Колода (дерево)
Коло́да — стовбур зрубаного (спиляного) дерева, очищений від гілля[1]. Слово колода походить від прасл. *kolda («колода», «чурбак», первісно — «щось розщеплене, відтяте»), утвореного від *kolti («колоти», «рубати», «розщеплювати»)[2].
Назви
ред.У діалектах щодо колоди може вживатися десяток інших позначень: бервено́[3], дели́на[4] (омофонічне дили́на, диль тлумачиться як «груба дошка»; друге вживається і як збірне)[4][5], кльоц[6], ко́вбок, ковба́н[7][8], трам, трям[9]. Колоду круглого перерізу (оциліндровану) називають кругляком[10] (заст. вибель, віблєк, вібляк)[11][12], квадратного (брусовану)[13] — брусом, бруском (у діалектах також відоме слово ру́банка)[14]. Короткі обрізки колод зовуть кругляками[10], оцупками[15] (у просторіччі чурбаки[16] або дубки[17], діал. кряжі)[18].
Використовування
ред.Використовується як виробна деревина. З колод будують («рубають») зруби колодяних хат, інших дерев'яних конструкцій. Окрім цілих колод, використовують і матеріал, отриманий внаслідок їх обробки. Зараз це частіше за все продукти розпилювання (пиломатеріали), вироблювані на лісопильних рамах (дошки, бруси, планки, рейки, обаполи), а також фрезеровані матеріали (плінтуси, балясини тощо). У старовину для розпилювання колод вздовж на ручних лісопильнях застосовувалися спеціальні верстати (у деяких місцевостях відомі як «трацькі варстати»), де дерево різали два пилярі, один з яких знаходився зверху, другий знизу. Колоди могли розколювати вздовж на півкруглі в перерізі половинки (у діалектах відомі як плахи, плашки, плениці)[19][20][21], що широко використовувалися замість дощок для влаштовування помостів, підлог, полиць. Тонкі дощечки, наколоті з чурбаків (драниці, дранку) використовували як покрівельний матеріал, вузькі скалки (скіпу, лучину) — для освітлення. Видовбані чурбаки (дуплянки, колоди)[22] використовувалися як шпаківні і вулики (останні також називаються бортями).
- Приклади використання
- Гімнастична колода — снаряд для спортивної гімнастики у вигляді колоди довжиною 5 м, товщиною 10 см, встановленої на висоті 1,25 м
- Бабчар — оцупок колоди, у який вбивають нижньою частиною бабку для клепання кіс[23].
- Бгальня — дві вкопані поруч у землю короткі колоди, між якими гнуть («бгають») санні полози[24].
- Дровітня (у діалектах також дривітня, ковбиця) — коротка колода, використовувана для колоття дрів[25][26].
- Кладка, діал. глиця, помо́стина — колода, покладена через струмок, маленьку річку замість містка[27][28][29].
- Ко́зла, ко́зли, кобили́ця — колода на чотирьох похилих ніжках, що використовується в парі з іншою як підставка для чого-небудь[30].
- Колода самовитягування — колода довжиною 3,5—4 м, призначена для витягування застряглої гусеничної техніки
- Коток — кругла дерев'яна колодка, по якій перекочують важкі предмети
- Кроква — колода, що слугує складовою дахової обрешітки
- Паля — колода, вбита вертикально в ґрунт
- Пеньок стельмаський — коротка колода, вкопана вертикально в землю і споряджена вухом, навколо якої гнули заготовки для колісних ободів.
- Платва, платовка — покладена по верху стіни колода, на якій встановлювалися нижніми кінцями крокви[31]
- Плаха — дерев'яна колода, на якій у давні часи відрубували голову засудженому до страти.
- Сволок — колода квадратного перерізу (брус), яка слугує стельовою балкою в хаті
- Стовп — колода, встановлена вертикально (зазвичай вкопана в ґрунт)
- Ця́мрина, зрубина — колода для криничного зрубу (також і сам зруб)[32][33].
- Як паливний матеріал
Для влаштування зимових бівуаків багаття розкладають з товстих колод (нодья, тайгове), що можуть підтримувати горіння протягом багатьох годин.
Інше
ред.Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Колода // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Бервено // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Делина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Диль // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Кльоц // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ковбок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ковбан // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Трям // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Кругляк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Вибель // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Віблєк // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Брусований // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Рубанка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Оцупок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Чурбак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Дубок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Кряж // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Плаха // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Плашка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Плениця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Дуплянка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Бабчар // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Бгальня // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Дровітня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ковбиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Кладка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Глиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Помостина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Козла // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Платва // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Цямрина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Зрубина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.