Відкрити головне меню
Гутація (не плутати з росою)
Роса
Poca

Роса́ — дрібні краплі води, що утворились на поверхні Землі і предметах у результаті конденсації за умов охолодження при нічному ефективному випромінюванні.

Механізм виникненняРедагувати

У повітрі завжди є деяка кількість водяної пари. Для заданої температури можна визначити максимальну кількість пари, що може знаходитись у повітрі, і ця кількість зростає з підвищенням температури. З іншого боку, це означає, що для заданої кількості водяної пари в повітрі, можна визначити мінімальну температуру, при якій вода буде лишатись в повітрі. Ця температура називається точкою роси. Вночі повітря охолоджується, і, якщо температура падає нижче точки роси, пара стає перенасиченою, і вода конденсується на всіх доступних поверхнях[1]. При цьому, якщо при конденсації на поверхні землі або бетону вода швидко всмоктується, на гідрофобних поверхнях, якими є багато рослин, або на таких, таких як метал і пластик, вона може збиратися у краплі і лишатися тривалий час. Такі краплі і називають росою.

Кількість роси залежить як від початкової вологості повітря, так і від того, наскільки впала температура.

В залежності від клімату і погоди, роса може випадати як ввечері, так і вночі і зранку.

Якщо температура падає нижче нуля, то замість роси утворюється іній.

Той самий механізм призводить до запотівання вікон взимку, або крапель у кондиціонерах, проте у цьому випадку, зазвичай, не вживають слово "роса", а говорять про конденсат[2].

ЗначенняРедагувати

 
конденсаційний колодязь у Тран-ан-Прованс

При значних добових коливаннях температури, за ніч може випадати до 0.5 мм опадів у вигляді роси[3]. У пустелях, де звичайних опадів мало, а завдяки ясному небу земля дуже добре охолоджується вночі, ця вода є досить важливою для місцевої флори і фауни[4]. Люди, що опинилися в подібних умовах, також можуть поповнити свої запаси води, збираючи росу — для цього використовують великі шматки брезенту або іншого гідрофобного матеріалу[5]. Для більш довготривалого існування будуються спеціальні інженерні споруди, конденсаційні колодязі[en], що можуть постійно генерувати невеликий обсяг води[6].

Павутина при потраплянні на неї води зтягується — це явище називається "суперконтракція". Завдяки росі, розтягнута комахами павутина поновлює свою форму кожну ніч[7].

Роса, що випадає на асфальті підвищує набезпеку дорожнього руху, особливо якщо після цього вона замерзне, перетворившись на ожеледь.

ВимірюванняРедагувати

Прилад, що дозволяє заміряти кількість роси, що випадає за ніч називається росомір. Він складається з металевої пластини, або шматка волокнистого матеріалу, наприклад, шерсті або бавовни, і вагів, що заміряють зміни маси. Ці зміни можуть фіксуються протягом ночі, або замірятися один раз зранку. Кількість роси оцінюються у мілілітрах на годину. Іноді, маса води не заміряється, а лише візуально оцінюється ступінь намокання матеріалу[8].

Роса як символРедагувати

 
Еос розбризкує росу

У багатьох міфопоетичних традиціях вважається, що все, що приходить із небес, носить священний характер, і в цьому сенсі роса має значення благословенного дарунка неба. Роса — провісник світанку й дня, що наближається, символізує чистоту, світло, духовне просвітління, божественне Слово, святий дух; солодка роса — це мир і процвітання. Роса пов'язана з ідеєю омолодження й безсмертя, але в той же час може уособлювати недовговічність, ефемерність, ілюзію.

У християнській традиції роса — символ Божої благодаті. Це сльоза Богородиці, св. Варвари або й самого Христа: «…дрібний дощик від сліз Божих, роса вранішня і вечірня від сліз Царя Небесного, самого Христа», — оповідається в «Голубиній книзі». Манна небесна, якою харчувалися сини Ізраїлеві в пустелі, з'явилася з росою.

В українській традиції вважається, що росу щовесни випускає святий Юрій, відмикаючи небо ключами. Юрій — покровитель хліборобства.

У багатьох повір'ях згадується про цілющу силу роси. Народна медицина розрізняє ранкову, нічну і вечірню росу, приписуючи їм різні властивості. Також, вважається, що "сила" роси міняється в залежності від фази Місяця. Особливо цілющою вважалася роса, зібрана на світанку в день святого Юрія[9]. Росу пропонується вживати як внутрішньо, так і зовнішньо (обертання змоченими в росі тканинами)[10].

Вмивання росою як магічна практика згадується у багатьох казках. Також ритуал вмивання росою є традиційним для святкування Івана Купала[11]. Схожі обряди проводилися кельтськими дівчатами на белтейн[en] (1 травня)[12], а у Литві — на Йонінес, який і сам іноді називають святом Роси[13].

У давньогрецькій міфології, росу розбризкувала богиня світанку Еос. Сама вона іноді зображувалася з карафами наповненими росою[14].

В юдаїзмі роса уособлює боже благословення. Особлива роса воскресіння, зберігається на небесах, і може повертати померлих до життя[15].

У даосизмі, люди що досягли безсмертя[en], перестають харчуватися звичайною їжею, і споживають лише повітря і росу[16].

У японській поезії, роса — символ скороминучості. "Розтаяти з росою" — синонім до смерті[17].

У схожому значенні роса згадується у першому куплеті Державного Гімну України:

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. — К.: Орфей, 2002. — 448 с.

ПосиланняРедагувати