий УПА, командир куреня «Підкарпатський» Павло Вацик – «Прут» нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА.
  • Згідно з Наказом крайового військового штабу УПА-Захід ч. 20 від 15.08.1946 р. сотник УПА, командир куреня ТВ 22 «Чорний ліс» Павло Вацик – «Прут» нагороджений Срібним хрестом бойової заслуги УПА 1 класу[12].

Вшанування пам'ятіРедагувати

 
Панахида на місці смерті
 
Табличка на могильному Хресті
 
Місце загибелі Павла Вацика
  • Активістами осередку НРУ Миколою Стельмащуком, Миколою Вациком, Василем Бігуном за участі людей з села Підлісся Тисменицького району, що знали, де загинув від рук НКВС славної пам'яті Павло Вацик «Прут», було відшукано це місце. У Чорному лісі 12 липня 1996 року було відкрито і освячено пам'ятний хрест за участю громадськості села Заріччя, жителів Надвірнянського району та села Підлісся Тисменецького району, колишніх вояків УПА, що проживають в області[13].
  • До 80-річчя від народження Павла Вацика «Прута» було названо його іменем одну з вулиць села, а також встановлено за ініціативою осередку НРУ при в'їзді до неї, пам'ятну стелу, на якій поміщено портрет героя та зроблено відповідний напис[14]. Всю роботу по виготовленню цього знака виконав член осередку НРУ, сільський майстер п. Микола Вацик і його син Микола.
  • Освячення та відкриття стели відбулося 12 липня 1997 р. за участю кількох священиків УГКЦ, вояків УПА, гостей з Надвірної та навколишніх сіл.
  • 2 січня 2007 року відкрито пам'ятник у рідному селі.
  • 21.11.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у с. Зелена Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 027) та Срібний хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 015) передані Миколі Вацику, сину племінниці Павла Вацика – «Прута».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Grzegorz Motyka, Ukraińska partyzantka 1942—1960, Warszawa 2006.
  2. Григорій Костюк. «Рейди підкарпатського куреня під командою „Прута“ 1945 року» Друкується за виданням: літопис української повстанської армії. Том 19 (уривок). Група УПА «Говерля» Торонто-Львів 1992—1993
  3. Володимир ЧОРНОМОР. Повстанчий Крим. — Сімферополь : ДП „Видавництво ”Таврія”, 2009. — С. 198.
  4. С. Ф. Хмель. Відтинок «Магура». (Калуська округа). Спогади 1949
  5. Літопис Української Повстанської. Том 19. Група УПА «Говерля». Книга друга: Спомини, статті та видання історично-мемуарного характеру
  6. Ісаюк Олеся. «Роман Шухевич». 2015. ISBN 978-966-14-8303-2
  7. Перемога куреня «Різуна» Василя Андрусяка на г. Лопата
  8. Содоль П. Організаційна структура УПА. Архів оригіналу за 30 травень 2012. Процитовано 13 лютий 2018. 
  9. Бойова діяльність УПА в 1946 році
  10. Бойова діяльність УПА: 11-20 лютого 1946 року
  11. Цього дня загинув командир куреня УПА «Підкарпатський» — «Прут»
  12. Манзуренко В. Лицарі Срібного хреста бойової заслуги 1-го та 2-го класів /. В. Манзуренко // Український визвольний рух. — Львів, 2007. — Зб. 9. — С. 248—279.
  13. Історія села Заріччя Надвірнянського району
  14. Націоналісти вшанували 100-ліття від дня народження майора УПА «Прута»

ЛітератураРедагувати

  • Іван Гриджук, «Народна Воля», «Славний син Заріччя і Чорного лісу повернувся у рідне село»
  • Григорій Костюк («Незломний», «Вишневий») «Рейди підкарпатського куреня під командою „Прута“ 1945 року» Друкується за виданням: літопис української повстанської армії. Том 19 (уривок). Група УПА «Говерля» Торонто-Львів 1992—1993
  Зовнішні відеофайли
  70 років тому загинув командир сотні УПА Павло Вацик «Прут»

ПосиланняРедагувати