Козацька гармата

Козацька гармата — велика або мала гармата (деякі навіть нарізні), яка виготовлялась козаками з міді, чавуну й заліза та використовувалась ними у бою. Стріляв з гармати гармаш. Стріляли гармаші з гармати чавунними та залізними ядрами, гранатами, запалювальними снарядами, картеччю й зарядами в торбинках, наповнених порохом і кулями.

Часто козаки виготовляли гармати, а також захоплювали гармати у ворогів, або замовляли їх виготовлення у різних іноземних майстрів. Козаки дуже цінували артилерію, вони вважали, що правильно влаштована артилерійська підготовка та оборона, можуть стати головними чинниками успіху в битвах.

Козацька артилерія складалася з гармат переважно місцевого виробництва, метал для яких виплавляли на руднях України — київських, чернігівських та інших, а також з трофейних гармат (захоплених у турецьких фортецях, польських прикордонних замках та під час визвольних воєн).

Особливо високим рівнем гарматної справи й виробництва зброї відзначалася Запорозька Січ. Ковалі, зброярі, ливарники виготовляли тут рушниці, списи, шаблі, виливали ядра та гармати. Запорозька армата (до сотні гармат) зберігалась у січовій пушкарні. Розвиток козацької армати не відставав від загального європейського поступу. Гармати оздоблювалися майстрами-художниками.

Упродовж Національно-визвольної війни 1648—1657 pp. козацька артилерія чисельно дуже зросла. Якщо 1648 року, повстанці на чолі з Богданом Хмельницьким вийшли із Січі з трьома гарматами, то у битві під Берестечком (1651) козацьке військо мало вже понад сто гармат, і кількісно й якісно переважала польсько-шляхетську.

Історія ред.

Уперше на українській землі гармати з'явилися у Львові — 1468 року тут постала ливарня. А з кінця XVI ст. Львів стає центром виробництва гармат для всієї України. У великих українських містах: Києві, Стародубі, Почепі, Новгороді-Сіверському — здавна існували ливарні, що виробляли гармати. Майстерним виготовленням гармат славилися пушкарі з Білої Церкви та Остра.

Козацька армата розміщувалася в різних містах України — Корсуні, Каневі, Чигирині і Крилові. Козацтво дуже цінувало свою армату, вона вважалася одним із військових «клейнодів» (знаків влади). 1632 р. козацькі гармати освятив сам київський митрополит Петро Могила.

Козацька артилерія ред.

Артилерія поділялася на генеральну, полкову, сотенну. При гетьмані було ЗО, у кожному полку по 5-6 гармат. Водночас, значна частина козацької артилерії стояла у фортецях, зокрема в містах Білоцерківського полку розміщувалося 50 гармат. Для утримання армати були визначені села, в яких від кожного селянського двору брали податок.

Запорозька артилерія була здебільшого легка й рухлива, що зумовлювалося потребою швидко пересуватися степовими просторами, а також порівняно невеликими розмірами козацьких суден. Особливо поширені були гармати-фальконети, які використовувались у морських походах. Частину важких гармат закріплювали на лафетах із колесами та без коліс, перевозили на возах, що називалися «палубами» в які впрягали четверо або шестеро коней.

Різновиди козацьких гармат ред.

Гаківниця ред.

Використовувалась в 16-18 століттях для бойової (ядрами або ж дробом) стрільби. Для зменшення віддачі під час стрільби, до прикладу кріпився гак (в нашому примірнику удосконалений), яким зброя зачіплювалась за мур замку, або ж за інший важкий предмет (палісад, віз).

Основні показники і властивості: калібр, 32 мм; вага дула, 15 кг; вага зразку, 31 кг; матеріал дула — сталь; вага порохового заряду, 40 грам.

Гармата-трійник 60 мм ред.

Застосовувалась в 15-18 століттях для бойової (ядрами чи дробом) стрільби. Бокові дула призначались для збільшення щільності вогню та швидкострільності установки. Основні показники і властивості: калібр головного дула, 60 мм; калібр бокових дул, 48 мм; вага головного дула, 96 кг; вага бокового дула, 41 кг; вага лафета з колесами, 52 кг; вага зразку, 230 кг; приблизна дальність пострілу головного калібру, 2 км.

Гармата-трійник 40 мм ред.

Використовувалась в 15-18 століттях для бойової (ядрами або дробом) стрільби. Наявність трьох дул давала збільшення щільності вогню та швидкострільності установки. Основні показники і властивості: калібр, 40 мм; вага дула, 24 кг; вага моделі, 130 кг; приблизна дальність польоту ядра — 1,6 км.

Корабельна гармата (фальконет) ред.

Фальконет — дрібнокаліберна гармата, з якої стріляли невеличкими свинцевими ядрами. В XVI-XVIII століттях фальконетами озброювали козацькі кораблі (чайки). Фальконети застосовували також під час оборони козацьких таборів, хоча, як протипіхотний чи проти-кіннотний засіб, вони були менш дієвими, ніж у морському бою.

Гармата-салютівка або Мортира ред.

Використовувалась в 16-18 століттях для салютної, а також бойової (ядрами або ж дробом) стрільби. Дуло розміщене на мортирному лафеті. Основні показники та властивості: калібр, 40 мм; довжина дула, до запального отвору 310 мм, до хвостовика (загальна довжина дула) 430 мм; вага дула, 24 кг; вага зразку, 35 кг; матеріал дула — сталь; матеріал лафета — дуб.

Див. також ред.

Джерела ред.

У Вікісловнику є сторінка Гармаш.

Українська радянська енциклопедія: в 17 т. — Т.2. — 1978. — С. 484.
Віктор Горобець. Малі соціальні та соціо-професійні групи гетьманату. [Архівовано 5 Березня 2016 у Wayback Machine.]/СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. Випуск 8. — 2008. — С. 185—186.
Козацькі гармати [Архівовано 6 Січня 2018 у Wayback Machine.]