Копачинська Патриція Вікторівна
Патриція Копачинская (молд./рум. Patricia Kopacinskaia; нар. 1977, Кишинів, Молдавська РСР) — молдовська скрипалька.
| Копачинська Патриція Вікторівна | |
|---|---|
_Marco_Borggreve.JPG) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1977[1][2] |
| Місце народження | Кишинів, Молдавська РСР, СРСР[1] |
| Громадянство | Австрія і Швейцарія |
| Професії | скрипалька, композиторка |
| Освіта | Віденський університет музики й виконавського мистецтва і University of the Arts Bernd |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | класична музика |
| patriciakopatchinskaja.com | |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народилася в музичній сім'ї (батько — цимбаліст Віктор Копачинський, мати Емілія — скрипалька, грали в складі ансамблю народної музики «Флуєраш»), в 1989 році емігрувала до Відня. З тринадцятирічного віку займалася у музичної педагогині Дори Шварцберг, пізніше у Бориса Кушніра, і вже в Берні — у Ігора Озима[3]. Навчалася в консерваторіях у Відні і Берні.
У листопаді 2007 дала кілька концертів в Росії (Москва, Твер, Новосибірськ та ін).
Живе з чоловіком і дочкою в Берні.
Репертуар ред.
Виконує твори Дебюссі, Малера, Шенберга, А. Берга, А. Веберна, М. Равеля, Бартока, Дж. Енеску, Стравинського, В. Лютославского, Д. Лігеті, Д. Куртага, Г. Уствольської, Шнітке, К. Пендерецького, Т. Мансуряна, Н. М. Корндорфа, Ф. Караєва, Д. М. Смирнова, Й. Віттенбаха, Й. Додерера, Ф. Сая. Також грає музику бароко (Бах, Бібер), романтиків (Бетховен, Шуман, Брамс).
Визнання ред.
- Друга премія у віковій групі від 18 до 23 років, у категорії «Струнні» на конкурсі «Classica Nova» пам'яті Шостаковича (Ганновер, 1997)[4].
- Премія «ECHO Klassik» в категорії «Ансамбль 20/21 ст.» (2009)[5] .
- Премія Преторіуса[de] землі Нижня Саксонія в категорія Музична інновація (2012)
Посилання ред.
- Офіційний сайт
- Сайт classicalmusic.ru [Архівовано 20 червня 2018 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю, [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] 2010 (рос.)
- Інтерв'ю, [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] 2014 (рос.)
Джерела ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #135461413 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Інтерв'ю з Патріцією Копачинской. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
- ↑ Classica Nova, Prize winners (strings). Архів оригіналу за 17 лютого 2016. Процитовано 28 червня 2018.
- ↑ Bundesverband Musikindustrie. Helmuth Rilling erhält ECHO Klassik für sein Lebenswerk. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 18 вересня 2016.