Кожан Ігор Володимирович
Ігор Володимирович Кожан (нар. 17 січня 1953, м. Львів) — український архівіст, культурно-громадський діяч. Генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (від 2005).
Ігор Кожан | ||||
---|---|---|---|---|
Ігор Володимирович Кожан | ||||
Генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького | ||||
Нині на посаді | ||||
На посаді з | 2005 | |||
Народився |
17 січня 1953 (71 рік) Львів | |||
Відомий як | архівіст, музейник | |||
Місце роботи | Музей етнографії та художнього промислу Національної академії наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України і Державний музей українського мистецтва | |||
Громадянство | СРСР→ Україна | |||
Національність | українець | |||
Alma mater | Ужгородський державний університет | |||
Нагороди |
| |||
Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2022), заслужений працівник культури України (2006), заслужений діяч культури Польщі (2014). Член Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ІСОМ)[1].
Життєпис ред.
Ігор Кожан народився 17 січня 1953 року у Львові[2].
Навчався у Львівській спеціалізованій середній школі № 8[3]. Закінчив Ужгородський державний університет (1979, спеціальність — історик), Державну академію керівних кадрів культури і мистецтв (2008)[2][3].
Навчаючись на історичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, потрапив під хвилю репресій, розгорнених владою проти національно свідомих діячів науки та освіти (1972—1973); за участь у дисидентському студентському гуртку був відрахований з університету (1973) з формулюванням за «поведінку, не гідну звання радянського студента»[3][4][5].
У 1973—1975 роках проходив строкову службу в лавах Радянської армії[3].
Працював лаборантом відділу музеєзнавства (1975—1976), старшим лаборантом відділу карпатознавства (1976—1980) Музею етнографії та художнього промислу АН УРСР, молодшим науковим співробітника Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії імені М. Рильського АН УРСР (1980—1984), вихователем і викладачем суспільних дисциплін Львівського кінотехнікуму (1985—1988)[2][3][5][6].
Вільно володіє німецькою та польською мовами[3].
Національний музей у Львові ред.
Працює у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького: молодший науковий співробітник (1988), завідувач сектору народного мистецтва (1989—1990), учений секретар (1990—1991), заступник директора з наукової роботи (1991—1994), керівник відділу виставково-експозиційної та науково-освітньої роботи (1994—2005), генеральний директор (від 2005 донині)[2][6].
Перебуваючи на крайній посаді:
- активний учасник заходів щодо повернення до музею викрадених (1984) із фондосховища Вірменського собору трьох пам'яток іконопису (2011, 2012)[3][5];
- з нагоди 100-ліття з часу створення музеєві було надано статус «національного» з іменуванням «Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького» (2005)[5];
- опрацьовував фондові зібрання, залучався до науково-пошукових експедицій Львівщиною та Тернопільщиною[2];
- музей отримав у дарунок колекцію творів і архів Г. Горюн-Левицької (Канада)[2][5][7], мистецьку колекцію І. Носик (США), архіви С. Гординського (США), В. Поповича (Франція), А. Лісікевича (США)[3];
- автор та співавтор 400 виставок; низки каталогів мистецьких виставок та наукових видань та альбомів з музейної справи та мистецтвознавства[2][5].
Створив на Львівщині музеї, які на той час функціонували на правах відокремлених відділів Національного музею у Львові: музею Устияновичів (с. Вовків Львівського району), Михайла Біласа (м. Трускавець), музею Леся Курбаса, музею «Бойківщина» (відновлено діяльність) та Дитячої картинної галереї (м. Самбір)[2][5].
У 1991 році увійшов до ініціативної групи з ліквідації Львівського відділення Центрального музею В. Леніна та з передання будинку Науково-мистецькій фундації — Національний музей у Львові (тодішня назва інституції). Виступив співкуратором облаштування експозиційного простору в новонабутій будівлі (1991—1993)[5].
Сприяв розвитку міжнародних відносин із музейними та науковими закладами Польщі, Литви, Чехії, Румунії, Австрії, Франції, Італії, Німеччини, Мексики, Канади, США[2].
Культурно-громадська діяльність ред.
Голова Музейної ради при Міністерстві культури України (2010—2012)[5], Державної екзаменаційної комісії на історичному факультеті Львівського національного університету імені І. Франка (2010—2015)[3].
Співзасновник та член Благодійного фонду «Артес». Член Громадської ради «Святий Юр», наглядової ради Львівської національної академії мистецтв[5].
Член оргкомітетів при Курії Львівської Архієпархії УГКЦ з нагоди святкування 200-ліття відновлення Галицької Митрополії та утворення Львівської Архієпархії; зі спорудження пам'ятників митрополитові Андрею Шептицькому (2012—2015)[8], о. Омелянові Ковчу (2012, м. Перемишляни, Львівська область). Співкуратор мистецької акції «200-ліття Галицької Митрополії» (2007)[3].
Нагороди та відзнаки ред.
- орден «За заслуги» III ступеня (23 серпня 2022) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку[9];
- заслужений працівник культури України (23 березня 2006) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм[10];
- заслужений діяч культури Польщі (2014)[3][11];
- премія Паскуале Ротонді XXV випуску в категорії «Світова премія-2023» — за збереження мистецької спадщини[12];
- почесна відзнака «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2005)[3];
- відзнаки «90-річчя проголошення Західноукраїнської Народної Республіки»[5], Міжнародного дитячого фестивалю «Золотий мольберт» (обидві — 2008)[3];
- гранпрі фестивалю музейників на базі історичного музею ім. Д. Яворницького (2008, м. Дніпро)[3];
- почесні грамоти: Міністерства культури України (2002), Львівської ОДА (2009)[5], Архієпископа та митрополита Львівського Ігоря Возняка (2008, 2013, 2015), Міжнародного форуму видавців «За багаторічну допомогу в організації форуму» (2009)[3];
- подяки Президента України (2009), музейних установ за співпрацю та сприяння у їх розвитку[3].
Примітки ред.
- ↑ Новітня історія України: Галичина 2008. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького. Генеральний директор — Кожан Ігор Володимирович. Український видавничий дім. Архів оригіналу за 27 березня 2022.
- ↑ а б в г д е ж и к Забитівська, А. Кожан Ігор // Енциклопедія Львова / За ред. А. Козицького. — Львів: «Літопис», 2010. — Т. 3. — С. 314—315.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Кожан Ігор Володимирович (PDF). Міністерство культури, молоді та спорту України. Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2022.
- ↑ Борис Козловський (27 вересня 2012). Відмінники навчання, «не гідні звання радянського студента»... Високий замок.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Державні нагороди України. Кавалери та лауреати (том IX). Кожан Ігор Володимирович. Український видавничий дім.
- ↑ а б Олена Дуб (20 липня 2005). Нові заяви про старе. Україна молода.
- ↑ Електронна бібліотека «Культура України». elib.nlu.org.ua. Архів оригіналу за 18 Травня 2021. Процитовано 18 травня 2021.
- ↑ Рішення Львівської міської ради від 12 лютого 2010 року № 113 «Про утворення організаційного комітету зі спорудження пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у м. Львові».
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 23 березня 2006 року № 254/2006 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Вероніка Рой (4 березня 2020). На посаду директора музею імені Андрея Шептицького претендують двоє людей. Львівський портал.
- ↑ Директор музею ім. Шептицького здобув премію Ротонді за збереження мистецької спадщини під час війни. Еспресо. 19 вересня 2023.
Посилання ред.
- Кожан Ігор Володимирович у соцмережі «Facebook»
- Профілі. Ігор Кожан, генеральний директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького на YouTube, 8 грудня 2017 року.