Відкрити головне меню

Карпенко Іван Трохимович (нар. 1 (14) грудня 1916(19161214), Лисичанськ, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія — 2 вересня 1970, Миколаїв) — льотчик, генерал-лейтенант авіації, Герой Радянського Союзу, учасник Радянсько-японської війни 1945 року.

Карпенко Іван Трохимович
Mykolaiv Spring 2013 48.jpg
Могила Карпенка Івана
Народження 1 (14) грудня 1916(1916-12-14)
Лисичанськ, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія
Смерть 2 вересня 1970(1970-09-02) (53 роки)
Миколаїв
Поховання
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 1934–1970
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант авіації
Командування Центр бойового застосування і перенавчання льотного складу авіації ВМФ імені Є. М. Пребораженского
Війни / битви Радянсько-японська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу — № 7142
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За перемогу над Японією» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»

Зміст

БіографіяРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Іван Трохимович Карпенко народився в місті Лисичанськ, Луганської області, в сім'ї робітника. За національністю — українець[1]. Закінчив сім класів і школу ФЗУ. Згодом працював слюсарем на Лисичанському заводі «Пролетарій».

Служба в арміїРедагувати

У Червоній армії з 1934 року. Закінчив Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів. З грудня 1935 року служив в 50-й авіаційній бригаді ВПС Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії[ru] пілотом, з листопада 1937 року — молодшим льотчиком.

З червня 1938 року проходив службу в 14-му бомбардувальному авіаційному полку ВПС Далекосхідного фронту. З листопада 1938 року помічник командира ескадрильї з комсомольської роботи, з грудня 1939 року — командир ланки, з травня 1941 — помічник командира ескадрильї, з червня 1941 — заступник командира ескадрильї. В ВКП(б)/КПРС вступив 1939 року. В липні 1942 року був переведений в ВПС Тихоокеанського флоту та призначений командиром ескадрильї 52-го бомбардувального авіаційного полку 2-ї мінно-торпедної авіаційної дивізії.

Учасник війни з Японією 1945 року[1]. На посаді помічника командира 52-го бомбардувального авіаційного полку командував бойовими діями під час бомбардування військових об'єктів і живої сили ворога в японському порту Расін (сьогодні Расон) і військово-морської бази Сейсін (сьогодні Чхонджін) в Північній Кореї.

Герой Радянського СоюзуРедагувати

Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 14 вересня 1945 року майор Карпенко Іван Трохимович за зразкове виконання бойових завдань на фронті боротьби з японськими мілітаристами та проявлені при цьому мужність і героїзм отримав звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 7142)[1][2].

Подальша кар'єраРедагувати

Після війни продовжував службу в авіації ВМФ. У 1948 році закінчив вищі офіцерські курси авіації, а в 1952 році — Військово-повітряну академію. З січня 1953 був помічником командира, а вже через п'ять років, з січня 1958 року, отримав посаду замісника командувача ВПС Чорноморського флоту. Іван Трохимович був одним з піонерів освоєння реактивної авіації ВПС ВМФ.

В січні 1959 року отримав посаду начальника Миколаївського вищого військово-морського технічного авіаційного училища. Після розформування училища у грудні 1959 року на його базі створили 33-й навчальний центр авіації Військово-Морського Флоту, а Іван Карпенко зайняв посаду начальника Центру. Під його керівництвом Центр здійснював підготовку морських льотчиків до польотів на реактивних літаках та відпрацьовував застосування найновіших типів озброєння. З 1962 року — генерал-лейтенант авіації.

У вересні 1967 року Центр знову перейменували на 33-й Центр бойового застосування і переучування авіації ВМФ імені Є. М. Преображенського, проте генерал-лейтенант авіації Карпенко очолював його до останніх днів життя.

Помер 2 вересня 1970 року в місті Миколаєві. Похований на місцевому некрополі.

Вшанування пам'ятіРедагувати

У жовтні 1970 року вулиця Новоспортивна у Миколаєві була перейменована на вулицю Генерала Карпенка.[3]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати