Відкрити головне меню

Комарі́в — село в Україні, у Галицькому районі Івано-Франківської області. Орган місцевого самоврядування — Комарівська сільська рада, якій підпорядковано села: Комарів та Сокіл.[2] Населення складає 1580 осіб.

село Комарів
Церква Вознесіння Господнього (1806)
Церква Вознесіння Господнього (1806)
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Галицький район
Рада/громада Комарівська сільська рада
Код КОАТУУ 2621284201
Основні дані
Засноване 1437
Населення 1580
Площа 15,74 км²
Густота населення 100,38 осіб/км²
Поштовий індекс 77164
Телефонний код +380 3431
Географічні дані
Географічні координати 49°04′32″ пн. ш. 24°38′41″ сх. д. / 49.07556° пн. ш. 24.64472° сх. д. / 49.07556; 24.64472Координати: 49°04′32″ пн. ш. 24°38′41″ сх. д. / 49.07556° пн. ш. 24.64472° сх. д. / 49.07556; 24.64472
Середня висота
над рівнем моря
252[1] м
Водойми р. Луква
Місцева влада
Адреса ради 77164, Івано-Франківська обл., Галицький р-н, с. Комарів, вул. Ворони; тел. 3-42-33[2]
Сільський голова Бойко Оксана Йосифівна[2]
Карта
Комарів. Карта розташування: Україна
Комарів
Комарів
Комарів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Комарів
Комарів
Мапа

Комарів у Вікісховищі?

Зміст

ГеографіяРедагувати

Село Комарів розташоване на лівому березі річки Луква, що впадає в Дністер та межує на півночі з селом Сокіл, на північному заході — з селом Мединя, на південному заході — з селом Сапогів і на півдні — з селом Вікторів.

АрхеологіяРедагувати

На території Комарова та Сокола виявлено два поселення трипільської культури. У 1930-х роках біля села проводились археологічні дослідження могильника стародавньої культури. Було розкопано поховання доби ранньої бронзи та передскіфських часів. Тут же досліджено поселення та могильник доби середньої бронзи, що дали назву археологічній культурі «комарівська».[3]

ІсторіяРедагувати

Першу письмову згадку про село датовано 15 квітня 1437 року.[4] У податковому реєстрі 1515 року документується 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі та ще 2 лани тимчасово вільної[5].

У 1918 році село входить до складу Західно-Української Народної Республіки. Після окупації Польщею Західноукраїнської Народної республіки у 1919 році було сільською ґміною Станіславського повіту Станіславського воєводства, після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року село належало до гміни Боднарів, а від 15 липня 1935 року — підлягало поліційному відділку (пастерунку) у Боднарові.

У 1921 році комарівці бойкотували перепис населення, який здійснювала польська влада. Політиці полонізації у міжвоєнний період селяни протиставили згуртування і підйом національної свідомості, бойкотували пропольських зрадників, проти чого влада кинула всі сили, станіславський староста заборонив діяльність товариства «Сокіл», різдвяного вертепу і коляди, проведення танців у Комарові[6].

У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова-Ріббентропа, село захоплено СРСР.

Під час німецько-радянської війни жителі села Г. І. Микитюк та Т. 3. Баляс допомагали радянським партизанам з'єднання С. А. Ковпака.

Багато мешканців села були вояками або підтримували УПА, брали безпосередню участь у бойових діях. Згодом члени їхніх сімей були репресовані і вивезені в Сибір.

У 1960-х роках Комарів — село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км від районного центру та залізничної станції Галич. Через село проходить автошлях на Галич, Калуш, Івано-Франківськ. Населення — 1516 жителів. Сільській Раді підпорядковане село Сокіл. На території села існував радгосп «Галицький», який спеціалізувався на виробництві молока, вирощуванні льону, рільництві. Працював цегельний завод. В селі були середня школа, клуб, бібліотека, медпункт, поштове відділення, 2 дитячі садки. У 1960-их роках споруджено понад 230 житлових, господарських, культурно-побутових будинків. У селі радянською владою було споруджено обеліск воїнам Червоної Армії, що загинули під час захоплення села в 1944 році.[7]

СучасністьРедагувати

Станом на 2013 рік[8] в селі діють школа «Комарівська ЗОШ I—III ступенів», дитсадок[9], сільська і шкільна бібліотеки, млин, стадіон, стара дерев'яна Вознесенська церква (1806 року)[10] і нова, близько десяти магазинів, амбулаторія[11], стоматологічний кабінет, одна забігайлівка, одне кафе. Село частково забезпечене централізованим водопостачанням[12]. Підприємливими мешканцями були викуплені чи взяті в оренду приміщення, а також техніка колишнього радгоспу. Зараз там виготовляють піно- та шлакоблоки та інші будівельні матеріали. Футбольна команда «Спартак» часто перемагає у першості району. Нерегулярно по п'ятницях, у вихідні дні та свята проводяться дискотеки. Щосуботи у теплу пору року проводиться базар-ярмарок, де підприємці із сусіднього села Мединя продають різноманітний господарський дріб'язок.

Мешканці села здають частину земель в оренду фірмі Даноша.[13]

У 2018 році замість рідкісних неякісних ремонтів укладено нове асфальтове покриття.[14]

Видатні людиРедагувати

  • Антін Могильницький — український письменник, громадський і політичний діяч, один із перших будителів 'руського' духу на Галичині за словами І.Франка. Був священиком в селі до 1859 року.[15]
  • Степан Пушик — відомий український письменник, літературознавець, фольклорист, журналіст. Навчався у Комарівській школі.
  • Гросевич Володимир Іванович (нар. 11 листопада 1960, с. Комарів) — поет, новеліст, директор Острівецького НВК Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. Автор збірок поезій «Фрески пожовклих листків» (2002), «Малює Ліза сонечко», «Янголи у вікні» (2008).[16]
  • Николин Петро Йосипович — громадський діяч, учасник відомого гурту «Дністрові зорі», диригент ансамблю «Цвіт кульбаби» (колишня назва «Журавка»).
  • Івасишин Степан Тимофійович (1934—2000) — заслужений вчитель музики, громадський діяч, засновник сільського народного хору, засновник сільського духового оркестру, диригент дитячого хору «Сурмач», ініціатор церковної академічної літургії.[17]

Цікаві фактиРедагувати

  • У наш час млин працює на електриці, проте колись це був водний млин й донині зберігся весь його механізм.
  • Русло річки Луква було штучно змінене у 2012 році.
  • У селі під пагорбом, на якому стоїть дерев'яна церква Вознесіння Господнього, є вхід у печеру, яка за свідчення старших людей веде до замку короля Данила в Галичі.
  • Наприкінці 1990-х років завдяки ініціативі тодішньої директорки школи між селом та благодійниками з Нідерландів був налагоджений контакт, котрі відправили декілька вантажних фур гуманітарної допомоги (печиво, солодощі, іграшки, одяг тощо), які в першу чергу були розподілені між молодими мамами та багатодітними сім'ями, а також використані як заохочувальні подарунки найуспішнішим учням місцевої школи.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Прогноз погоди в с. Комарів
  2. а б в Комарівська сільська рада (Галицький район)
  3. Грабовецький В. Історія Калуша
  4. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.23, № 193
  5. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — S. 171 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s. (пол.)
  6. Івано-Франківський обласний державний архів, ф. 120, о. 1, спр. 24, арк. 83-87, спр. 26, арк. 2-5, спр. 27, арк. 17
  7. Історія села Комарів Галицького району
  8. Соціально-економічний паспорт Галицького району. — С. 80.
  9. Для 150 малюків села Комарова не вистачає місця у дитячому садку. Фото
  10. Комарів. Церква Вознесіння Господнього 1806
  11. Субвенції-2017: скільки нардеп Шевченко залучив коштів на округ та хто на цьому заробив. Інфографіка. — «Вікна», 2018.09.01.
  12. Комарів сучасний пам'ятає про давній
  13. Під час жнив озимого ячменю «Даноша» встановила власний рекорд.
  14. Віктор Шевченко: «Впевнений, що поступово нам вдасться відновити усі регіональні дороги на Прикарпатті». — «Вікна», 2018.07.19.
  15. Історія Калуша і Калущини у датах, цифрах і цікавих фактах
  16. Літературна Городенківщина. Гросевич Володимир
  17. Хорова академія пам’яті Степана Івасишина. Vimeo. Процитовано 2017-04-22. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати