Паньківський Костянтин Федорович

український громадський діяч, журналіст і видавець

Кость Панькі́вський (14 квітня 1855, с. Ришкова Воля, Ярославський повіт, Австрійська імперія — 16 листопада 1915, Київ, Російська імперія) — український громадський діяч, журналіст і видавець. Член управи товариств «Просвіта», «Руська Бесіда», «Руського Товариства Педагогічного».

Костянтин Федорович Паньківський
ПсевдоКость Паньківський
Народився14 квітня 1855(1855-04-14)
с. Ришкова Воля
Помер16 листопада 1915(1915-11-16) (60 років)
м. Київ
Країна Австрійська імперія
 Австро-Угорщина
Діяльністьгромадський діяч, журналіст і видавець
Галузьжурналістика[1], видавнича справа[1], освіта[d][1], економіка[1] і філантропія[1]
Alma materQ11710598?[2]
Знання мовукраїнська[1], німецька і польська
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка
Посададиректор музеюd
У шлюбі зОсипою (з Федаків) Паньківською[3]
ДітиКость, Степан, Марія[3]
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа

Життєпис

ред.
 
Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Паньківський. Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Йосип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лукіянович, Микола Івасюк.

Навчався в університетах Львова і Відня. Брав активну участь в українському студентському русі. Був адміністратором і редактором відділу новин газети «Діло». В 18881906 — управитель інституту святого Миколая для учнів. Член управи товариств «Просвіта», «Руська Бесіда», «Руського Товариства Педагогічного», з 1904 — директор музею «Просвіти». Після заснування «Просвіти» у Києві (1906) передав для її бібліотеки близько 1500 томів різноманітної літератури. Редагував журнали «Письмо з Просвіти», «Читальня», «Зоря», «3еркало» (18911893), «Батьківщина» (1897), «Дзвінок» (18991900). Видавав книжкову серію «Дрібна бібліотека». Підтримував тісні зв'язки з Б. Грінченком, П. Грабовським, М. Драгомановим, С. Єфремовим, М. Коцюбинським, А. Кримським.

Паньківський був одним із зачинателів кооперативного руху в Галичині, з 1898 року — директор «Крайового Союзу Кредитового» (Центробанку). Засновник і певний час редактор фахового журналу «Економіст».

Під час російської окупації Галичини у 19141915 роках Паньківський перебував у Львові. В червні 1915 року за наказом російського генерал-губернатора Г. Бобринського разом з іншими відомими представниками української інтелігенції та греко-католицького духовенства був депортований до Києва, де й помер 16 листопада того ж року.

Родина

ред.

Відзнаки

ред.

У 1908 році Кость Паньківський був нагороджений лицарським хрестом ордена Франца Йосифа[4].

Примітки

ред.
  1. а б в г д е Czech National Authority Database
  2. https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/68788/edition/59825/content
  3. а б в Ганна Гульчій Не жди, а служи // Голос Народу. — № 4 (1445). — 2014. — 25 січня. — С. 6.
  4. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien, 1918. — S. 203. (нім.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.