Комуністична партія Білорусі (1918)

Комуністи́чна па́ртія Білору́сі (КПБ; біл. Камуністычная партыя Беларусі) — комуністична партія в Білоруській РСР, що існувала з 1918 до 1991 року. З 1918 до 1952 року мала назву Комуністична партія (більшовиків) Білорусі, КП(б)Б. Фактично припинила своє існування у серпні 1991 року після прийняття Верховною Радою Республіки Білорусь постанови «про тимчасове призупинення діяльності КПБ — КПРС на території Республіки Білорусь»[1].

Комуністична партія Білорусі

Камуністычная партыя Беларусі
Голова партії Перший секретар ЦК КПБ
Дата заснування 30 грудня 1918
Дата розпуску 25 серпня 1991
Штаб-квартира Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Ідеологія Марксизм-ленінізм
Молодіжна організація Q29113448?
Кількість членів  697 000
Девіз Пролетарі всіх країн, єднайтесь!
Друкований орган Звязда

Передісторія ред.

Ідея створення Комуністичної партії більшовиків Білорусі зародилась на конференції білоруських секцій РКП(б), що відбувалась у Москві 2123 грудня 1918 року. На конференції були присутніми делегати Московської, Петроградської, Саратовської, Тамбовської, Мінської та Невельської секцій, які представляли майже тисячу комуністів-білорусів. Конференція обрала виконавчий орган — Центральне бюро білоруських комуністичних секцій на чолі з Дмитром Жилуновичем.

Створення партії ред.

КП(б)Б було створено 30 грудня 1918 року в Смоленську на VI Північно-Західній обласній конференції РКП(б), яка проголосила себе першим та установчим з'їздом нової партії.

Утворена партія була складовою частиною Російської Компартії (більшовиків). З'їзд обрав Центральне бюро КП(б) Біллорусі (голова Олександр М'ясников), а також ухвалив рішення про створення Радянської Соціалістичної Республіки Білорусі.

Комуністична партія (більшовиків) Литви й Білорусі ред.

З березня 1919 до листопада 1920 року партію було об'єднано з Компартією Литви у Комуністичну партію (більшовиків) Литви й Білорусі (КП(б)ЛБ). Про утворення єдиної партії Литви й Білорусі було ухвалено рішення на об'єднувальному з'їзді КП(б)Б и КП(б)Л, що проходив 4—6 березня 1919 року та який схвалив також створення Радянської соціалістичної республіки Литви й Білорусі (Литбел). З'їзд обрав Центральний комітет КП(б)ЛБ, до Президії якого увійшли Вінцас Міцкявічюс-Капсукас — голова, Зігмас Ангаретіс, Богуцький, Долецький, Іванов, Мойсей Калманович, Вільгельм Кноріньш (секретар), М'ясников, Йосип Уншліхт, Казимир Циховський, Віктор Яркін та інші.

Компартія Білорусі у міжвоєнний період (1920–1941) ред.

У лютому—травні 1924 року керівним органом КП(б)Б було Тимчасове Білоруське бюро ЦК РКП(б), створене у зв'язку з поверненням до складу Білоруської РСР східнобілоруських територій, які раніше перебували у складі РРФСР. На XIII конференції Компартії Білорусі, яка відбулась у травні 1924 року був обраний Центральний комітет КП(б)Б.

Компартія Білорусі у повоєнний період (1941–1991) ред.

У роки Німецько-радянської війни КП(б)Б стала керівним ядром всенародного руху антифашистського Спротиву. В партизанських загонах та підпіллі на окупованій території налічувалось понад 35 тисяч чоловік, діяло 10 обкомів, 185 міжрайонних та районних комітетів КП (б) Б. і 1316 первинних партійних організацій. Майже всі повоєнні керівники Радянської Білорусі мали партизанське минуле. Після звільнення (липень 1944) компартія республіки очолила діяльність з відновлення народного господарства БРСР. У жовтні 1946 в лавах КП (б) Б налічувалось 80403 члени, з них понад 72 % вступили в партію під час війни. У січні 1970 КПБ зросла до 416 тисяч членів.[2] На 1 січня 1990 року чисельність партії становила 697 тисяч чоловік.

Призупинення діяльності та об'єднання з Білоруською партією комуністів ред.

25 серпня 1991 року, за кілька днів після серпневого путчу, Верховна Рада Республіки Білорусь прийняла Постанови «Про тимчасове призупинення діяльності КПБ-КПРС на території Республіки Білорусь» та «Про департизацію органів державної влади й управління Республіки Білорусь, державних підприємств, установ, організацій та власності Комуністичної партії Білорусі й Ленінського Комуністичного Союзу Молоді Білорусі»[3]. У відповідь частина комуністів у жовтні 1991 року створили Ініціативний комітет з відновлення діяльності КПБ, який у грудні того ж року провів установчий з'їзд нової партії, яка отримала назву «Партія комуністів Білорусі» (ПКБ).

У лютому 1993 року Верховна Рада Білорусі скасувала рішення про призупинення діяльності КПБ. Це рішення призвело до того, що в результаті консультацій між керівництвом Партії комуністів Білорусі та представниками КПБ було прийнято рішення про входження останньої до складу ПКБ та передачу нею всіх прав і повноважень політичного, юридичного та майнового правонаступництва Комуністичній партії Білорусі.

Фактичне об'єднання двох структур відбулось на II-ому з'їзді Партії комуністів Білорусі у травні 1993 року.

1996 року частина членів ПКБ, які підтримували політику президента Олександра Лукашенка, вийшла з партії та створила нову політичну структуру під історичною назвою Комуністична партія Білорусі.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Постанова Верховної Ради Республіки Білорусь від 25 серпня 1991 року № 1016-XII «Про тимчасове призупинення діяльності КПБ — КПРС на території Республіки Білорусь». Архів оригіналу за 20 Листопада 2012. Процитовано 27 Липня 2012.
  2. Велика Радянська енциклопедія
  3. Постанова Верховної Ради Республіки Білорусь від 25 серпня 1991 року № 1014-XII [Архівовано 3 червня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання ред.