Ідіома
Ідіома (від грец. ἴδιος — власний, властивий; ιδιόμα — особливість, своєрідність) — стійкий неподільний зворот мови, що передає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом його складових елементів, наприклад: байдики бити, на руку ковінька, впадати в око.
До книжки Володимира Денисенка "Ідіоми про знайомих" увійшли 250 катренів - жартів і шаржів, у кожному з яких використано від одного до кількох фразеологізмів. Наприкінці видання, котре може служити посібником для учнів, студентів, учителів, викладачів при вивченні ідіом, поданий їх словник (налічує більше 640 зворотів) з посиланням на чотиривірші, в яких вони вжиті.[1]
Детальніше див. у статті Фразеологізм.
Додаткова інформація
ред.- Слово «ідіот» походить від того ж грецького кореня, що й «ідіома».
- Наприкінці XIX ст. і на початку XX ст. для позначення ідіом та інших зворотів, специфічних для певної мови або діалекту, використовували також термін «ідіотизм». Ідіома вважалася «частковим випадком ідіотизму, оскільки висловлювала радикалізм цього поняття»[2].
Див. також
ред.Література
ред.- Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. — С. 89.
Денисенко Володимир "Ідіоми про знайомих. Жарти, шаржі", Черкаси: видавець Чабаненко Ю.А., 2016, 88 с. ISBN 978-966-493-929-1
Посилання
ред.- Ідіома // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 406.
- Словник Ідіом
Хмельковський Левко "Незвичайний гумор Володимира Денисенка", газета української громади в Америці - "Свобода" (США), 22 грудня 2017.
Примітки
ред.- ↑ Денисенко, Володимир (2016). "Ідіоми про знайомих". Черкаси: Чабаненко Ю.А. с. 0 - 88 с. ISBN 978-966-493-929-1.
- ↑ Идиотизм // Литературная энциклопедия: В 11 т. — Т. 4. — Москва: Изд-во Ком. Акад., 1930. — С. 430—431. Архів оригіналу за 25 червня 2007. Процитовано 11 липня 2007.