Вікіпедія

Антон Веберн

Антон Веберн, також Антон фон Веберн (нім. Anton Webern або Anton von Webern, 3 грудня, 1883, Відень — 15 вересня 1945 Міттерзілль, поблизу Зальцбурга Австрія) — австрійський композитор, диригент представник «Нової віденської школи».

Антон Веберн
нім. Anton Webern
Антон Веберн, Щецін, жовтень 1912
Основна інформація
Повне ім'янім. Anton Friedrich Wilhelm von Webern
Дата народження3 грудня 1883(1883-12-03)[1][2][…]
Місце народженняВідень, Австро-Угорщина[4]
Дата смерті15 вересня 1945(1945-09-15)[4][1][…] (61 рік)
Місце смертіМіттерзілль, Целль-ам-Зее (округ), Зальцбург, Австрія[4]
ПохованняМіттерзілль
Роки активностіз 1908
Громадянство Австрія[5]
Професіїкомпозитор класичної музики, диригент, музикант, композитор
ОсвітаВіденський університет
ВчителіАрнольд Шенберґ
Відомі учніHumphrey Searled і Hans Swarowskyd
Інструментифортепіано
ЖанриІмпресіонізм у музиці
ЧленствоНова віденська школа
antonwebern.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Антон Веберн був сином гірського інженера Карла фон Веберна, що служив чиновником в міністерстві сільського господарства. Мати Веберна Амалія (вроджена Гер), дочка м'ясника цікавилася мистецтвом і була піаністкою-любителькою. У юності Антон жив у Відні та Граці, відвідував гімназію в Клагенфурте (Каринтія). З 1895 став серйозно займатися музикою. Д-р Едвін Комауер навчав його грі на фортепіано і віолончелі.

Закінчивши гімназію у 1902 році, Веберн поступив у Віденський університет, де вивчав філософію, а також музикологію у класі Гвідо Адлера . У 1906 році завершує університетські студії, отримавши науковий ступінь доктора філософії за дослідження збірника духовних творів Генріха Ізаака «Choralis Constantinus» (1550—1555). Ще під час навчання в університеті (1904), Веберн знайомиться з Арнольдом Шенберґом, і входить у гурток його учнів із композиції. Незабаром, завдяки Веберну, до цих занять долучається Альбан Берг. Їх тріумвірат увійшов до історії музики під назвою «Нової віденської школи», і сам Веберн вважав, що Шенберґ — голова, а він і Берг — крила Шенберґа.

З 1906 року Веберн працював оперним і симфонічним диригентом у містах Австрії і Німеччини, а також у Празі. У роки Першої світової війни (1915) був мобілізований до армії, проте через поганий зір був звільнений наступного року. Після війни активно працював диригентом в організованому Шенбергом Товаристві закритих концертів (1918—1922), також керував багатьма аматорськими робітничими оркестрами та хорами, з якими провадив величезну роботу (про це свідчить, зокрема виконання таких творів, як Дев’ята симфонія Бетховена, Восьма симфонія Малера). З 1927 року був диригентом оркестру Віденського радіо, з яким Веберн на запрошення лондонського оркестру BBC гастролював у Великій Британії.

Життя Веберна обірвалося трагічно незабаром після закінчення війни в Міттерзіллі, зайнятому тоді американськими військами. 15 вересня 1945 близько 10 години вечора, вийшовши з будинку свого зятя Маттеля, щоб викурити дорогу американську сигару, отриману в подарунок від зятя, Веберн був застрелений із пістолета трьома пострілами в упор солдатом (кухарем) американської армії, що помилково прийняв спалах сірника, запаленого Веберном, за щось інше. Кухар виправдався тим, що стріляв з метою самооборони, будучи у збудженому (а точніше, нетверезому) стані. Вдові Веберна Вільгельміне довелося доводити американським властям у письмовій формі, що її чоловік за станом здоров'я і за своїми принципами «не міг нападати на кого-небудь, особливо на солдата».

Веберн виховав безліч учнів. Один із них, Пилип Гершковіч, в перебігу багатьох років (1941—1999) жив у Радянському Союзі, ведучи активну педагогічну діяльність.

Творчість

ред.
Файл:Anton Webern Modling Summer 1930.jpg
Веберн у своїй студії, м. Медлінг, літо 1930

Учень і послідовник творця т. з. «атональної» школи Арнольда Шенберґа, Веберн довів її принципи до крайніх форм виразу. Він використовував у своїх творах додекафонічну і серійну техніку. Для його музики характерні гранична афористичність, стислість, лаконізм, економія і концентрація музичних виразних засобів, а також строгість, піднесеність та ірреальність музичних образів. Гранична звукова рафінованість поєднується в музиці Веберна з жорсткою конструктивною схемою і абстрактністю мислення.

Він автор симфонічних, камерно-інструментальних, вокальних і хорових творів, з яких тільки 31 помічені номерами opus’ів. Він також автор літературних праць, поезії, драми «Мертвий» (1913) музичних досліджень і статей, аналізів власної музики, циклу бесід «Шлях до нової музики», виданого посмертно в 1960, і т. д.

Творчість Веберна справила величезний вплив на розвиток післявоєнного музичного авангарду на Заході, включаючи таких композиторів як Стравінський, Булез, Штокгаузен, Ноно, Мадерна, Лігеті та ін. В 1960-х роках з епохою «відлиги» творчість Веберна стає відомою в СРСР і справляє значний вплив на композиторів «шістдесятників» — Денисова, Шнітке, Губайдуліну, Канчелі а також українських композиторів — В. Сильвестрова, В. Годзяцького та Л. Грабовського.

Твори, позначені опусом

ред.
  • Op. 1 — Пасакалія для оркестру (1908);
  • Op. 2 — Entflieht auf Leichten Kähne для змішаного хору
на вірші Стефана Георге з «Сьомого кільця» (1908);
на вірші Стефана Георге (1908—1909, також ред. 1920);
1. «Dies ist ein Lied» / «Ця пісня тільки для тебе»;
2. «Im Windesweben» / «У подиху вітру»;
3. «An Bachesrand» / «На березі струмка»;
4. «Im Morgentaun» / «По ранковій росі»;
5. «Kahl Reckt der Baum» / «Голе дерево»;
на вірші Стефана Георге (1908—1909);
1. Eingang («Welt der Gestalten») / «Вхід»;
2. «Noch zwingt mich Treue» / «Ще примушує мене вірність»;
3. «Ja, Heil und Dank dir» / «Хвала і подяка тобі»;
4. «So ich traurig bin» / «Я такий засмучений»;
5. «Ihr tratet zu dem Herde» / «Ви підійшли до вогнища»;
  • Op. 5 — П'ять п'єс для струнного квартету (1909);
  • Op. 6 — Шість п'єс для великого оркестру (1909, друга ред. 1928);
  • Op. 7 — Чотири п'єси для скрипки і фортепіано (1910, остаточна ред. 1914);
  • Op. 8 — Дві пісні для голосу і ансамблю
(кларнет, бас-кларнет, валторна, труба, челеста, арфа, скрипка, альт і віолончель)
на вірші Райнера Марії Рільке) (1910, ред. 1921 і 1925);
1. «Du, der ich’s nicht sage» / «Ти, від якої я завжди приховую»;
2. «Du machst mich allein» / «З тобою я одна»;
  • Op. 9 — Шість багателей для струнного квартету (1911);
  • Op. 10 — П'ять п'єс для оркестру (1911);
  • Op. 11 — Три маленькі п'єси для віолончелі і фортепіано (1914);
  • Op. 12 — Чотири пісні для голосу і фортепіано (1915—1917);
1. «Der Tag ist vergangen» / День пройшов (1915);
2. «Die geheimnisvolle Flöte» («An einem Abend») / «Таємнича флейта»
на вірші Чи Тай-бо з «Китайської флейти» Г. Бетге (1917);
3. «Schien mir’s, als ich sah die Sonne» / «Здавалося мені, коли я бачив сонце»
на вірші А. Стріндберга з «Сонати примар» (1915);
4. «Gleich und gleich» («Ein Blumenglöckchen») / «Один для одного»
на вірші І. У. Гете (1917);
  • Op. 13 — Чотири пісні для голосу і оркестру (1914—1918);
1. «Wiese im Park» («Wie wird mir zeitlos»)
на слова Карла Крауса (1917);
2. «Die Einsame» («An dunkelblauem Himmel») / «Самотня»
на вірші Ван Сен-ю з «Китайської флейти» Г. Бетге (1914);
3. «In der Fremde» («In Fremdem Lande») / «На чужині» на вірші Георга Тракля
на вірші Чи Тай-бо з «Китайської флейти» Г. Бетге (1917);
4. «Ein Winterabend» («Wenn der Schnee») / «Зимовий вечір» (1918);
1. «Die Sonne» / «Сонце»;
2. «Abendland I» / «Вечірній пейзаж I»;
3. «Abendland II» / «Вечірній пейзаж II»;
4. «Abendland III» / «Вечірній пейзаж III»;
5. «Nachts» / «Вночі»;
6. «Gesang einer gefangnen Amsel» / «Спів спійманого дрозда»;
  • Op. 15 — П'ять духовних пісень для голосу, флейти, кларнета
(також бас-кларнета), труби, арфи і скрипки (також альта, 1917—1922);
1. «Das Kreuz, das musst' er tragen» / Хрест (1921)
2. Morgenlied «steht auf, ihr lieber Kinderlein» / Вранішня пісня (1922);
3. «In Gottes Namen aufstehen» / «З божим ім'ям вставати» (1921);
4. «Mein Weg geht jetzt vorüber» / «Мій шлях» (1922);
5. «Fahr hin, O Seel'» / «Йди, про душа» на вірші П. Розеггера (1917);
  • Op. 16 — П'ять канонів для високого сопрано, кларнета і бас-кларнета
на латинські тексти (1924);
1. «Christus factus est» (1924);
2. «Dormi Jesu» (1923);
3. «Crux fidelis» (1923);
4. «Asperges me» (1923);
5. «Crucem tuam adoramus» (1924);
  • Op. 17 — Три народні тексти
для голосу, скрипки (також альта), кларнета і бас-кларнета (1924);
на латинські тексти (1924);
1. «Armer Sünder, du» / «Бідний грішник» на вірші П. Розеггера (1924);
2. «Liebste Jungfrau» / «Свята діва» (1925);
3. «Heiland, unsere Missetaten» / «Рятівник» (1925);
  • Op. 18 — Три пісні для голосу, кларнета in Es і гітари (1925);
1. «Schatzerl klein» / «Золотко» на вірші П. Розеггера;
2. Erlösung «Mein Kind, Sieh an» / «Порятунок» на слова з «Чарівного рогу хлопчика»;
3. «Ave, Regina Coelorum» на слова маріанського антифону;
  • Op. 19 — Дві пісні для мішаного хору з інструментальним супроводом
(скрипка, кларнет, бас-кларнет, гітара і челеста)
на вірші І. У. Гете з «китайсько-німецьких часів дня і року» (1926);
1. «Weiß wie Lilien» / «Лілії свічок біліють»;
2. «Ziehn die Schafe» / «На лугу пасеться стадо»;
  • Op. 20 — Струнне тріо в двох частинах (1926—1927);
  • Op. 21 — Симфонія в двох частинах
для кларнета, бас-кларнета, двох валторн, арфи і струнних (1927—1928);
  • Op. 22 — Квартет в двох частинах
для скрипки, кларнета, тенора-саксофона і фортепіано (1928—1930);
  • Op. 23 — Три пісні для голосу і фортепіано
з «Непрохідного шляху» («Viae inviae») Йоне Гильдегард (1934);
1. «Das Dunkle Herz» / «Темне серце» (1934);
2. «Es stürzt aus Höhen Frische» / «Спрямовується з висот» (1933);
3. «Herr Jesus mein» / «Господь Ісус мій» (1933);
  • Op. 24 — Концерт для 9 інструментів
(флейти, гобоя, валторни, труби, тромбона, скрипки, альта і фортепіано, 1931—1934);
  • Op. 25 — Три пісні на вірші Г. Йоне для голосу і фортепіано (1934);
1. «Wie bin ich froh!» / «Як я радий»;
2. «Des Herzens Purpurvogel» / «Пурпурний птах серця»;
3. «Sterne, Ihr silbernen Bienen» / «Зірки»;
  • Op. 26 — Світло очей (Das Augenlicht) для змішаного хору і оркестру
на слова Г. Йоне (1935);
  • Op. 27 — Варіації для фортепіано в трьох частинах (1935—1936);
  • Op. 28 — Струнний квартет в трьох частинах (1936—1938);
  • Op. 29 — Перша кантата для сопрано, змішаного хору і оркестру
на слова Г. Йоне (1938—1940);
1. «Zündender Lichtblitz» / «Запалююча блискавка життя»;
2. «Kleiner Flügel» / «Маленьке крильце»;
3. «Tönen die Seligen Saiten Apolls» / «Звучать блаженні струни Аполлона»;
  • Op. 30 — Варіації для оркестру (1940);
  • Op. 31 — Друга кантата для сопрано, баса, змішаного хору і оркестру
на слова Г. Йоне (1943);
1. «Schweigt auch die Welt» / «Світ також мовчить»;
2. «Sehr tiefverhalten» / «Глибоко приховане внутрішнє життя»;
3. «Schöpfen aus Brunnen» / «Черпати їх фонтанів неба»;
4. «Lichteste Bürden» / «Якнайлегші ноші дерев»;
5. «Freundselig ist das Wort» / «Привітне слово»;
6. «Gelockert aus dem Schoße» / «Звільнений з лона».

Твори без опусу

ред.
  • Дві п'єси для віолончелі і фортепіано (1899)
1. Langsam G-dur;
2. Langsam F-dur
  • В літньому вітрі (Im Sommerwind) Ідилія для великого оркестру по поемі Б. Вілле (1904)
  • Повільна п'єса (Langsamer Satz) для струнного квартету (1905)
  • Струнний квартет (1905)
  • П'єса (Satz) для фортепіано (1906)
  • Сонатна п'єса (рондо) (Sonatensatz — Rondo) для фортепіано (1906)
  • Рондо для струнного квартету (1906)
  • Квінтет для фортепіано і струнного квартету (1907)
  • П'єси для оркестру (1913)
1. Bewegt
2. Langsam (Sotenuto)
3. Sehr Bewegte Viertel
4. Langsame Viertel
5. Alla breve
  • Соната для віолончелі і фортепіано (1914)
  • Дитяча п'єса (Kinderstück) для фортепіано (1925)
  • П'єса (Klavierstück) для фортепіано (1925)
  • П'єса (Satz) для струнного тріо (1925)
  • Пісні (1899—1914)

Транскрипції

ред.
  • Камерна симфонія Арнольда Шенберга op. 9 — для флейти (або 2-ї скрипки), кларнета (або альта), скрипки, віолончелі і фортепіано (1922-3)
  • Німецькі танці Франца Шуберта — для оркестру (1931);
  • Фуга (річерката) І. С. Баха — для оркестру (1934-5);

Бібліографія

ред.
  • Холопов Ю. Н. Антон Веберн. Жизнь и творчество [Т. 1] [1973] — М.: Советский композитор, 1984; Berlin, 1989 (на нем. яз.); Milano,1990 (на итал. яз.). Соавтор — Валентина Холопова.
  • Холопов Ю. Н. Музыка Веберна [Т. 2] [1975] М.: Композитор, 1999. Соавтор Валентина Холопова.
  • Антон Веберн: Лекции о музыке, письма, Пер. В. Г. Шнитке. — Москва, «Музыка», 1975.
  • Денисов Едісон Васильович: Додекафония и проблемы современной композиторской техники. // Музыка и современность. Вып. 6 — М., 1969. с. 478—525.
  • Кудряшов О. Характерные особенности техники и формы ранних произведений Веберна. // Проблемы музыкальной науки. Вып. 2. — М., 1973.
  • Moldenhauer, Hans (1961). The Death of Anton Webern. — New York: Philosophical Library.
  • Tsang, Lee (2002). The Atonal Music of Anton Webern (1998) by Allen Forte. // Журнал Music Analysis, 21/III (October), 417-27.
  • Reich W., A. Webern. Weg und Gestalt, Z., 1961.
  • Kolneder W., A. Webern. Einführung in Werk und Stil. — Rodenkirchen, 1961.

Музичні приклади

ред.

Див. також

ред.
  • 4529 Веберн — астероїд, названий на честь композитора.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Anton Webern
  3. ↑ Moldenhauer H. Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б в Веберн Антон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антон_Веберн&oldid=43223033