Вікіпедія

Кишинівський Соломон Якович

український живописець

Соломон Якович Кишині́вський (псевдонім — Бенвенуто; 1862, Одеса — 1942, Одеса) — український живописець; член Товариства південноросійських художників з 1891 року з перервою та від 1917 року, один із засновників Одеського відділення Асоціації революційного мистецтва України у 1925 році.

Кишинівський Соломон Якович
Народження1862 або 1863[1][2][3]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть1942 або 1941[1][2][3]
 Одеса
Країна Російська імперія
 СРСР
Жанрпортрет, пейзаж, жанрове малярство і натюрморт
НавчанняОдеське художнє училище (1883) і Мюнхенська академія мистецтв (1888)
Діяльністьхудожник
ВчительЛуїджі Іоріні і Людвіг фон Гертеріхd
Відомі учніСтрельников Володимир Володимирович
ЧленТовариство південноросійських художників і Асоціація революційного мистецтва України
CMNS: Кишинівський Соломон Якович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кишинівський.

Біографія

ред.

Народився у 1862 році в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1879—1883 років навчався в Одеській рисувальній школі, де був учнем Луїджі Іоріні. За час навчання отримав медалі — у 1879 році малу, у 1880 році — велику бронзову, у 1881 році — велику срібну. У 1884—1888 роках навчався в Мюнхенській академії мистецтв у Людвіга фон Гертеріха. Часто відвідував Париж та Рим.

Співпрацював із газетами «Одесские новости», «Театр», «Южное обозрение», журналом «Начало». У 1895—1898 роках друкував у пресі художньо-критичні статті, рецензії.

Після Жовтневої революції брав активну участь у художньому житті Одеси: виступав з лекціями в частинах Червоної армії, проводив екскурсії, викладав у гуртках художньої самодіяльності, організовував експозиції виставок; у 1920–1930-х роках активно займався просвітницькою діяльністю. Загинув в окупованій Одесі в 1942 році у єврейському ґетто.

Творчість

ред.

Створював жанрові картини, портрети та пейзажі в стилі імпресіонізму. Серед робіт:

  • «У саду» (1883, Одеський художній музей);
  • «Біля воріт монастиря» (1888);
  • «Клопотання»/«Прохання» (1889; варіанти — «Скарга», 1893, Музей образотворчих мистецтв у Ашгабаті; 1893 — Третьяковська галерея; 1901, туш, перо, Одеський художній музей);
  • «У майстерні скульптора» (1889);
  • «Шарманщик» (1889);
  • «Пейзаж» (1889, варіант — 1913),
  • «Інвалід» (1891);
  • «Міг би бути людиною» (1891, пастель, Державний Російський музей; низка варіантів);
  • «На службу» (1894);
  • «Страждалець» (1895);
  • «У кутузці» (1895);
  • «Ранок в холодній» (1895, туш, перо, Одеський художній музей; 1897, полотно, олія, Національний художній музей України)[4];
  • «Портрет поетеси Ольги Л.» (1900-ті);
  • «Хризантеми» (1900-ті);
  • «Тюльпани» (1900-ті);
  • «Натюрморт» (1900-ті);
  • «Портрет артиста В. Давидова» (1902, Одеський художній музей);
  • «Суперечка» (1903);
  • «Автопортрет» (1904, пастель);
  • «У майстерні художника» (1904);
  • «Єврей, що читає» (1905—1907);
  • «Єврей, що молиться» (1905—1907);
  • «Два єврея і єврейка» (1905—1907);
  • «Гра в карти» (1906);
  • «Одна папіроска» (1906);
  • «Жінки біля річки» (1906);
  • «Єврей» (1908, Дніпровський художній музей);
  • «Тане сніг» (1910, Одеський художній музей);
  • «Каштанка» (1912);
  • «Та, що замислилася» (1914);
  • «За книжкою» (1914);
  • «Підмайстри, що грають у карти» (1915, Миколаївський художній музей)[5];
  • «Берег» (1916);
  • «Бідна людина» (1917);
  • «На Куликовому полі» (1918);
  • «Ті, що прийшли…» (1919);
  • «Зсуви в Отраді» (1925, акварель, Одеський художній музей);
  • «1905 рік. Погром» (1927—1929; Національний художній музей України);
  • «Повстання на броненосці „Князь Потьомкін-Таврійський“» (1927—1929);
  • «Тіло Вакуленчука в порту» (1927—1929);
  • «Останні хвилини Опанаса Матюшенка» (1927—1929);
  • «Прощання лейтенанта Шмідта з сином» (1927—1929);
  • «Ставок» (1929);
  • «Пейзаж із деревами» (1930-ті);
  • «Одеса. Митна площа» (1932, полотно, олія);
  • «Старий» (1935, картон, Одеський художній музей);
  • «Вулиця міста» (1936);
  • «Біля школи» (1937);
  • «Школярі» (1938);
  • «Сира погода» (1938, Одеський художній музей);
  • «Алея будинку відпочинку моряків» 1939, Одеський художній музей).
       
«Клопотання»
«Одеса. Митна площа».»
«Підмайстри, що грають у карти»
«Старий»

Брав участь у художніх виставках з 1891 року. За кордоном його роботи екпонувалися у Парижі у 1897 році та Відні у 1902 році. Персональні виставки відбулися в Одесі в 1896, 1906—1908, 1910, 1929 та 1938 роках.

Автор статей з питань образотворчого мистецтва: «Вплив фотографії на живопис» («Одеські новини», 29 березня 1895), «Парижанка — картина О. Цорна» («Театр». Одеса, 18 січня 1898) та інших.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  2. ↑ а б http://www.oxfordartonline.com/benezit/view/10.1093/benz/9780199773787.001.0001/acref-9780199773787-e-00098469
  3. ↑ а б askArt — 2000.
  4. ↑ Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, С. 40.
  5. ↑ Картежники Соломона Кишиневского / Николаевские новости. (рос.)

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кишинівський_Соломон_Якович&oldid=43312779