Коваленко Борис Львович

український поет, літературний критик та літературознавець

Борис Львович Коваленко
Коваленко Борис Львович.jpg
Народився 25 листопада 1903(1903-11-25)
с. Хотуничі Щорського району Чернігівської області
Помер 13 липня 1937(1937-07-13) (33 роки)
Київ
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність письменник
Мова творів українська
Жанр вірш, фейлетон, стаття

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Бори́с Льво́вич Ковале́нко (* 25 листопада 1903, с. Хотуничі Щорського району Чернігівської області —† 13 липня 1937, Київ) — український поет, літературний критик та літературознавець доби Розстріляного відродження. Жертва сталінського терору.

ЖиттєписРедагувати

Борис Львович Коваленко народився 25 листопада 1903 р. в с. Хотуничі Щорського району Чернігівської області в сім'ї залізничника.

Закінчив літературний факультет Київського ІНО (1925). Працював викладачем, завкафедрою.

Член КПРС із 1929 року.

РепресіїРедагувати

Заарештований 23 грудня 1936 року в Києві. На перших допитах під моральним і фізичним «впливом» слідства «визнав» себе винним у приналежності до контрреволюційної націоналістичної організації. Але пізніше, на очних ставках, заявив, що своїх попередніх зізнань не підтверджує, бо вони «невірні й вимушені».

В обвинувальному висновку за підписом уповноваженого НКВС УРСР Хаєта Коваленкові Б. Л. інкримінувалася активна участь у контрреволюційній націоналістичній організації, яка була зв'язана з контрреволюційною троцькістсько-зінов'євською терористичною організацією.

На закритому судовому засіданні Військової колегії Верховного Суду СРСР 13 липня 1937 року, як зазначено в протоколі, Б. Коваленко «винним себе не визнав, від своїх зізнань на попередньому слідстві відмовився, оскільки дав їх під впливом слідства». За вироком цієї колегії 13 липня 1937 року засуджений до розстрілу з конфіскацією всього особисто йому належного майна. Вирок був остаточний і оскарженню не підлягав, згідно з постановою ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року[1]. Розстріляний Коваленко в Києві того ж дня.

Справа Бориса Коваленка була взаємопов'язана зі справами Дмитра Чепурного, Гната Проня, Володимира Ярошенка, Михайла Мороза.

Цитата із "Сталінських списків[2]Редагувати

  • «КОВАЛЕНКО Борис Львович

21.10.37 Украинская ССР, Центральный аппарат УГБ НКВД УССР Кат.1»

  • Підписи: «Сталин, Молотов, Каганович, Ворошилов, Микоян»

Разом із Борисом Коваленком у розстрільному списку від 21.10.37 також були: Михайло Биковець, Майк Йогансен, Андрій Михайлюк, Анатолій Патяк, Яків Савченко, Михайль Семенко, Микола Скуба, Дмитро Грудина.

РеабілітаціяРедагувати

Військовою колегією Верховного Суду СРСР 12 травня 1956 року вирок стосовно Коваленка Б. Л. у зв'язку з виявленими новими обставинами скасовано, а справу припинено за відсутністю в його діях складу злочину. У справі, пов'язаній з реабілітацією Б. Коваленка, є протоколи допитів Військовою прокуратурою письменників О. Копиленка, С. Воскрекасенка, М. Шеремета, які дали позитивну оцінку Борисові Коваленкові як письменникові і громадянинові. Позитивний відгук про Бориса Коваленка на адресу Військової прокуратури КВО написав О. Корнійчук.

Коваленко Б. Л. був реабілітований посмертно.

Творча діяльністьРедагувати

Друкуватися почав з 1923 р. Належав до літературних організацій «Плуг», «Молодняк», ВУСПП. Співробітничав у періодичній пресі, був редактором «Літературної газети». В часи українізації вважався провідним критиком, був одним із керівників «Молодняка» та ВУСППу.

На початку 30-х років працював у Москві в Асоціації пролетарських письменників, викладав літературу в Інституті червоної професури.

У грудні 1934 року відкликаний ЦК КП(б)У на Україну і призначений завідувачем кафедри української літератури Київського університету. З січня 1935 року співробітничав також у «Всеукраїнській асоціації марксо-ленінських інститутів» (ВУАМЛІН).

ТвориРедагувати

  • «В боротьбі за пролетарську літературу» (1928)
  • «Перший призив» (1928)
  • «Українська пролетарська література» (1929),
  • «Петро Панч» (1931),
  • «Пролетарські письменники» (1931),
  • «Юхим Зоря» (1931),
  • «За магнетобуди літератури» (1932),
  • «Українська література» (1935),
  • «Літературно-критичні статті» (1962).

ДжерелаРедагувати

  • Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
  • Письменники Радянської України. 1917–1987: Біобібліографічний довідник/Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.— К.: Рад. письменник, 1988.—719 с.
  • З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій/Авт. кол.:Бойко Л. С. та ін. — К.: Рад. письменник, 1991.— Вип. І/Упоряд. О. Г. Мусієнко.— 494 с.

Див. такожРедагувати

ВиноскиРедагувати

ДжерелаРедагувати