Відкрити головне меню

Кеті Мартон

американська письменниця і журналістка угорського походження

Кеті Мартон (англ. Kati Marton, угор. Marton Kati, нар. 3 квітня 1949[1], Будапешт, Угорщина) — американська письменниця і журналістка угорського походження. Працює іноземним коресподентом у ABC News і National Public Radio. Також написала ряд книг.

Кеті Мартон
Kati Marton
Kati Marton Photo 2016.jpeg
Фото 2016 року
Народилася 3 квітня 1949(1949-04-03) (70 років)
Будапешт, Угорщина Угорщина
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність єврейка
Діяльність журналіст, правозахисник
Alma mater Коледж Уеллсу, 1965-1967
Інститут політичних досліджень, Сорбонна, Париж, 1967-68
Університет Джорджа Вашингтона, BA 1969 MA 1971
Заклад Bard College[d]
У шлюбі з Керолл Ветцель (початок 1970-х)
Пітер Дженнінгс (1979-1993)
Річард Голбрук (1995-2010) (помер)
Діти Елізабет Дженнінгс
Крістофер Дженнінгс
Нагороди HUN Order of Merit of the Hungarian Rep (civil) 3class BAR.svg

Вона була головою Міжнародної коаліції жіночого здоров'я і директором Комітету із захисту журналістів та інших організацій, зокрема Міжнародного комітету порятунку, Human Rights Watch і New America Foundation.

БіографіяРедагувати

МолодістьРедагувати

Кеті народилася в Угорщині[2][3][4]. Була дочкою дочка Ілони Мартон (репортер United Press International) і Ендре Мартона (журналіст Associated Press). Її батьки пережили Голокост Другої світової війни, але ніколи не розмовляли про це. Батьки відсиділи майже два роки у в'язниці за безпідставним звинуваченням у шпигунстві на користь США. Кеті і її старша сестра на цей час були поміщені під опіку чужих людей. Вихована католичкою, вона дізналася набагато пізніше і випадково, що її бабуся і дідусь були євреями, які були вбиті в концентраційному таборі Освенцим.[5] Серед численних нагород, що її батьки отримали, була Премія Джорджа Полка за висвітлення угорської революції 1956 року. Сім'я втекла з Угорщини після революції і оселилася в Чеві Чейз, штат Меріленд, де Мартон навчалася у середній школі Bethesda-Chevy Chase High School.

ОсвітаРедагувати

Вона навчалася в Сорбонні в Інституті політичних досліджень у Парижі. В Угорщині в неї була французька няня, тому вона угорську і французьку мови. Вивчила американську англійську, коли її родина переїхала в США. Має ступінь магістра в галузі міжнародних відносин Університету Джорджа Вашингтона.

Особисте життяРедагувати

Мартон була тричі одруженою. Її перший чоловік - Керролл Ветцель, колишній міжнародний інвестиційний банкір з Філадельфії. Другий чоловік, ведучий ABC News, Пітер Дженнінгс. У них народилося двоє дітей. Розлучилися у 1993 році.

Її третім чоловіком був дипломат Річард Голбрук. Вони жили разом з 1995 року до його смерті в грудні 2010 року. Кеті часто подорожувала з ним під час його дипломатичних місій в колишню Югославію та на Близькому Сході.[6][7] Вона писала про свою любов і після його смерті свої мемуари "A Love Story".[8]

НагородиРедагувати

Мартон отримала кілька нагород за її репортажі, зокрема Гуманітарну премію Ревеки Когут Національної ради єврейських жінок 2001 року, у 2002 році Премію Матриця для жінок, які змінять світ (Matrix Award for Women Who Change the World), Премію імені Джорджа Фостера Пібоді. Отримала Хрест командора Ордена за заслуги Республіки Угорщина - найвищої цивільної нагороди Угорщини. Отримала Премію досконалості міжнародного центру Нью-Йорка (The International Center in New York's Award of Excellence). Її автобіографічна книга "Вороги народу: Подорож моєї сім'ї в Америку" (Enemies of the People: My Family's Journey to America) була фіналістом Премії Національного кола книжкових критиків (National Book Critics Circle Award) у 2009 році.[9]

Її твориРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. %7Cid-Gale Document Number: GALE%7CH1000112975 Kati Marton (fee, via Fairfax County Public Library). Contemporary Authors Online. Detroit: Gale. 2011. Процитовано 2011-09-30.  Gale Biography In Context.
  2. Marton, Kati (October 23, 2006). The Shadow of a Smile. The New York Times. Архів оригіналу за листопад 5, 2012. Процитовано December 14, 2010. 
  3. Bumiller, Elisabeth (July 23, 1998). PUBLIC LIVES; Mr. Secretary, Perhaps, and Ms. Ambassador. The New York Times. Процитовано December 14, 2010. 
  4. Furst, Alan (October 30, 2009). The Dossier. The New York Times. Процитовано December 14, 2010. 
  5. The Daily Beast: "In Syria, Europe & Boston, the Past Is Never Finished" by Kati Marton May 11, 2013 |Raised Catholic by my mother and father, I didn’t learn until adulthood that my maternal grandparents were in one of Adolf Eichmann’s early transports from the Hungarian countryside to Auschwitz. My parents, converted Jews, tried to shield me from the murderous hate they had experienced in Budapest; they had told me my grandparents had perished under the Allies’ bombs
  6. McFadden, Robert D. (December 13, 2010). RICHARD C. HOLBROOKE, 1941-2010 : Strong American Voice in Diplomacy and Crisis. New York Times. Процитовано 2012-08-28. 
  7. Richard C. Holbrooke. NNDB. Процитовано 2009-01-22. 
  8. NPR Weekend Edition Saturday. August 18, 2012 http://www.npr.org/2012/08/18/158996276/kati-marton-recalling-paris-with-love-and-longing Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2012-08-18. 
  9. National Book Critics Circle Announces Finalists. NBCC Board of Directors. January 23, 2010. Процитовано 2011-01-17. 

ПосиланняРедагувати