Відкрити головне меню

Катакомбна культурно-історична спільність

Катакомбна культурно-історична спільність – група археологічних культур середньої бронзової доби (20–17 ст. до н. е.).

Її пам'ятки поширені в степовій і лісостеповій смузі від правобережжя Волги і Кавказу до Дніпра та пониззя Дунаю.

Регіональними складовими катакомбної культурно-історичної спільноти є:

Репрезентована численними могилами-курганами, в яких поховання влаштовані в катакомбах-підбоях, зроблених у стінах могильних ям. Небіжчики розміщені в зібганому або випростаному стані, переважно на правому боці чи спині.

Супровідний інвентар: глиняний, зрідка дерев'яний посуд, знаряддя, прикраси, вохра, жаровні, в східних регіонах – ще курушки та черепи і кінцівки бика й вівці.

Відомі поодинокі поселення на низьких терасах, зрідка на горбах. Житла – напівземлянки (деякі з кам'яною основою) та наземні, прямокутні чи овальні.

ВиробиРедагувати

Кераміка переважно плоскодонна, з ошатною шнуровою, гребінцевою та прокресленою орнаментацією, з лінійно-кутовими та заокругленими візерунками.

Знайдені різноманітні бронзові знаряддя праці та зброя, прикраси з бронзи, срібла, кістки та фаянсу.

Прикметні кам'яні молотки, зокрема з орнаментом, кременеві наконечники стріл і дротиків.

Основою їхнього господарства було рухливе скотарство, забезпечене колісним транспортом.

ПоходженняРедагувати

Її носії належали до індоіранської гілки індоєвропейців.

Катакомбна культурно-історична спільність виникла внаслідок трансформації ямної культурно-історичної спільності, спричиненої до цього як внутрішнім розвитком, так і посиленими контактами з землеробсько-скотарськими культурами передньоазійського кола, передусім Кавказу.

Джерела та літератураРедагувати