Відкрити головне меню
Собор Святого Духа
кафедральний собор
кафедральний собор
Країна: Україна Україна
Місце розташування: Flag of Chernivtsi.png м. Чернівці
вул. Головна, 85
Географічні координати: 48°17′15″ пн. ш. 25°56′12″ сх. д. / 48.28750° пн. ш. 25.93667° сх. д. / 48.28750; 25.93667Координати: 48°17′15″ пн. ш. 25°56′12″ сх. д. / 48.28750° пн. ш. 25.93667° сх. д. / 48.28750; 25.93667
Конфесія: УПЦ
Єпархія: Чернівецько-Буковинська
Тип будівлі: кафедральний собор
Архітектурний стиль: неоренесанс
класицизм
Матеріал: цегла
Засновник: Євген (Гакман)
Початок будівництва: 1844
Завершення будівництва: 1864
Стан: діючий

Свято-Духівський кафедральний собор  — головний православний собор Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ. Його називають головним храмом Буковини.

Розташована у історичному центрі Чернівців, культова споруда є пам'яткою архітектури (11/56-Чв).

Архітектурні рішенняРедагувати

Екстер'єр храмуРедагувати

Собор Святого Духа вражає своєю величною красою. Він побудований з поєднанням архітектурних стилів неоренесансу та класицизму.

Деякі дослідники припускають, що за основу був узятий один з проектів Петербурзького Ісаківського Собору, подарований Євгенію Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої Лаври.

Інші наполягають — попередня версія не більше ніж легенда, а храм є традиційним для культового зодчиства центрально-східної Європи, у якому поєднані східно та західно-християнські мотиви.

 
Свято-Духівський собор
задній фасад

На момент завершення будівництва, Свято-Духівський собор був одним з найбільших православних храмів Австро-Угорщини. Його довжина сягає 56 м, ширина фасаду — більше 11 м, найбільша ширина — 30 м. Найбільша висота, у зоні центрального куполу, становить 46 м.

Головний фасад формують дві бокові вежі-дзвіниці й ризаліт. Чотири колони відіграють суто декоративну функцію, візуально підтримуючі трикутний фронтон. У тимпані рельєфне зображення митри, жезла та хрестасимволів архієрейської влади. У центрі портал з парадним входом у храм, над яким зображення Сходження Святого Духа на Апостолів, а також напис «А. Д. 1844» (кириличні літери є скороченням «Анул Домнулуй», що молдавською означає «Року Божого»). Вище розміщено вітраж із орнаментальною композицією хреста у колі. Між боковими колонами вітражі у формі хрестів. Вежі, розташовані обабіч ризаліту, мають квадратну форму та є багаторівневими. Карнизи, фронтони, декоративні колони та інші елементи виконані з дотриманням загальної стилістики споруди. У верхній частині дзвінниць до нині збереглися ніші круглої форми, у яких раніше розміщувались баштові годинники.[1]

Бокові ризаліти витримані у єдиному стилі з головним, за винятком окремих елементів. Зокрема, у тимпанах можна побачити рельєфне зображення всевидячого ока. Бічні фасади разом із заднім, що має закруглену форму, оздоблені арковим вікнами.

Собор є три-купольним, що за православною традицією символізує Святу Трійцю. Барабани східного і західного куполів є «глухими», центрального (найбільшого) з арковими вітражами навколо. На кожній з трьох бань розміщено барабани меншого розміру із вітражами. На маківках куполів та башт встановлено православні хрести, які виконані таким чином, що святяться у нічний час.

Інтер'єр храмуРедагувати

ІсторіяРедагувати

Ідея щодо спорудження в Чернівцях повноцінного кафедрального собору, утвореної у 1781 році, Буковинської єпархії виникла ще на початку ХІХ ст. Місце для його спорудження було визначено окружним інженером Адольфом Маріном при підготовці перспективного плану розвитку міста ще 1831-го р.[2]

Будівництво храмуРедагувати

Реалізація проекту стала можливою тільки коли владикою став енергійний Євгеній (Гакман), з благословення якого 15 липня 1844 року було закладено перший камінь у фундамент майбутнього собору.

Будівництво розтягнулося на довгі двадцять років. Причина такого тривалого терміну полягала не тільки у складній геології (місцевість була суцільними мочарами), а й у хронічній нестачі коштів. Одночасно з Свято-Духівським собором зводилась церква Св. Параскеви, у зв'язку з чим реелігійний фонд Буковини не витримував навантаження. Владиці Євгенію доводилося докладати значних зусиль щодо вирішення питання отримання регулярної фінансової допомоги з державної казни.

Підготовка здійснювалась під наглядом Адольфа Маріни. Будівельними ж роботами керував архітектор з Відня Антон Рьолль, який весною 1844 року став окружним інженером на Буковині, та вніс чимало сутєвих коректив у проект споруди. Після його смерті (1860), консультантом на завершальному етапі будівництва був Йозеф Главка, за рекомендаціями якого було видозмінено фасад храму.

Весною 1962 року були встановлені, відлиті у Калуші, п'ятитонні дзвони.

5 липня 1864 року владика Євгеній освятив новозбудований кафедральний собор на честь Сходження Святого Духа.

Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця ХІХ ст. Так, ще у 18921896 роках група художників із Відня, під керівництвом професора Карла Йобста, розписувала стіни собору.[3]

Сучасний станРедагувати

У березні 2006 року біля храму було встановлено пам'ятник першому митрополиту Буковинської православної митрополії Євгену Гакману.

Рідкісне фото 40-х років минулого століття. Візит до Собору високоурядовців королівської Румунії.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ігор Чеховський. Путівник «Прогулянка Чернівцями та Буковиною». — Київ : Балтія-Друк, 2008. — С. 135-136. — ISBN 966-8137-38-8.
  2. Свято-Духівський Кафедральний Собор
  3. Ігор Чеховський. Путівник «Прогулянка Чернівцями та Буковиною». — Київ : Балтія-Друк, 2008. — С. 135-136. — ISBN 966-8137-38-8.

ДжерелаРедагувати