Відкрити головне меню

Грабівка (Калуський район)

село в Калуському районі Івано-Франківської області (Україна)

Гра́бівка — село Калуського району Івано-Франківської області. Село розташоване на берегах річки Луква, прилягає до Чорного Лісу.

село Грабівка
В'їзд до «повстанської столиці»
В'їзд до «повстанської столиці»
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада/громада Завійська сільська рада
Код КОАТУУ 2622882802
Основні дані
Засноване 1366
Населення 1305
Площа 18,73 км²
Густота населення 54,4 осіб/км²
Поштовий індекс 77357
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 48°54′01″ пн. ш. 24°23′11″ сх. д. / 48.90028° пн. ш. 24.38639° сх. д. / 48.90028; 24.38639Координати: 48°54′01″ пн. ш. 24°23′11″ сх. д. / 48.90028° пн. ш. 24.38639° сх. д. / 48.90028; 24.38639
Водойми Луква, Рудовець, Корни
Місцева влада
Адреса ради 77356, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Завій, вул. Данила Галицького, 350 , тел. 99-2-75
Карта
Грабівка. Карта розташування: Україна
Грабівка
Грабівка
Грабівка. Карта розташування: Івано-Франківська область
Грабівка
Грабівка
Мапа

Грабівка у Вікісховищі?

ГеографіяРедагувати

У селі річка Рудовець та потік Корни впадають у річку Лукву.

ІсторіяРедагувати

За 450 років свого літописного існування село пережило 5 окупаційних режимів. Село виникло в часи зародження кріпацтва в Україні. Одним з перших керівників повстань в селі був місцевий священик Іван Коритко (Грабівський),[1] разом з ним населення підняло повстання проти правлячої польської шляхти.[2]

Вони встановили український магістрат у Калуші, ліквідувавши кріпацтво. Далі пройшли походом по Прикарпаттю, беручи штурмом замки польських вельмож, але зречення Хмельницького і полишення ним земель найманому польському війську призвели до загибелі повстанців.[3]

Після польсько-шляхетського панування прийшла австрійська влада. У 1880 році в селі було 648 мешканців  (613  греко-католиків, решта євангелісти та юдеї).

У 1919 році Польща в ході 10-місячної війни окупувала Галичину, село підлягало гміні та постерунку поліції в Підмихайлі.

У 1939 році в селі проживало 1250 мешканців (1190 українців, 20 поляків і 40 євреїв).[4]

В 1939 році прийшли перші радянські окупанти, репресуючи і знищуючи тих місцевих жителів, які завдяки читальням «Просвіти» були освіченими і свідомими. Радянських правителів у 1941 році змінили німці, які стягали непомірні податки і вивезли 25 грабівчан на роботи в Німеччину. Жителі села піднялися на боротьбу з окупантом, вступаючи в ряди УПА.

Повстанська столицяРедагувати

 
Могили повстанців УПА на цвинтарі

У 1944 році повернувся радянський репресивний режим. Йому протистояли загони УПА, Грабівка стала столицею борців за волю України.[5][6] В 4 основних некрополях села знаходяться десятки партизанських могил.[7][8][9]

27 квітня 1944 року під час відступу від сил УПА «червоні партизани» для прикриття захопили випадкових жителів села. Відійшовши за церкву до лісу, розстріляли 23 чоловіків (у тому числі двох священиків), жінок відпустили, деякі з них були важко поранені.

8 листопада 1950 року після розшукових заходів у Чорному лісі біля Грабівки енкаведистами був виявлений бункер, в якому вбито двох охоронців Станіславівського окружного проводу ОУН — «Івана» та «Міська», а також продуктовий бункер-склад і знищено п'ять порожніх бункерів, підготовлених до зими.[10]

7 квітня 1953 року повстанці «Галайда» — Антон Жолобчук та сотенний «Сокіл» — Микола Корж загинули під час боїв з військами НКВС у селі. Постраждав і 62-річний господар Юрій Рибчинський, який надав повстанцям прихисток.[11]

СучасністьРедагувати

 
Пам'ятник Степану Бандері

1984-го в Афганістані загинув місцевий житель Ярослав Шкутяк, якому згодом було відкрито пам'ятну дошку.[12]

На перший антикомуністичний мітинг в Калуші 6 серпня 1989 року з села півсотні юнаків і дівчат під керівництвом Василя Романіва і Василя Костіва марширували під синьо-жовтим прапором 25 кілометрів через села району з патріотичними і повстанськими піснями, мобілізуючи таким чином жителів району. Також активну участь грабівчани взяли у відновленні з підпілля греко-католицької церкви.

Нині в село у занепаді знаходиться інфраструктура, дороги і вулиці — в катастрофічному стані. Немає підприємств і робочих місць, працездатна частина населення мусить виїжджати на заробітки за кордон або у великі міста, частина заробляє на нелегальній заготівлі лісу, довколишні колись могутні ліси фактично знищені.

Велика частина населення спивається. В селі не проведено газ.

Восени 2010 року на територію розташованої на околиці села закинутої військової частин невідомі завезли і залишили там кілька десятків бочок з отрутохімікатами.[13]

В середині 1990-х у Грабівці відкрили нову школу за сприяння тодішнього мера Івано-Франківська — уродженця Грабівки Зіновія Шкутяка. Школа є центром культурного і патріотичного виховання нових поколінь грабівчан. 12 жовтня 2008 року на території подвір'я школи відкрито пам'ятник Степану Бандері.[14]

 
Грабівчани охороняють барикаду

Не пройшла без активної участі грабівчан Помаранчева революція. Десятки жителів села брали активну участь і в Євромайдані, там поліг і їхній сотник—  Дідич Сергій.

ЦеркваРедагувати

 
Церква

Вперше сільська церква згадується у книзі реєстру катедратика (столового податку) Львівської православної єпархії 1680—1686 рр. без відмітки про сплату.

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740—1755 рр. церква Різдва Христового описується як дерев'яна, збудована 1720 року коштом тодішнього пароха грабівського отця Симеона. Парохом був о. Кузьма Левицький, висвячений 1735 року. Парохія налічувала 18 парохіян-господарів.

Нинішня Церква Різдва Христового збудована 1885 року, пам'ятка архітектури місцевого значення № 759.[15]

Соціальна сфераРедагувати

  • Народний дім.
  • ФАП.
  • Школа І-ІІ ст.[16] на 200 учнівських місць.
  • 388 дворів, 1054 мешканці.

ВулиціРедагувати

У селі є вулиці:[17]

  • Андрусяка
  • Зарічна
  • Тараса Шевченка
  • Шкутяка

Відомі людиРедагувати

НародилисьРедагувати

  • Савицький Омелян Михайлович — український педагог.
  • Шкутяк Зіновій Васильович — народний депутат України, НУНС
  • Срібняк Михайло Михайлович — заступник голови Калуської районної ради, екс-директор Грабівської СШ, сьогодні голова Калуської районної ради.
  • Срібняк Зіновій Михайлович — лікар-травматолог Калуської ЦРЛ

ПомерлиРедагувати

Історичні пам'яткиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. У Грабівці освятили пам'ятник Івану Грабівському
  2. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 176—177, 214, 219, 237—238, 239, 305 — Львів, НТШ, 1898. — 412 с.
  3. У Грабівці біля церкви відкрили пам'ятник священику, який очолив народне повстання 1648 року на Калущині
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 32.
  5. На Калущині День Героїв відзначили у повстанській столиці.
  6. Активісти розшукують поховання вояків УПА, які загинули на території Чорного лісу.
  7. У Грабівці земляки вшанували Івана Гонту «Гамалію» та його побратимів. ФОТО
  8. Науковці музею розкривають невідомі сторінки історії
  9. Калуська молодь промаркувала маршрут до могили Героя України — полковника УПА Василя Андрусяка. ФОТО
  10. Заходи по ліквідації провідника ОУН Карпатського краю — «Єфрема». Архів оригіналу за 22 жовтень 2017. Процитовано 22 жовтень 2017. 
  11. За межею повернення
  12. Мама вірить, що живий. У Грабівці відкрили барельєф «афганцеві» Ярославу Шкутяку. ФОТО+ВІДЕО
  13. ВІКНА - Пестициди у Грабівці охороняють мешканці села. ВІКНА. Процитовано 2016-11-15. 
  14. У камені постав Степан Бандера…
  15. Церква Різдва Христового 1884
  16. Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти. Архів оригіналу за 4 грудень 2014. Процитовано 1 грудень 2014. 
  17. Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району
  18. У Чорному лісі вшанували 70-ту річницю загибелі полковника УПА Василя Андрусяка
  19. Проростає пам'ять березовими хрестами
  20. Науковці музею розкривають невідомі сторінки історії

ПосиланняРедагувати