Паньківський Степан-Іван (6 липня 1899, Львів, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина — березень 1919, між с. Родатичі та с. Вовчухи, ЗОУНР, Українська Народна Республіка (сучасне місцезнаходження сіл Городоцький р-н Львівської обл., Україна)) — український військовик. Вояк Легіону Українських Січових Стрільців, який під час Листопадового чину у Львові 1 листопада 1918 року з групою стрільців УСС встановив на міській ратуші синьо-жовтий український прапор, що означало проголошення Української держави — пізніше ЗУНР — на землях Східної Галичини та Буковини. Згодом вояк Української Галицької армії.[1]

Степан-Іван Паньківський
Народження 6 липня 1899(1899-07-06)
м. Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть березень 1919 (19 років)
між с. Родатичі та с. Вовчухи, ЗОУНР, Українська Народна Республіка
Країна ЗУНР ЗУНР
Приналежність  УСС,  УГА
Звання  Вістун (капрал),
поручник УГА
Війни / битви Листопадовий чин
Відносини Батько Паньківський Кость (стар.),
мати Осипа Федак (Паньківська),
брат Паньківський Кость (мол.),
дядько Паньківський Северин

Життєпис ред.

Народився у Львові 6 липня 1899 року. Член Пласту на Філії Академічної гімназії у Львові. Член таємної «Драгоманівської організації молодіжі». Після закінчення гімназії (1917 р.) вступив до Леґіону Українських січових стрільців (УСС), вістун. Навчався у Львівській політехніці.[1] Під час Листопадового чину сотник Дмитро Вітовський вручив вістуну УСС Степану Паньківському (з ним були також стрілець Лев Ґец, підхорунжий Зенон Русин, учень гімназії Микола Коник і стрілець Микола Пачовський[2][3]) український національний прапор, який пошила дружина директора «Народної Торгівлі» Марія Лазорко і принесла до штабу Центрального Військового Комітету, і дав наказ закріпити його на шпилі міської ратуші, який було виконано.[4] Згодом стає поручником в УГА. У березні 1919 році між с. Родатичі та с. Вовчухи (сучасне місцезнаходження сіл Городоцький р-н Львівської области, Україна) загинув у бою з поляками — знайдений убитим на залізничному насипі.[1]

Родина ред.

Вшанування пам'яти ред.

Примітки ред.

  1. а б в Ребрик, Андрій (6 липня 2017). Паньківський Степан-Іван, герой Листопадового чину. Історія Пласту (укр.). Процитовано 1 листопада 2020. 
  2. https://web.archive.org/web/20181105163957/http://zunr100.in.ua/concept/lystopadovyy-chyn-1918-r-u-lvovi-oleg-pavlyshyn
  3. Гуцал П. Пачовський Микола Ярославович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 448—449. — ISBN 978-966-528-318-8.
  4. До 95-ї річниці ЗУНР: Подвиг Степана Паньківського
  5. а б в https://web.archive.org/web/20181105153156/http://100krokiv.info/2013/09/heroj-lystopadovoho-chynu/