Надвірна корогва

Надвірна корогва — підрозділ кінноти в надвірних військах магнатів часів Речі Посполитої. Поділялися на гусарські, козацькі і, рідше, драгунські. Чисельність корогви різнилася від кількох десятків до 200 і більше осіб. Очолював надвірну корогву ротмістр або сотник. До складу входили повноправні шляхтичі-товариші (у великих надвірних корогвах — до кількох десятків) і пахолки.

У Гетьманщині надвірна корогва — компанійська особиста кінна охорона гетьмана, обов'язків котрої також входила кур'єрська, конвойна та охоронна служба при Генеральній військовій канцелярії та гетьманській резиденції.

Гетьманщина

Заснування та історія

Надвірна компанійська корогва бере свій початок з кінця XVII ст., коли вона була сформована Іваном Самойловичем як особиста кінна гвардія під назвою «Компанія надвірної корогви». Але втративши могутнього сюзерена, вона втратила і свій високий статус. Надалі за гетьманів та І Малоросійської колегії несла кур'єрську, конвойну та охоронну службу при ГВК та гетьманській резиденції. Ротмістр коругви виконував окрім того обов'язки обер-поліцеймейстера та палацевого коменданта.

Надвірна корогва становила окрему роту одного з компанійських полків і, як і всі компанійці, за імператорським указом від 1743 р. укомплектовувалася з охочих українців (включно з Запоріжжя та Польщі) та посполитих віком від 20 до 35 років. Дислокувалася у Кролевецькій та Воронізькій сотнях Ніжинського полку.

1750 р., за обрання гетьманом Малоросії К. Розумовського, формування було чисельно збільшено майже удвічі (120 вояків) і очолювалась вона тепер не сотником, а полковим осавулом. Табір перенесли до Глухова. Вже в січні 1752 р. гетьман велів замість однієї бути двом компанійським сотням. Ці команди знаходились під наглядом генеральних осавулів Якубовича та Валькевича. Наприкінці 50х рр. нараховує 225 чинів і рядових. У лютому 1761-го компанійська гвардія переведена у відання ГВК.

Компанійці носили, як і козаки високо підголену чуприну та висячі вуса. Вояки коругви, які служили особисто гетьману, перебуваючи при похідній ГВК, носили мундири в кольоровій гамі гербових барв свого патрона, підкреслюючи статус своєї служби.

1757 р, за реформою військової екзерциції у козацькому війську було поновлено та уніфіковано озброєння підрозділу. У 1763 р. Надвірна коругва була піддана рішучим кадровим змінам — частину вояків звільнили від служби, а на їх місце було прийнято в їздові найкращих з компанійців, які служили в прусському поході в різних гусарських російських полках — Сербському та Грузинському.

В 70х рр., після ліквідації Гетьманщини, більшість компанійців була відправлена на поповнення легкокінних російських полків, частина ж особистої надвірної команди отримала нового «патрона» в особі генерал-губернатора Малоросії графа Рум'янцева і була призначена до його похідної таємної канцелярії.

Див. також

• Сердюк
• Компанійські полки

Джерела та література

• С. А. Леп'явко. Надвірна корогва [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 155. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Література

• Dembski K. Wojska nadworne magnatów polskich w XVI i XVII w. В кн.: Zeszyt naukowy Uniwersytetu im. A.Mickiewicza w Poznaniu: no 3: Historia XXI. Poznań, 1956; Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Наддніпрянщина). К., 1993.
• Є.Славутич «Однострої надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського»

Посилання

• Надвірна корогва при гетьмані // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1064. — 1000 екз.