Компанійські полки

(Перенаправлено з Компанійці)

Компані́йські полки́ (охотницькі) — вільнонаймані полки Гетьманщини, створені в 60-70-х роках XVII століття. Поділялися на охочекомонні та охочепіхотні, іноді під час кампаній використовуючи коней лиш для пересування та ведучи бойові дії пішими, на зразок драгунів.

Компанійські полки
На службі 1669 - 1775 (реформовані)
Країна Гетьманщина
Належність Приватне гетьманське військо
Вид Найманці
Тип кавалерія, інфантерія, драгуни
Командування
Визначні
командувачі
Ілля Новицький
Дмитро Чечель

Виконували військово-політичні функції, несли сторожову та розвідувальну службу, а також брали участь у військових діях.

ІсторіяРедагувати

Офіційним заснуванням професійних охотницьких підрозділів вважається дата обрання на гетьманство Дем'яна Ігнатовича Многогрішного. Саме тоді, 3 березня 1669-го року, на раді в Глухові було підписано нову редакцію україно-московського договору, 22-й пункт котрих містив ухвалу про створення регулярного полку виключно з поліційними повноваженнями:

  «...учинити для свавільних людей полковника з малоросійських міст і щоб при ньому була тисяча чоловік реєстрових козаків, а коли від кого трапиться де і почнеться хитання та зрада, то йому, полковникові, тих свавільців приборкувати.»[1]  

Втім впродовж 1669—1671 років у війську Ігнатовича, в війні супроти Петра Дорошенка, перебувало принаймні три охотницьких полки загальною чисельністю близько 3.5-4 тис. чоловік, що значно перевищувало ліміт закріплений в статтях. На відміну від козацтва компанійці несли регулярну службу за плату з гетьманської скарбниці, а не лише під час бойових дій через станові зобов'язання.

Судячи з вимог в Конотопських статтях відношення старшин до приватної «гетьманської інквізиції» було не найкраще:

  «…щоб його царська величність указав не бути тисячі чоловік компанії полку через те, що від таких компаній чиниться жителям малоросійських городів, міст, містечок та сіл всілякі розори та образи.»  

За кількістю устрій охотницьких полків відрізнявся від козацького, їх склад становив 400—700 вояк. Компанійська служба, особливо з кінця 20-х років 18 століття поступово втрачає ознаки найманої, перетворюючись на спадкову, пов'язану з певними становими привілеями, землеволодінням і статусом, наближеним до козацького. Компанійські полки, скорочені чисельно й виведені з-під прямого підпорядкування гетьманській владі, проіснували майже до самої ліквідації автономного устрою Гетьманщини.

Після реорганізації, пов'язаної з ліквідацією автономії Гетьманщини, надалі переформовані у три полки[2] найдовше з яких проіснував Київський гусарський.


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Літопис Величка/Статті Конотопські (N 10)
  2. Тинченко Я. Ю. Від козаків до гусарів К.: Темпора, 2018, 214 с. ISBN 978-617-569-333-9

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати