Вікіпедія

Компанець Микола Іванович

український графік і педагог
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Компанець.

Мико́ла Іва́нович Компане́ць (16 квітня 1939, Рудня — 26 вересня 2018, Київ) — український графік і педагог, член Спілки радянських художників України з 1971 року. Батько графіка Юрія Компанця.

Компанець Микола Іванович
Народження16 квітня 1939(1939-04-16)
Рудня, Броварський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Смерть26 вересня 2018(2018-09-26) (79 років)
 Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняРеспубліканська художня школа імені Тараса Шевченка (1957) і Київський державний художній інститут (1964)
Діяльністьграфік
ВчительЛопухов Олександр Михайлович, Якутович Георгій В'ячеславович, Касіян Василь Ілліч і Гавриленко Григорій Іванович
Відомі учніМатвейцева Ганна Олександрівна, Кудряшов Антон Олександрович, Плесовська Олена Миколаївна, Кочубей Микола Савович, Бербека-Стратійчук Оксана Іванівна, Пшеничний Юрій Володимирович і Чебикін Олексій Андрійович
ПрацівникБарвінок і Київський державний художній інститут
ЧленСпілка радянських художників України
ДітиКомпанець Юрій Миколайович
Вчене званняпрофесор
Роботи в колекціїНаціональний художній музей України, Черкаський художній музей, Ізмаїльська картинна галерея і Літературно-меморіальний музей Івана Котляревського
Нагороди
заслужений діяч мистецтв УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка

Біографія

ред.

Народився 16 квітня 1939 року в селі Рудні Броварського району Київської області (нині Україна). Мистецьку освіту здобував у Києві: протягом 1953—1957 років — у Республіканській середній художній школі імені Тараса Шевченка, де був учнем Олександра Лопухова; у 1958—1964 роках — на графічному факультеті Київського художнього інституту у Георгія Якутовича, Григорія Гавриленка[1]. Дипломна робота — серія літографій за мотивами п'єси «За двома зайцями» Михайла Старицького (керівник Василь Касіян)[2].

Упродовж 1964—1968 років працював художнім редактором журналу «Барвінку»; у 1968—1970 роках — завідувачем експериментальної редакції нової книги Комітету по пресі при Ради Міністрів Української РСР; у 1970—1983 роках — на творчій роботі[1].

З 1983 року — викладач Київського художнього інституту, доцент — з 1985 року; з 1995 року — професор; з 1999 року очолював навчально-творчі майстерні вільної графіки[1]. Серед учнів: Оксана Бербека-Стратійчук, Людмила Бруєвич, Володимир Вакуленко, Іоанна Василенко, Микола Власов, Мприна Губарєва, Вікторія Денб­новецька, Катерина Єрохіна, Микола Журавель, Ірина Заставна, Оксана Кирпенко, Микола Кочубей, Антон Кудря­шов, Андрій Левицький, Ганна Матвейцева, Євдоким Перевальський, Олена Плесовська, Юрій Пше­ничний, Ірина Спорникова, Оксана Стратійчук, Олег Тимків, Володимир Харченко, Олексій Чебикін, Алла Юрковська.

Мешкав у Києві в будинку на Русанівській набережній, № 6, квартира № 220[3] та у будинку на вулиці Лариси Руденко, № 6, квартира № 75[4]. Помер у Києві 26 вересня 2018 року.

Відзнаки

ред.

Творчість

ред.

Працював у галузях книжкової і станкової графіки. Створював реалістичні малюнки використовуючи акварелі, гуаш, туш, олівці, пастель, вугілля, сангіну. Ілюстрував та оформляв книжки для київських видавництв «Веселка», «Дніпро», «Молодь»[2]. Серед робіт:

ілюстрації до
станкова графіка
  • серії «Череда», «Передгроззя» (акварель, 1982), «Земля моїх батьків» (1984—1994, картон), «Лелечин край» (туш, 1986), «Ритми Карпат» (1988), «Седнівські мотиви» (1990), «Зимове Закарпаття» (1991—1993), «Двоє» (1991—1993);
  • цикли акварелей «Сімеїз» (1996), «Немирів» (2000);
  • «Старий Поділ. Київ» (літографія, 1964), триптих «Вечірні роздуми» (1983), «Старий сад» (1985), «Непогода» (1986), «Крим. Перед грозою», «Кримська сюїта», «Буг після дощу» (усі — 1996), «Десна. Вечір­ні сутінки», «Вітряно», «Стрій хмар», «Вес­няна повінь» (усі — 1997), «Микола Гоголь» (2008), «Страшна помста», «Загублена грамота», «У майстерні молодого мит­ця», «Озеро» (усі — 2009), «Зимові яблу­ка» (2010), «Білий день» (2011), «До­­рога до сестри», триптих «Дива карловарського лісу» (усі — 2012).
  •  
    Чагарники. Туш, папір.
  •  
    Карпати. Згадка. Туш, папір.
  •  
    Острів. Кольорова туш, папір.

Брав участь у міських, всеукраїнських, зарубіжних художніх виставках з 1964 року. Персональні виставки відбулися у Киє­ві у 1984 році, Монтаржі (Франція) у 1987 році.

Крім згадагого музею, роботи зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, Черкаському художньому музеї, Ізмаїльській картинній галереї.

Автор статті «Культурний космос Григорія Гавриленка: Спогади про мистця» // Образотворче мистецтво. 2007. № 4[6], а також низки статей в Енциклопедії сучасної України[7].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Шевченківська енциклопедія, 2013, с. 470, Т. 3.
  2. ↑ а б в Художники народов СССР, 2002.
  3. ↑ Компанець Микола Іванович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 69.
  4. ↑ Компанець Микола Іванович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 176.
  5. ↑ Указ Президента України від 5 березня 2015 року № 124/2015 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  6. ↑ Шевченківська енциклопедія, 2013, с. 471, Т. 3.
  7. ↑ М. І. Компанець. Авторський внесок / Енциклопедія сучасної України.

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Компанець_Микола_Іванович&oldid=43026557