Кочанова Наталя Іванівна

державна діячка Республіки Білорусь

Наталя Іванівна Кочанова (дівоче Толкачова) (біл. Наталля Іванаўна Качанава (Талкачова); нар. 25 вересня 1960, Полоцьк, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР) — білоруська державна і політична діячка. Голова Адміністрації президента Республіки Білорусь (2016—2019), заступниця Прем'єр-міністра Республіки Білорусь (2014—2016), голова Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь (з 2019 року), перша жінка на цій посаді.

Наталя Іванівна Кочанова
біл. Наталля Іванаўна Качанава
Наталя Іванівна Кочанова
Наталя Іванівна Кочанова
Голова Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь
6 грудня 2019 — нині на посаді
Президент Олександр Лукашенко
Прем'єр-міністр Сергій Румас
Роман Головченко
Попередник Михайло М'ясникович
Наступник нині на посаді
Голова Адміністрації Президента Республіки Білорусь
5 грудня 2016 — 5 грудня 2019
Президент Олександр Лукашенко
Прем'єр-міністр Андрій Кобяков
Сергій Румас
Попередник Косинець Олександр Миколайович
Наступник Сергієнко Ігор Петрович
Заступниця Прем'єр-міністра Республіки Білорусь
27 грудня 2014 — 5 грудня 2016
Президент Олександр Лукашенко
Прем'єр-міністр Андрій Кобяков
Народився 25 вересня 1960(1960-09-25) (63 роки)
Полоцьк, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР
Відомий як політична діячка
Громадянство Білорусь Білорусь
Національність росіянка
Alma mater Полоцький державний університет імені Єфросинії Полоцької (1982), Академія управління при Президентові Республіки Білорусь (2006) і Novopolotsk Polytechnic Instituted
Політична партія Belaya Rusd
У шлюбі з Леонід Кочанов
Діти Ольга, Олена
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) Order of Fatherland 3rd Class орден Вітчизни Medal "For Labor Services"

Подяка Президента Республіки Білорусь
Орден «Співдружність» (СНД)

Біографія ред.

Народилася в 1960 році в м. Полоцьку Вітебської області. Вступила в школу № 7 (зараз гімназія № 1 ім. Франциска Скорини), де захопилася спортом. У молодших класах Наталія займалася легкою атлетикою, а після разом з подругами перейшла у волейбол. Наталя виступала за збірну школи на регіональних змаганнях. Школа спеціалізувалася на англійській мові. Його починали вчити ще в молодших класах, а в старших навіть проводили англійською деякі заняття з математики та історії. В анкетах Кочанової відзначено, що вона володіє англійською, проте насправді вона так і не заговорила на ньому вільно.

У 1982 році закінчила факультет промислового та цивільного будівництва Новополоцького політехнічного інституту. За розподілом Наталя виявилася в Світлогорську. Однак на місцевому «Хімволокні» її не надто чекали. Кочановій натякнули, що не будуть проти, якщо вона сама знайде іншу роботу. Тоді ще новополоцький політех пильно не відслідковуються випускників, що не доїжджали до місця розподілу.

У 1982—1995 роках була операторкою пульта управління, інженеркою з техніки безпеки, інженеркою виробничо-технічного відділу Полоцького підприємства «Водоканал». У 1995—2002 роках була інженеркою, виконуючою обов'язків начальника, провідною інженеркою виробничо-технічного відділу комунального унітарного підприємства «Житлово-комунальне господарство міста Полоцька».

У 2002—2007 роках — начальниця відділу житлово-комунального господарства, в.о. заступника голови з капітального будівництва та житлово-комунального господарства Полоцького міськвиконкому, заступник голови з капітального будівництва та житлово-комунального господарства Полоцького міськвиконкому.

У 2006 році закінчила Академію Управління при Президентові Республіки Білорусь. Робота в житлово-комунальному господарстві Полоцька змінилася для Наталі Кочанової переходом до міськвиконкому. Незабаром вона стала заступницею голови Полоцька Володимира Точила, відповідала за сферу ЖКГ і будівництво.

З 2007 по 2014 рік була головою Новополоцького міського виконавчого комітету. У роки її головування почалася реконструкція Новополоцького НПЗ і його технічне переоснащення, відбулося приєднання заводу «Полімір» до ВАТ «Нафтан». Було завершено будівництво 2-х нових мікрорайонів міста та їх інфраструктури. Новополоцьк став першим в республіці містом, який отримав звання «Місто, дружнє дітям» і одним з перших в республіці, в якому почав діяти молодіжний парламент при Новополоцькій міській Раді депутатів.

27 грудня 2014 року на посаді голови міськвиконкому її змінив Дмитро Володимирович Демидов.

При ній в місті з'явився дендрарій, закінчилося будівництво нового рагсу.

Чиновниця ініціювала відкриття нового музею історії та культури Новополоцька. Серед інших переваг — модернізований пологовий будинок, де працює дочка чиновниці, а також будівництво лижероллерной траси на кошти Євросоюзу.

У 2014—2016 роках обіймала посаду Заступниці Прем'єр-міністра Республіки Білорусь, в Раді Міністрів відповідала за соціальну сферу.

5 грудня 2016 року була призначена президентським указом главою Адміністрації президента Республіки Білорусь, на посаді якого перебувала до 5 грудня 2019 року.

5 грудня 2019 року була призначена Президентом Республіки Білорусь членкинею Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь VII скликання.

6 грудня обрана головою Ради Республіки Національних зборів Білорусі VII скликання. За її кандидатуру проголосували 59 з 60 обраних і призначених членів верхньої палати білоруського парламенту. Також стала першою жінкою на цій посаді.

4 грудня 2020 Кочанова зустрілася з групою заздалегідь відібраних студентів факультету журналістики Білоруського державного університету. На зустрічі Кочанова продемонструвала студентам конспірологічний відеоматеріал про «план Даллеса». На зустрічі Кочанова прокоментувала слова Олександра Лукашенка, ніби жінка не може стати президентом, заперечувала масовість акцій протесту і підтримала затримання журналістів на цих акциях[1][2]. Кочанова також заявила, що перебуває «в добрих відносинах» з головним редактором газети «Наша Ніва» Єгором Мартиновичем, але той спростував сам факт знайомства з нею.

Сім'я ред.

Наталя Кочанова була третьою дитиною в сім'ї.

Заміжня. У Наталі Кочанової дві доньки:

  • Старша — Ольга Леонідівна Кочанова (1985 р.н.), має 2 дітей. Ольга закінчила Білоруський державний медичний університет за спеціальністю «педіатр». Відучившись, вона повернулася на малу батьківщину разом з чоловіком, також педіатром. Зараз Ольга працює в Новополоцькому пологовому будинку. У сім'ї виховується двоє дітей.
  • Молодша — Олена Леонідівна Кочанова (1994 р.н.). Закінчила відділення іноземних мов історико-філологічного факультету Полоцького державного університету.

Нагороди ред.

Нагороджена медалями:

  • «За трудові заслуги»,
  • «За заслуги»,
  • «Преподобної Єфросинії Ігуменії Полоцької», Орденом Святої Преподобної Єфросинії Полоцької;

Нагрудними знаками:

  • «Відмінник освіти»,
  • «За особливі заслуги»,
  • «За заслуги перед Полоцьком», Почесними грамотами різних міністерств. Удостоєна звання «Почесний громадянин міста Новополоцька».

Міжнародні санкції ред.

17 грудня 2020 року була включена в «Чорний список ЄС[be-x-old]»[3]. В якості підстав введення санкцій було відзначено, що Кочанова як голова Ради Республіки Національних зборів відповідає за підтримку рішень президента в області внутрішньої політики та за організацію шахрайських президентських виборів 2020 року[4]. Вона також робила публічні заяви, відстоюючи жорсткі розгони мирних демонстрацій з боку апарату безпеки[4]. Через те Кочанову в свої санкційні списки включили Велика Британія[5], Швейцарія[6][7]. 26 січня 2021 року до санкцій ЄС приєдналися Албанія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Північна Македонія, Чорногорія[8].

Також Кочанова з червня 2021 року знаходиться в списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб США[9][10], а у 2022 року, після початку вторгнення Росії в Україну, до санкцій проти Кочановой приєдналися Японія, Україна та Канада[11].

Примітки ред.

  1. Сливы разговоров, протесты, Лукашенко без маски: о чем Кочанова говорила со студентами БГУ. Onliner.by[be] (рос.). Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 10 лютого 2021. 
  2. На встречу Кочановой со студентами БГУ пустили только избранных. reform.by[be] (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 10 лютого 2021. 
  3. Jozwiak, Rikard (17 грудня 2020). EU Officially Slaps More Economic Sanctions On Belarus Over Crackdown (англ.). Радіо Свобода. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021. 
  4. а б Council Implementing Regulation (EU) 2020/2129 of 17 December 2020 implementing Article 8a(1) of Regulation (EC) No 765/2006 concerning restrictive measures in respect of Belarus (англ.). EUR-Lex. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 24 липня 2021.  {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  5. CONSOLIDATED LIST OF FINANCIAL SANCTIONS TARGETS IN THE UK (англ.). Office of Financial Sanctions Implementation HM Treasury. 25 червня 2021. Архів оригіналу за 26 червня 2021. Процитовано 9 вересня 2021. 
  6. Shields, Michael (7 липня 2021). Liffey, Kevin (ред.). Swiss widen sanctions list against Belarus (англ.). Reuters. Архів оригіналу за 7 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021. 
  7. Sanctions program: Belarus: Verordnung vom 11. Dezember 2020 über Massnahmen gegenüber Belarus (SR 946.231.116.9), Anhang 1 Origin: EU Sanctions: Art. 2 Abs. 1 (Finanzsanktionen) und Art. 3 Abs. 1 (Ein- und Durchreiseverbot) (англ.). Державний секретаріат з економіки[de]. 7 липня 2021. Архів оригіналу за 7 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021. 
  8. Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain countries concerning restrictive measures against Belarus (англ.). Рада Європейського Союзу. 26 січня 2021. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 9 вересня 2021. 
  9. Belarus Designations; Issuance of Belarus General License 3 and related Frequently Asked Questions (англ.). Міністерство фінансів США. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 10 вересня 2021. 
  10. OFAC Sanctions List Search [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Міністерство фінансів США
  11. КОЧАНОВА Наталія Іванівна. Національне агентство з питань запобігання корупції.