Карла дель Понте
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Карла дель Понте (італ. Carla Del Ponte, нар. 9 лютого 1947, Лугано, Швейцарія) — колишній генеральний прокурор Швейцарії, колишній прокурор Міжнародного трибуналу ООН щодо колишньої Югославії і Міжнародного трибуналу ООН щодо Руанди. З 2008 до 2011 року була послом Швейцарії в Аргентині.
| Карла дель Понте | |
|---|---|
| італ. Carla Del Ponte | |
 | |
| Народилася | 9 лютого 1947[1][2][3] (77 років) Лугано, Тічино, Швейцарія |
| Країна |  Швейцарія |
| Діяльність | юристка, адвокатка, суддя, політична діячка, посолка |
| Alma mater | Бернський університет і Женевський університет |
| Науковий ступінь | Магістр права |
| Знання мов | італійська |
| Заклад | Організація Об’єднаних Націй |
| Посада | прокурор і ambassador of Switzerland to Argentinad |
| Нагороди | |
Біографія
ред.Карла дель Понте народилася 1947 року в місті Лугано в італомовній частині Швейцарії. Вивчала право в університетах Берна, Женеви і Лондона. 1972 року отримала ступінь магістра права і влаштувалася на роботу в одну з юридичних фірм. 1975 року відкрила власну юридичну компанію.
1981 року дель Понте розпочала роботу в апараті окружного прокурора Лугано. За розслідування, пов'язані з відмиванням грошей, контрабандою зброї, міжнародною наркоторгівлею, а також в цілому за безкомпромісну боротьбу з організованою злочинністю отримала прізвисько «Карліта-Чума» (італ. Carlita La Pesta). Свою роботу вона вела в тісному контакті з італійським суддею Джованні Фальконе, загиблим 1992 року від вибуху, організованого сицилійською мафією.
1994 року дель Понте була призначена на посаду генерального прокурора Швейцарії. Широку популярність їй принесла справа про підозру в корупції в оточенні першого президента РФ Бориса Єльцина (відома як «справа Mabetex»): стверджувалося, що представники російського керівництва отримували хабарі від швейцарської будівельної фірми, очолюваної майбутнім президентом Республіки Косово Бехджетом Пацоллі, що отримала великий контракт на реконструкцію будівель московського Кремля. Це була не єдина її гучна справа на посаді генпрокурора: також свого часу вона заморозила рахунки колишнього прем'єр-міністра Пакистану Беназір Бхутто і домоглася арешту 118 мільйонів доларів на рахунках брата колишнього президента Мексики Рауля Салінаса.
У серпні 1999 року Рада Безпеки ООН призначила її на посаду обвинувача в Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (МТКЮ), що розслідував військові злочини в ході Балканських конфліктів, а також до Міжнародного трибуналу щодо Руанди (МТР), який займався розслідуванням геноциду в Руанді. На ці посадах вона змінила Луїзу Арбур.
2003 року, не домігшись серйозного успіху в МТР, дель Понте цілком присвятила себе справі колишньої Югославії. Слухання боку звинувачення тривали з 2002 до 2004 року, а зі серпня почалися слухання захисту. Головний обвинувачений, Слободан Мілошевич, відмовився від адвоката і представляв свої інтереси сам. Слухання МТКЮ багаторазово переривалися через погіршення здоров'я підсудного, а в березні 2006 року Мілошевич помер у в'язниці від зупинки серця. Довести його провину так і не вдалося. Після цього увагу обвинувача було перенесено на лідерів боснійських сербів Ратко Младича і Радована Караджича, що звинувачувалися в масових вбивствах у Сребрениці. Ратко Младича затримали сербські спецслужби й видали Гаазькому трибуналу в червні 2011 року. Її твердження заперечувала боснійська правозахисниця Бакіра Хасечич вважаючи, що прокурори не мали доказів для пред'явлення таких звинувачень при складанні свого висновку, оскільки жодних свідків не було.
Зрештою 30 січня 2007 року дель Понте залишила свій пост прокурора в МТКЮ. З 2008 по 2011 рік обіймала посаду посла Швейцарії в Аргентині.
2008 року дель Понте випустила книгу «Полювання. Я і військові злочинці», у якій розповідає про випадки вирізання та продажу органів у живих сербських полонених косовськими албанцями. Крім того, у своїй книзі вона звинувачує в протидії трибуналу не тільки Белград, але також і ЦРУ, ООН, Вашингтон і НАТО.
З вересня 2012 до серпня 2017 року дель Понте була членом міжнародної комісії з розслідування подій в Сирії під егідою Верховного комісара ООН з прав людини. У травні 2013 року вона заявила, що саме антиурядові формування застосовують хімічну зброю під час громадянської війни. Ця думка була діаметрально протилежною думці більшості європейських політиків, що звинувачували в застосуванні хімічної зброї урядові війська. 6 серпня 2017 року склала повноваження члена комісії в зв'язку з тим, що Рада безпеки ООН не дала ходу матеріалам комісії.
Приватне життя
ред.Дель Понте була заміжня, зараз розлучена. Має сина, який не веде публічне життя.
Примітки
ред.- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122829255 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Babelio — 2007.
Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карла дель Понте- дель Понте, Карла — стаття в Лентапедії. 2012 р. (рос.)
