Корито
Кори́то (прасл. *koryto < пра-і.є. (s)ker-t- — «різати», «рубати», «відтинати»)[1], діал. тревка (рум. troácă < нім. Trog)[2] — довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці[3][4]. Спочатку виготовлялася з дерева: половинку розколотої колоди обробляли й видовбували з плоского боку. Корита бувають вербові, липові, осикові. У XIX столітті почали робити металеві корита, однак і дерев'яні продовжували використовуватися в селянських господарствах. У XX столітті з'явилися пластмасові.
Історія ред.
На Русі довгасті посудини відомі з X століття, про це свідчать археологічні знахідки. Використовували їх по-різному, як будь-яку ємність: для збору врожаю яблук, капусти тощо, для заготівлі солінь, для прання, купання, для остуджування пива, сусла при пивоварінні, в них місили хліб і з них годували худобу і птицю. У перевернутому вигляді їх використовували як велику кришку. Корита в господарстві мали різноманітне вживання, а взимку селянські діти каталися в них з гірок, як в санках.
У культурі ред.
- Великого поширення набула ідіома «розбите корито» (як синонім фрустрації), завдяки «Казці про золоту рибку» О. С. Пушкіна.
- Вираз «підвернути під корито» вживається в значенні «подолати»[4], «позбавити привілеїв, влади», а також «вийти заміж раніше за старшу сестру»[5].
Інше ред.
- Часто коритом називають старе, ненадійне судно, на якому небезпечно вирушати в плавання, а іноді просто віджилий своє транспортний засіб.
- Корито — розмовна назва русла річки, річища[3][4].
- Геологічний термін трог походить від німецького слова Trog, що означає «корито».
- Панцир черепахи колись називали «коритом»[4].
- У дитячій грі «Місяць» коритом називається довгаста ямка в землі[4].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ а б в Корито // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в г д е Корито // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. Підвернути // Фразеологічний словник української мови. — К. : "Освіта", 1998.
Посилання ред.
- Корито [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 722. — 1000 екз.
| У Вікісловнику є сторінка корито. |
- Корито // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.