Відкрити головне меню

Олекса́ндр Федорович М'яснико́в (справжнє прізвище М'яснікя́н, псевдонім — Мартуні; 9 лютого 1886 — 22 березня 1925) — революціонер, партійний і державний діяч, один із керівників встановлення радянської влади в Білорусі. Автор низки праць з теорії марксизму-ленінізму, історії революційного руху та вірменської літератури[1]. Виступав проти білоруської державності й білоруської мови[2].

Олександр М'ясников
вірм. Ալեքսանդր Ֆյոդորի Մյասնիկյան
Олександр М'ясников
Прапор
1-й Голова Ради народних комісарів Вірменської РСР
травень 1921 — 1922
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Сергій Лукашин
 
Партія: РСДРП
Освіта: Московський державний університет
Народження: 9 лютого 1886(1886-02-09)
Нахічевань-на-Дону, Російська імперія
Смерть: 22 березня 1925(1925-03-22) (39 років)
Тбілісі, Грузинська РСР
Національність: Вірменин
Релігія: атеїзм

Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 9 лютого (28 січня) 1886 року в Нахічевані-на-Дону в родині дрібного торгівця[3].

1903 року закінчив Вірменську семінарію в Москві, 1906 року — Лазаревський інститут східних мов[4]. 19 листопада 1912 року отримав диплом юридичного факультету МДУ.

Член РСДРП з 1906. Того ж року був заарештований та засуджений до адміністративного заслання в Баку. У 19111912 і 19141917 роках — у лавах російської армії[4]. Прапорщик запасу (1912).

З вересня 1917 до травня 1918 року займав пост голови Північно-Західного обласного комітету РКП(б).

З листопада 1917 — головнокомандувач Західним фронтом, голова Облвиконкому Західної області (Облвиккомзах біл. Аблвыкамзах). З 12 (25) грудня тимчасово виконував посаду верховного головнокомандувача.

З 31 грудня 1918 року — голова Центрального бюро КП (б) Білорусі. З 4 до 27 лютого 1919 року займав пост голови ЦВК РСРБ, заступник голови Ради народних комісарів РСРБ й нарком РСРБ у військових справах. Виступав за створення єдиної держави в союзі з РРФСР.

25 вересня був контужений під час вибуху в залі засідань Московського комітету РКП (б), влаштованого Всеросійським повстанським комітетом революційних партизан «Анархісти підпілля».

1921 року — голова РНК й нарком у військових справах Вірменської РСР, одночасно — заступник голови РНК ЗРФСР; член Кавказького бюро ЦК РКП(б). З 1922 року — голова Союзної Ради ЗРФСР, потім перший секретар Закавказького крайкому РКП(б). Одночасно член Революційної військової ради СРСР, член Президії ЦВК СРСР. На XII та XIII зёїздах РКП(б) обирався кандидатом у члени ЦК.

Загинув 22 березня 1925 року в авіаційній катастрофі поблизу Тбілісі разом із Атарбековим і Могилевським[5]. На жалобному мітингу виступив із промовою Лев Троцький[6].

Пам'ятьРедагувати

  • У Мінську 1932 року іменем О. Ф. М'ясникова було названо вагоноремонтний завод, на території якого на його честь встановлено пам'ятник.
  • Його ім'я також має однин із майданів у центрі Мінська та прилегла до нього вулиця[7].
  • Іменем О. Ф. М'ясникова 1959 року названо вулицю у Вітебську[8].
  • Його іменем названо район у Ростовській області й вулиця у місті Ростов-на-Дону (в історичній частині Нахічевані), а також мікрорайон М'ясникован у північній частині міста — приватний сектор з переважно вірменським населенням.
  • Качинське вище військове авіаційне ордена Леніна Червонопрапорне училище льотчиків імені О. Ф. М'ясникова.
  • М'ясниковабад — попередня назва смт Аліабад, Нахічеванська АО, Азербайджан.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • О. М'ясникян. Твори: Обрані твори. / Єреван, 1965.
  • Салін Л. Життя, віддане народу. / Москва, 1971.
  • Мнацаканян. Самовіддане служіння народу. / Єреван, 1976.
  • Шатірян. Генерал, народжений революцією: Повість про Олександра М'ясникова (М'яснікяна). — М.: Политиздат, 1977. 430 с.

ПосиланняРедагувати