Вікіпедія

Карнабіда Андрій Антонович

український архітектор, мистецтвознавець, краєзнавець

Андрі́й Анто́нович Карна́біда (вжив. також Карнабі́д, Карнабед; 14 жовтня 1927(19271014), с. Рогізки Сновського р-ну Чернігівської області — 29 березня 2005, Чернігів) — український архітектор, мистецтвознавець, краєзнавець. Кандидат архітектури (1974), член Національної спілки архітекторів України (1958), член-кореспондент Академії архітектури України (1994), лауреат премії в галузі містобудування і архітектури імені І. Моргілевського від Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.

Андрій Антонович Карнабіда
Народився14 жовтня 1927(1927-10-14)
с. Рогізки, Сновський район, Чернігівська область, УРСР, СРСР
Помер29 березня 2005(2005-03-29) (77 років)
Чернігів, Україна
ПохованняЧернігів
Місце проживанняЧернігів (з 1930 року)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьархітектор, мистецтвознавець, краєзнавець
Alma materКиївський інженерно-будівельний інститут
ГалузьАрхітектура, мистецтвознавство, пам'яткоохоронна діяльність
ЗакладУкраїнське товариство охорони пам'яток історії та культури
Науковий ступіньКандидат архітектури
ЧленствоНаціональна спілка архітекторів України
Відомий завдяки:Книгам та статтям з історії культурних та мистецьких пам'яток, статтям на захист культурної спадщини
Нагороди
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Автограф

Життєпис

ред.

Народився 14 жовтня 1927(19271014) року у с. Рогізки Сновського району Чернігівської області. 1930 року разом з батьками переїхав до Чернігова.

У 1948 році закінчив архітектурне відділення Київського технікуму житлово-цивільного будівництва, а 1954 року — з відзнакою архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. У 1963 році закінчив аспірантуру при Київському науково-дослідному і проектному інституті містобудування.

У 1960 році в складі групи молодих архітекторів Чернігівського облпроекту виступив з ініціативою створення в УРСР добровільного Товариства охорони пам'яток історії та культури, а після його створення, у 1966 році був обраний головою Чернігівської міської організації та членом правління Чернігівської обласної організації Товариства.

З 1967 року став зберігачем фондів Чернігівського архітектурно-історичного заповідника, значно примножив та розширив їх. Разом з досвідченими фахівцями та численними ентузіастами організував багато науково-пошукових експедицій по Чернігівщині, під час яких було виявлено та вивчено цілу низку пам'яток як архітектурних та археологічних, так і етнографічних.

Депутат Чернігівської міської та Чернігівської обласної рад (1990-1994), член депутатських демократичної групи "Чернігів" та депутатської групи "Чернігівщина". Балотувався до Верховної Ради України у 1994 та 1998 (від ПРП).

У 1994 році був обраний членом-кореспондентом Академії архітектури України.

У 1996 році обраний почесним членом Національної спілки краєзнавців України.

Останні роки життя присвятив відстоюванню і захисту архітектурних пам'яток Чернігова від того, що називав «бульдозерною архітектурою» — безконтрольного винищення історичних будівель задля нової забудови. Зокрема, широкого резонансу набув десятилітній конфлікт між мистецтвознавцем та міськими властями Чернігова стосовно нищення останніми будинку І. Г. Рашевського — унікальної історичної та культурної пам'ятки. Готував до друку книгу «Чернігів. Сторінки минувшини».

Улюбленою фразою науковця були слова його вчителя — П. Д. Барановського:

«Лучше спасти один памятник, чем написать десять диссертаций!»

Помер 29 березня 2005 року на 78 році життя, похований у Чернігові на кладовищі Яцево.

Науковий доробок

ред.
 
А. А. Карнабіда. Акварель з видом біля історичного музею. 1950-ті

Автор понад 500 статей, нарисів та книг, присвячених пам'яткам Чернігова та Чернігівщини. У 1983 році брав участь у розробці карт та доборі ілюстрацій до видання «История городов и сел УССР. Черниговская область» (російськомовне видання). Протягом 1985–1990 років підготував 166 статей про пам'ятки історії та культури Чернігівщини і Київщини до «Свода памятников истории и культуры Украинской ССР» (не був виданий). У 1990 році підготував 67 статей про пам'ятки архітектури та історії до енциклопедичного довідника «Чернігівщина», був науковим консультантом видання.

Є автором статей про А. Карташевського, А. Є. Білогруда (спільно з А. К. Адругом), П. Д. Барановського, Л. Б. Могучова, Г. В. Борисовича, Д. С. Ліхачова, В. В. Чепелика, Г. Н. Логвина, М. М. Ґе (спільно з Л. Д. Максимовою), Б. О. Рибакова а також про пам'ятки Чернігова, Одеси, український модерн, тощо.

Одним з перших серед архітекторів звернув увагу на ефективність конвекторів як обігрівальних пристроїв майбутнього (Карнабіда А. Зручно, дешево, красиво. Конвектори — один з ефективних засобів обігріву приміщень / А. Карнабіда // Деснянська правда. — 2 серпня 1960).

Автор нарисів-путівників по Чернігову, перекладених кількома мовами (1969).

Захоплювався живописом (провідне місце в його художній творчості належить переважно архітектурному пейзажу, портрету та натюрморту), також займався документальною фотографією і створив серію фотознімків, присвячених пам'яткам історії та культури Чернігова. У грудні 2008 року в Чернігові та у січні–лютому 2009 року в Києві зусиллями Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури та Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» були організовані посмертні виставки художніх творів «Андрій Карнабєд. Життя — люди та пам'ятки». На них було представлено лише невелику частину його творчого доробку як художника, створену протягом 1946–2000 років, що зберігається в фондах заповідника та приватному зібранні.

Роботи

ред.
 
Пам'ятник Михайлу Фрунзе у Чернігові

З 1954 року брав участь у відновленні та реставрації П'ятницької, Катерининської, Іллінської церков, Троїцького, Борисоглібського та Спасо-Преображенського соборів, Будинку полкової канцелярії, Колегіуму в Чернігові, палацу Розумовського в Батурині та Сокиринського палацу, дослідженні і реставрації пам'яток історії та архітектури у Новгороді-Сіверському, Ніжині, Прилуках, Седневі. Знаний як учень П. Д. Барановського. Мав стосунок до опрацювання генеральних планів забудови Чернігова, Ніжина, Прилук, Новгорода-Сіверського, визначення охоронних зон пам'яток історії та культури. Брав участь у питаннях розробки герба Чернігова у 1967–1969 роках.

Створив як архітектор:

Вшанування пам'яті

ред.

21 лютого 2023 року сесія Чернігівської міської ради затвердила переіменування вулиці Короленка на вулицю Андрія Карнабіди, а 1-й провулок Короленка на провулок Андрія Карнабіди.[2]

Деякі праці

ред.

В академічних виданнях:

Індивідуальні та колективні монографії:

  • Планировка и застройка Чернигова: развитие и проблемы преемственности архитектурно-планировочной структуры исторического города / А. А. Карнабед. — Автореферат диссертации. — Л., 1974. — 28 с.
  • Чернигов в прошлом, настоящем и будущем: практика и перспективы реконструкции города / А. А. Карнабед. — Чернігів: Знання, 1964. — 44 с.
  • Чернігів: історико-архітектурний нарис / А. А. Карнабіда. — К.: Будівельник, 1969. — 80 с.
  • Чернігів: історико-архітектурний нарис / А. А. Карнабіда. — Вид. 2-е перероблене і доп. — К.: Будівельник, 1980. — 128 с.
  • Монастирі та храми землі Сіверської / В. Д. Віроцький, А. А. Карнабіда, В. Г. Киркевич. — К.: Техніка, 1999. — 231 с.

Статті:

  • Вивчення стародавнього Чернігова / І. І. Єдомаха, А. А. Карнабід // УІЖ. — 1970. — № 1. — С. 157–158
  • Шлях до таємниць історії / А. А. Карнабіда // ПУ. — 1970. — № 1. — С. 15–18
  • Минуле і сучасне стародавнього центру Чернігова — дитинця / А. А. Карнабід // УІЖ. — 1972. — № 3. — С. 88–96
  • Творчество архитектора-художника А. Е. Белогруда / А. А. Карнабед, А. К. Адруг // СИА. — 1976. — № 8. — С. 37–40
  • Прадавніх днів народний геній / А. А. Карнабіда // Вітчизна. — 1978. — № 1. — С. 216–218
  • Охранные работы в Чернигове / В. П. Коваленко, А. А. Карнабед / Археологические открытия 1979 г. — М., 1980. — С. 279–280
  • Архитектурно-археологические исследования в Чернигове / А. А. Карнабед / Археологические открытия 1980 г. — М., 1981. — С. 253
  • Новые данные о памятниках Чернигова ХІ — ХІІ в. / А. А. Карнабед / Древнерусское искусство. — М., 1988. — С. 38–40
  • Таємниці Болдиних гір / А. А. Карнабіда, Г. О. Кузнєцов // Сіверянський літопис. — 1995. — № 3–6
  • Монументальний живопис пам'яток архітектури Чернігова ХІ — початку ХХ ст. / А. А. Карнабіда / Пам'ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень. — К., 1996. — С. 54–55

Див. також

ред.
  1. Андрій Карнабіда та його містобудівна мрія, що відлетіла у небуття [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.]
  2. В Борисоглібському соборі згадували Андрія Антоновича Карнабеда [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  3. Каким Чернигов видел Карнабед? [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  4. «Генерал в серебряном гробу» или Частный случай поручика Красовского [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  5. Вшанування пам'яті «останнього Дон-Кіхота старого Чернігова» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки

ред.
  1. ↑ В Чернігові знесли пам′ятник Михайлу Фрунзе
  2. ↑ Проспект Грушевського, вулиці 1-ї танкової бригади та Небесної Сотні: у Чернігові перейменували 37 вулиць та провулків.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карнабіда_Андрій_Антонович&oldid=39157268