Вікіпедія

Користувач:IVBort/пісочниця

< Користувач:IVBort
Ця стаття про хімічний елемент. Про вибухову речовину див. Україніт.
Україній утворює стіну ока циклону[1] — Ураган Ізабель 2003 року, фотографія з МКС.

Україній (хімічний символ — Ua, лат. Ukrainium) — хімічний елемент з атомним номером 0, 1-го періоду періодичної системи хімічних елементів, сріблясто-біла речовина. Україній належить до групи благородних газів[2].

Україній (елемент Y) передбачено Д.І. Менделєєвим, бо він є невідємною частиною загальновизнаної теорії періодичної системи хімічних елементів[3]. Згідно із законами квантової механіки кожен період починаєтся з атомнjuj остовe, для першого періоду це україній. Зокрема, в напівемпіричних квантовохімічних методах (наприклад, MNDO, AM1, PM3, INDO тощо) властивості атомного остову описуються однією математичною функцією, для водню такою функцією є україній. Випромінювання україніуму фіксується такими матодами, як спектроскопія, поляриметрія, мас-спектроскопія[4] та радіотелескопи[5]. Час життя необмежений.

Історія

ред.

На думку деяких вчених початку XX століття, цей елемент мав би бути, як і гелій, дуже легким благородним газом.

Тепер же, коли це стало не підлягати жодному сумніву, що перед I групою, в якій міститься водень, існує нульова група, представники якої мають вагу атомів меншу, ніж в елементах I групи, мені здається неможливим заперечувати існування елементів більш легких, ніж водень. Звернемо увагу спершу на елемент 1-го периоду 0-ї групи. Його означимо через Y. Йому, очевидно, будуть належати докорінні властивості аргонових газів.

— Менделеев Д. И. «Спроба хімічного розуміння світового ефіру» (1905))[3]

 
Україній в твердому стані утворює стіну ока циклону[4].

Магнітодинамічна теорія

ред.

Дослідження циклонів (ураганів) українськими науковцями О.П. Кучеровим та Я.Є. Паздрієм показали, що джерелом енергії циклонів є магнітні та динамічні сили молекул теплої води [6]. Згодом було створено магнітодинамічну теорію[4]. Подальші дослідження виявили магнітодинамічний механізм в кометах та астрофізичних мазерах[7]. Викладена теорія базується на факті наявності магнітних властивостей у молекул води, що обертаються. Соленоїди рухаються областю напомпування вздовж ліній магнітного поля, збільшують швидкість обертального руху та створюють інверсну заселеність, бо їм заборонено перехід з верхнього енергетичного рівня на нижній через ефект Зеемана (нідерландського фізика Пітера Зеемана, лауреата Нобелівської премії з фізики 1902 року). Проходячи крізь площину інверсії відцентрові сили починають перевищувати хімічний зв’язок, соленоїд Н20 розпадається на протон Н+ та радикал-йон OH−, а помпування змінюється на випромінювання. При цьому, радикал-йон OH− рухається в один бік, створюючи тангенціальний вітер, а протон Н+, за законом збереження імпульсу, рухається в протилежний бік, створюючи тверду стіну ока циклону у вигляді хімічного елемента "україній"[1]. Це останній з 24 хімічних елементів, існування яких передбачив Д.І. Менделєєв. Цей елемент займає клітинку в першому ряду нульової групи, перед воднем з, має номер нуль та робить періодичну систему завершеною. Таким чином, стіна ока циклона − це твердий повітронепроникний конус сріблястого кольору, що відокремлює зону нерухомого повітря від потужного вітру та складає корпус двигуна циклона. Радикал-йон OH− втрачаючи свою енергію створює потужне випромінювання на частоті 22.24 Ггц. На цій частоті працюють метеорологічні спутники та радіотелескопи, які вивчають магнітодинамічний ефект в космосі. Інтенсивність випромінювання вказує на кількість радікал-йонів та атомів українію, які народжуються в рівній кількості.

Енергія, що споживається

ред.

Проходження тропічного циклону над океаном спричиняє значне охолодження поверхневих шарів океану[8] приблизно на 1°С на глибину 1 м. Зазвичай ураган має 100 км (105 м) в діаметрі та за добу долає 1000 км (106 м). Враховуючи, що один кубічний метр води при охолодженні на один градус віддає 4*106 Дж, отримуємо 4*10(5+6+6) Дж. Тобто вода віддає циклону 4*1017 Дж за добу[9].

Енергія, що виділяється

ред.

Загальна кількість енергії, що виділяється у тропічному циклоні середнього розміру, становить близько 1018 Дж за добу[10]. Це приблизно у 70 разів більше за споживання всіх видів енергії людством, у 200 разів більше світового виробництва електроенергії[10][11]. Таким чином виконується закон збереження енергії, згідно з яким повна енергія замкненої системи не змінюється.

Спектр випромінювання

ред.

Випромінювання україніуму відбувається за схемою H2O => OH- + Ua + F(22,21) тобто, при дисоціації молекули води в циклоні утворюється радикал, україній та квант електромагнітного випромінювання на частоті 22,21 Ггц[5]. Причому, кількість квантів суворо дорівнює кількості атомів українія.

Поширення

ред.

В атмосфері Землі

ред.
Докладніше: Циклон

За оцінкою Д. І. Менделєєва, елемент Y мав би виявлятися в атмосфері Землі[3]. Вивчення циклонів українським фізиком О.П. Кучеровим показало[5], що стіну ока циклонів складає україній, який підіймається в тропосферу. На Землі область помпування розповсюджується від поверхні океану до площини інверсії на висоті 1000 м, а область випромінювання – від площини інверсії до тропосфери на висоту 10000 м[12]. Надалі було зафіксовано підйом в тропосферу позитивно заряджених частиць, через дією магнітного поля[13]. Області скупчення частинок з масою та зарядом українія, виявив експеримент з атомним мас-спектрометром AMS на борту шатла «Discovery» (1998). Спектрометр з надпровідним магнітом мав таку високу роздільну здатність, що міг точно розпізнавати частинки та вимірювати їх маси. В результаті було встановлено, що захоплені частки дрейфують навколо Землі вздовж геомагнітного екватора. Цей результат співпадає з траєкторіями руху циклонів[14].

В атмосферах планет

ред.
 
Стіна ока циклона з українія на північному полюсі Юпітера (Космічний телескоп Хаббл)

Циклотронні мазери були виявлені на північному полюсі Юпітера. У 2009 р. Погребенко С. В. та ін[15] повідомили про виявлення водяних мазерів у шлейфах води, пов’язаних із супутниками Сатурна Гіперіоном, Титаном, Енцеладом та Атласом. Через наявність обертального руху астрономічний мазер було називано циклотрон-мазером [16].

В атмосферах екзопланет

ред.

Доплерівські дослідження радіальних швидкостей виявили близько 100 планет, що обертаються навколо зірок сонячного типу, включаючи 12 планетних систем. Спостереження водяних мазерів з екзопланетних систем дадуть нам нові можливості для їх дослідження. Передбачається, що мазери існують в атмосферах планет-гігантів з газу[17].

У міжзоряних хмарах

ред.
Докладніше: Астрофізичний мазер

В 1960-х роках астрономи виявили велетенські астрофізичніі мазери, що випромінюють потужні радіохвилі на частоті 22.24 ГГц. Процес відкриття нових космічних мазерів за допомогою потужних космічних телескопів триває постійно[18]. Умови для генерації мазерного випромінювання виникають у компактних молекулярних хмарах (розміром мільйони кілометрів), що містять радикал-йон OH− та протон [19]. Помпуванням слугує обертальний рух молекули води в потужному магнітному полі[7]. При цьому відцентрова сила стає такою, що молекула води розривається на радикал-йон OH− та протон. Процес помпування змінюється на процес випромінювання. В астрофізичних мазерах область помпування розповсюджується від 100 до 400 астрономічних одиниць, а область випромінювання – від 1000 до 10000 астрономічних одиниць[20]. Протони утворюють україній, з якого складається твердий конус корпусу мазера. А радикал-йон OH−, втрачаючи обертальний рух створює мазерне випромінювання на частоті 22.24 ГГц[5].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Мудрик, Андрій; Кучеров, Олександр; Лавровський, Сергей (2022). Периодична система Д.І. Менделєєва починається з українія (PDF). Інформаційні технології та спеціальна безпека (1): 15—28.
  2. ↑ Kucherov, Olexandr; Mudryk, Andrey (2021). Atomic Orbitals Visualization by Picoscopy (PDF). American Journal of Engineering Research (AJER). 13 (10): 37—43.
  3. ↑ а б в Менделеев Д. И. Попытка химического понимания мирового эфира. СПб., 1905
  4. ↑ а б в Кучеров, О.П.; Паздрiй, Я.Є. (2011). Дослідження ураганів дистанційними спектральними методами: поляриметрії, інфрачервоної та масспектроскопії. Вісник Астрономічної школи. 7 (1): 48—55. doi:10.18372/2411-6602.07.1048.
  5. ↑ а б в г Кучеров, А.П. (2020). Нулевой элемент периодической системы Д.И. Менделеева остановит ураган (PDF). Інформаційні технології та спеціальна безпека (1): 16—58.
  6. ↑ Kucherov, O. P.; Pazdriy, Y. E. (2010). Advanced hurricane study by a spectra detection technique: polarimetry, infrared and mass spectroscopy. Conference: NATO ASI on Special Detection Technique (Polarimetry) and Remote Sensing, Kyiv, Ukraine.
  7. ↑ а б Kucherov, Olexandr (2014). Power of Knowledge in Economy and Nature: Knowledge is power, which creates the organized motion and never implements any work. ‎ LAP LAMBERT Academic Publishing. с. 64. ISBN 3659634069.
  8. ↑ Hu, Jianyu; Wang, Xiao Hua (September 2016). Progress on upwelling studies in the China seas. Reviews of Geophysics. AGU. 54 (3): 653—673. Bibcode:2016RvGeo..54..653H. doi:10.1002/2015RG000505. S2CID 132158526.
  9. ↑ Кучеров, О.П.; Паздрiй, Я.Є. (2010). Інформаційна субстанція, що зменшує ентропію складної системи. Актуальні проблеми економіки (9): 300—305.
  10. ↑ а б NOAA FAQ: How much energy does a hurricane release?. National Oceanic & Atmospheric Administration. August 2001. Архів оригіналу за 22 червня 2012. Процитовано 30 червня 2009.
  11. ↑ Hurricanes: Keeping an eye on weather's biggest bullies. University Corporation for Atmospheric Research. 31 березня 2006. Архів оригіналу за 22 червня 2012. Процитовано 7 травня 2009.
  12. ↑ Pendergrass, Angeline G.; ZWilloughby, Hugh E. (2009). Diabatically Induced Secondary Flows in Tropical Cyclones. Part I: Quasi-Steady Forcing. Mon. Wea. Rev. (137): 805—821.
  13. ↑ Pivovarenko, Yuri (2024). Water Evaporation as an Electromagnetic Phenomenon. European Journal of Applied Physics (1): 19—25. doi:10.24018/ejphysics.2024.6.3.330.
  14. ↑ Лучков, Б. (2006). Ураганы — вечная проблема. Наука и жизнь (3).
  15. ↑ Pogrebenko, S. V.; Gurvits, L. I.; Elitzur, M.; Cosmovici, C. B.; Avruch, I. M.; Montebugnoli, S.; Salerno, E.; Pluchino, S.; MacCaferri, G.; Mujunen, A.; Ritakari, J.; Wagner, J.; Molera, G.; Uunila, M. (2009). Water masers in the Saturnian system. Astronomy & Astrophysics. 494 (2): L1—L4. Bibcode:2009A&A...494L...1P. doi:10.1051/0004-6361:200811186. S2CID 122403004.
  16. ↑ Zarka, P. (1998). Auroral radio emissions at the outer planets: Observations and theory. Journal of Geophysical Research. 103 (E9): 159—194.
  17. ↑ 3and12mm_masers. 20 July 2022.
  18. ↑ Hubble показав «космічний мазер» у сузір'ї Жертівника. ФОТО. 28.08.2023, 15:04
  19. ↑ Шкловский И. С. 4. Космические мазеры // Звезды: их рождение, жизнь и смерть. — 3-е изд., перераб. — М. : Наука, Главная редакция физико-математической литературы, 1984. — 384 с.(рос.)
  20. ↑ Vlemmings; Diamond; van Langevelde; M Torrelles (2006). The Magnetic Field in the Star-forming Region Cepheus a from Water Maser Polarization Observations. Astronomy and Astrophysics. 448 (2): 597—611. arXiv:astro-ph/0510452. Bibcode:2006A&A...448..597V. doi:10.1051/0004-6361:20054275. S2CID 17385266.

Джерела

ред.
  • Менделеев Д. И. Учебник «Основы химии», VIII издание, Санкт-Петербург, 1906 год.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:IVBort/пісочниця&oldid=43843388