Ігор (Возьняк)

український релігійний діяч, архієпископ УГКЦ

І́гор Во́зьняк ЧНІ (нар. 3 серпня 1952, с. Липиці Миколаївського району) — архієпископ Львівський Української греко-католицької церкви з 2005 року, Митрополит Львівський з 2011 року.

Ігор (Возьняк)
Митрополит Ігор Возьняк, Жовква, 01.10.2017
Герб
Герб
Архієпископ-митрополит Львівський
Інтронізація: 29 листопада 2011
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: Любомир (Гузар)
(як Архієпископ Львівський)
Єпископ-помічник
Львівської архієпархії
11 січня 2002 — 10 листопада 2005
Титулярний єпископ Ниси Ликійської
17 лютого 2002 — 10 листопада 2005
Попередник: Архієпископ Любомир Гузар
Наступник: єпископ Ґідо Іван Мінда Чала
Адміністратор УГКЦ
10 лютого 2011 — 27 березня 2011
 
Альма-матер: Дрогобицький нафтовий технікум
Діяльність: греко-католицький священник, католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ
Народження: 3 серпня 1952(1952-08-03) (71 рік)
с. Липиці
Священство: 23 листопада 1980
Єп. хіротонія: 17 лютого 2002

Нагороди:

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

CMNS: Ігор у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився 3 серпня 1952 р. в селі Липиці Миколаївського району Львівської області[1] (нині Україна) в родині вчителя.[2]

У 1959—1969 рр. навчався і закінчив середню школу. Після здобуття технічної освіти (1970, Дрогобицький технікум[1][3]) був скерований на роботу до м. Нікополь, де короткий час працював на заводі. У 1970—1972 рр. проходив строкову службу в лавах Радянської армії (у Казахстані).[2]

У 1973 р. вступив до монастиря Чину Найсвятішого Ізбавителя, 1974 р. розпочав новіціят. 1975-го склав перші обіти, також у підпільній семінарії у Львові розпочав вивчати філософію та богослов'я. На пропозицію настоятеля 1977 р. переїхав до Вінниці, де продовжував навчання, яке закінчив 1980 року. В листопаді 1980 року прийняв тайну священства, вічні обіти склав 2 липня 1981 р.[2] Працював при Римо-католицькій церкві, що давало можливість нелегально допомагати місцевому священникові уділяти вірним різні тайни, зокрема сповідати.

У 1989[2]-1990 рр. душпастирював у Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Тернополі.[1] 29 квітня 1990 р. — разом з іншими священниками вперше в Тернополі освячує на Театральному майдані національний прапор України[4].

У 1990—1996 рр. був протоігуменом ЧНІ. У 2001 р. навчався на курсах форматорів (вихователів ченців) у Римі. Закінчивши їх, у серпні 2001 року був призначений помічником вихователя ораторів-семінаристів у семінарії Отців Редемптористів у Польщі.

За рішенням Синоду Єпископів УГКЦ став єпископом-помічником Львівської архиєпархії. Єпископська хіротонія відбулася 17 лютого 2002 р. у Львові. У зв'язку з перенесенням осідку Глави УГКЦ до Києва та згідно з рішенням Синоду Єпископів 5—12 жовтня 2004 р. обраний Архієпископом Львівської архиєпархії. Чин введення на престол відбувся 10 листопада 2005 р.

У зв'язку зі зреченням з уряду Верховного Архієпископа Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Любомира (Гузара), архієпископ Львівський Ігор (Возьняк) згідно з канонічним правом був Адміністратором УГКЦ з 10 лютого до 27 березня 2011 р.[5].

Нагороди ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в Ханас В. Ігор (в миру — Возняк Ігор)… — С. 675.
  2. а б в г Владика Ігор Возьняк, ЧНІ Архієпископ Львівський [Архівовано 9 червня 2017 у Wayback Machine.] // Біографії єпископів.
  3. нині або Дрогобицький коледж нафти і газу, або Дрогобицький механіко-технологічний коледж
  4. Освячення національного прапора в Тернополі. 1990 рік на YouTube // Валерій Смирнов. — 2017. — 20 серпня.
  5. Блаженніший Любомир (Гузар) залишає уряд Глави УГКЦ. Архів оригіналу за 13 лютого 2011. Процитовано 10 лютого 2011.
  6. Указ Президента України від 29.07.2015 № 458/2015 Про відзначення державними нагородами України. document.ua. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 15 листопада 2019.
  7. Митрополита УГКЦ нагороджено орденом «За заслуги» » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.

Джерела ред.

Посилання ред.