Відкрити головне меню

Ришкова Воля (пол. Ryszkowa Wola) — село в Польщі, в гміні В'язівниця Ярославського повіту Підкарпатського воєводства.

Село
Ришкова Воля
пол. Ryszkowa Wola
Ryszkowa Wola cerkiew.jpg
Церква Архангела Михаїла

Координати 50°04′40″ пн. ш. 22°51′02″ сх. д. / 50.07777777780577821° пн. ш. 22.850555555583778045° сх. д. / 50.07777777780577821; 22.850555555583778045Координати: 50°04′40″ пн. ш. 22°51′02″ сх. д. / 50.07777777780577821° пн. ш. 22.850555555583778045° сх. д. / 50.07777777780577821; 22.850555555583778045

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ярославський повіт
Гміна В'язівниця
Площа 22,46 км²
Населення 789 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-544
Автомобільний код RJA
SIMC 0612714
GeoNames 759823
Ришкова Воля. Карта розташування: Польща
Ришкова Воля
Ришкова Воля
Ришкова Воля (Польща)
Ришкова Воля. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Ришкова Воля
Ришкова Воля
Ришкова Воля (Підкарпатське воєводство)
Ришкова Воля у Вікісховищі?

Населення — 789 осіб (2011[1]), в тому числі 401 жінки та 410 чоловіків[2].

Історичні відомостіРедагувати

1900 року в селі було відкрито читальню українського товариства «Просвіта». Кількість книг — 148. 60 жителів села були членами читальні[3].

1911 року в Ришковій Волі на основі церковної крамниці було створено один з перших кооперативів на Ярославщини. 1923 року — кооператив був відновлений під назвою «Єдність» (після війни — перший відновлений на Ярославщині).[4].

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни.

4 квітня 1945 року група поляків атакувала будинок греко-католицького священика. Було вбито 5 осіб, серед них — матір Андрія Сапеляка[5], майбутнього єпископа української греко-католицької церкви.

В 1944-46 роках 170 сімей (687 осіб) української громади були виселені до населених пунктів Тернопільської області УРСР[6]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[7].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 396 90 281 25
Жінки 393 90 235 68
Разом 789 180 516 93

ЦеркваРедагувати

В селі знаходиться колишня парафіяльна греко-католицька церква Архангела Михаїла, побудована 1896 року за проектом архітектора Василя Нагірного[9]. Давніше на її місці знаходилася дерев'яна церква. Парафія належала до Ярославського деканату. Після війни церкву перетворено на костел.

Уродженці селаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ришкова Воля

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Urząd gminy Wiązowica. Miejscowości Gminy [1](пол.)
  3. Коротка історія «Просвіти» в Ярославі / Ярославщина: історико-мемуарний збірник. Випуск 1. — Львів, 2009. — с. 56-64
  4. Петро Вигінний. Українська кооперація Ярославщини і її вплив на національну свідомість населення / Ярославщина: історико-мемуарний збірник. Випуск 1. — Львів, 2009. — С.75-87
  5. Dmytro Błażejowśkyj — «Historical sematism of the Eparchy of Peremysl including the Apostolic Administration of Lemkivscyna (1828—1939)», Lwów 1995
  6. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області)
  7. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ЯРОСЛАВ
  8. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  9. Нагірний Василь Степановичю / Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. http://alyoshin.ru/Files/publika/timofienko/tim_zodchi_025.html
  10. Висловлюємо щире співчуття [2][недоступне посилання з вересня 2019]
  11. Паньківський http://leksika.com.ua/14231022/ure/pankivskiy

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати