Кортик
Ко́ртик — холодна колюча зброя з прямим тонким гранованим (в основному ромбічного перерізу) клинком двосічної форми. Грані клинка не заточені. Носиться в піхвах на поясній портупеї.
Кортик | |
Кортик з'явився наприкінці XVI століття. Спочатку застосовувався як зброя в абордажному бою. У дореволюційній Росії кортик носили офіцери та цивільні чиновники морського відомства.
Кортик є предметом форменого одягу в військово-морських флотах і сухопутних підрозділах, а також поліції різних держав. У ВМФ входить до складу форменого одягу адміралів, генералів, офіцерів, мічманів. Носиться за особливою вказівкою при парадно-вихідній формі, на парадах.
Походження назви
ред.Згідно з основною етимологічною версією, слово «кортик» походить з пол. kordzik — зменшеної форми від kord (скорочена форма від mizerykordia — «кинджал-мізерикордія»).
Слово «корд» у значенні виду зброї походить від перського слова «кард», яким перси свого часу означали різновид залізного ножа. В європейських країнах цим словом називали кинджали з досить довгим клинком (інколи до 60 см), товщина якого була середньою між товщиною шаблі й меча, аналог європейського палаша. У польських кіннотників був на озброєнні до кінця 18 ст. У Росії так іменували коротку шпагу, що стала прототипом кортика[1].
За іншою версією, назва зброї пов'язана з нід. korte — «короткий».
Історія
ред.Кортики з'являються з кінця XVI століття. Їх поява зумовлена необхідністю мати клинкову зброю, довшу за звичайний кинджал і коротшу за меч, зручну для абордажного бою. Клинок 50-80 см завдовжки вдовольняв вимогам для сутичок у стіснених корабельних просторах; крім того, його можна було швидко вийняти з піхов, перейшовши на палубу ворожого корабля. Англійський кортик являв собою морський варіант дирка[2]. В Іспанії в другій половині XVII ст. для абордажного бою була розроблена спеціальна вкорочена важка шпага, аналогічна англійському морському дирку. Поряд з кортиками, для рукопашних сутичок на морі використовувалися абордажні шаблі («катласси») та абордажні палаші.
У Російській імперії кортик входив до складу озброєння офіцерських і цивільних чинів морського відомства. За імператриці Анни Іоанівни він замінив шпагу у деяких немуштрових чинів у сухопутних військах, наприклад, у полкових майстрів. У 1777 р. були впроваджені кортики в 13,5 вершка (60 см) завдовжки, замість шпаг, для унтер-офіцерів єгерських батальйонів (вони могли насаджуватися на штуцери як багнет-ножі); пізніше ними були озброєні і немуштрові чини названих батальйонів. Кортик носили на поясній муаровій портупеї з оксамитовою підкладкою, без темляка.
У Радянській Армії кортик був елементом парадної і повсякденної форми офіцерів і генералів до 1958 року, до початку 1990-х років — елементом парадної форми.
У 1914 носити кортик стали і льотчики, серед яких було чимало морських офіцерів. Скасована в 1917, у 1949 році традиція його носіння повернулася у ВПС, і кортик до 1958 року був частиною повсякденної і парадної форми офіцерів і генералів. З 1958 року видають кортик тільки для участі в парадах.
Кортик ВМС України
ред.У 1918 за правління гетьмана Павла Скоропадського розроблявся проект власного вітчизняного кортика як обов'язкового атрибута форми для офіцерського складу. При цьому він не був копією кортика Російського імператорського флоту.
З 1991 Міністерством оборони України розглядалося декілька зразків кортика ВМС України — було оголошено відповідний конкурс на створення кращого зразка цього виду холодної зброї. Через певні причини робота зі створення кортика затягнулася на декілька років. І нарешті у 1994 р. кортик ВМС України було прийнято на озброєння. Авторами проекту та розробки дизайну стали К. Федорчук, Б. Кіча, А. Скворцов та С. Жук.
Серійне виробництво кортика здійснювалося на судно-механічному заводі Міноборони у Феодосії. Клинок кортика виготовлений із нержавіючої сталі, деталі прибора литі з латуні, піхви дерев'яні, обтягнуті шкірою, малюнки на усті піхов виконані методом лазерного гравірування.
Опис та розміри кортика ВМС Збройних сил України:
- загальна довжина — 33 см;
- довжина клинка — 22,7 см;
- довжина — 10,3 см;
- ширина клинка — 1,8 см;
- ширина хрестовини — 8,4 см.
З обох боків клинок має по одному долу завдовжки 12,7 см і завширшки 0,3 см. У латунній хрестовині кортика, яка має вигляд лап якоря, вмонтовано кнопковий фіксатор, що дозволяє утримувати кортик у піхвах від випадкового випадання. Щічки руків'я монолітні, круглі у поперечному розрізі, виготовлені із чорного ебоніту і мають гвинтовий наріз (заглиблення) по всій довжині поверхні від хрестовини до верхів'я. Верхів'я руків'я має загальний вигляд зрізаного конуса з розширенням до його закінчення. Прибор піхов складається з устя, двох гайок з кільцями і наконечника (так званого стакана). На усті піхов з одного боку вигравірувано герб України — тризуб на щиті, з іншого — розу вітрів[3].
Портупея складається з двох тканих синтетичних ремінців чорного кольору і латунного ланцюжка з гачком на кінці. На ремінцях з обох сторін є карабіни для кріплення до поясного ременя і піхов, а також дві овальні латунні пряжки, кожна з яких складається з двох круглих блях із зображенням якоря в обрамленні лаврових гілок. Темляк не використовується.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Черкас Б. В. Корд [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- ↑ O'Brian, Patrick, Men-of-War: Life In Nelson's Navy, New York: W.W. Norton & Co., ISBN 0-393-03858-0 (1974), p. 35
- ↑ Дзюбак С. Символ морської слави України. Журнал «Камуфляж», 2012, № 7. с. 28
Джерела
ред.- Кортик // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Кортик // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
Посилання
ред.- Кортики в России. Энциклопедия холодного оружия [Архівовано 2 квітня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- История кортика
- Дзюбак С. Символ морської слави України. Журнал «Камуфляж», 2012, № 7. с. 28