Платон Карпінський (8 січня 1873, Красне — 22 квітня 1937 (або 19 квітня 1937[1]), Острівець) — галицький український священникУГКЦ, богослов, філософ, душпастир, проповідник, громадський діяч член НТШ.

о. Платон Карпінський
парох с. Острівець (1913—1937)
Загальна інформація
Народження8 січня 1873(1873-01-08)
Красне
Смерть22 квітня 1937(1937-04-22) (64 роки)
с. Острівець
Служіння в церкві
КонфесіяУГКЦ
Рукоположення1898

Життєпис

ред.

Народився 8 січня 1873 року в містечку Красному.

Закінчив Бережанську гімназію. Студіював у Львові філософію і богослов'я. Висвячений на одруженого священника в 1898 році.

Душпастирював на Бережанщині і Теребовлянщині, зокрема, сотрудник на парафіях в селах Дарахів (1898–1899), Кобиловолоки (1899–1901), Струсів (1901–1904); адміністратор в с. Вербів (1904–1905), парох в с. Дичків (1905–1913) та в с. Острівець (1913–1937)[1].

Делегат Української Національної Ради ЗУНР, представляв Теребовлянський повіт.[2]

Проводив велику проповідницьку діяльність та громадську роботу. Заснував кооперативи товариства «Сільський господар», понад 40 читалень товариства «Просвіта» в Підгаєцькому, Теребовлянському і Тернопільському повітах. Видав книгами свої проповіді, а також переклади проповідей з чеської мови.

Займався перекладами, зокрема, з сербської — «Герцеговінські оповідання» Светозара Чоровича, видано в Чернівцях 1911 року.

У 1920–1930-х роках був діяльним в УНДО.

Примітки

ред.
  1. а б Блажейовський Д.. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ : КМ Академія, 2004. — С. 188. — ISBN 966-518-225-0 (англ.)
  2. Олег Павлишин. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року) [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.].

Джерело

ред.

Посилання

ред.