Канівецька сотня (вона ж і Канівцівська) — козацька сотня, адміністративно-територіальна та військова одиниця за часів Гетьманщини, що двічі створювалась у складі Іркліївського полку і разом з ним ліквідовувалась, втретє і востаннє існувала у складі Переяславського полку.

Канівецька (Канівцівська) сотня
Основні дані
Полк: 1648—1649; 1658—1663 роки — Іркліївський
1757—1782 роки — Переяславський
Утворена: вперше у 1648, вдруге у 1658, втретє у 1757
Ліквідована: вперше у 1649, вдруге у 1663, втретє у 1782
Населені пункти
Центр: 1648—1649; 1658—1663 роки Малі Канівці
1757—1782 роки Великі Канівці
Кількість сіл: 7 [1]: Малі Канівці, Великі Канівці, Лихоліти, Ревбинці, Крутьки, Воронинці, Мельники.
Кількість хуторів: 1 [1]: писаря земського Коновича
Сотенна влада
Сотники

Історія ред.

Утворилася влітку 1648 року у складі Іркліївського полку. У зв'язку з його ліквідацією в 1649 році скасована. Відновлена у 1658 році знову ж у складі Іркліївського полку і скасована 1663 року знову через ліквідацію вдруге усього полку. Сотенний центр у ці періоди (1648—1649 та 1658—1663 роки) знаходився в селі Малі [Дальні] Канівці.

Втретє Канівецьку сотню відновлено за рішенням гетьмана К. Розумовського у 1757 році внаслідок розукрупнення Іркліївської сотні у складі Переяславського полку. Сотенний центр у 1757—1782 роках були Великі [Ближні] Канівці.

У 1782 році, зі скасуванням полкового на Лівобережній Україні, сотню разом з полком було ліквідовано, а територію розділено між Золотоніським та Городиським повітами Київського намісництва.

Сотенний устрій ред.

Сотники ред.

Писарі ред.

  • Бакай Павло (1757—1767)
  • Бахкало Павло (1767)
  • Удодинський Данило (1769—1782)

Осавули ред.

  • Щипака Григорій (1768—1782)

Хорунжі ред.

  • Яременко Андрій (1771—1774)
  • Гришин Роман (1775—1782)

Сотені отамани ред.

  • Ісаєвич Олексій (1757)
  • Волошин Олексій Арсентійович (1758)
  • Чернявський Матвій (1767)
  • Волошин Степан Арсентійович (1768—1775)
  • Чернявський Павло (1776—1782)

Опис Канівецької сотні ред.

За описом Київського намісництва 1781 року наявні наступні дані про кількість сіл та населення Канівецької сотні напередодні ліквідації[2]:

Села, та хутори
Канівецької сотні
[1]
Дворян і шляхетства
Різночинців
Духовенства
Церковників
Греків
Хат Всього
козаків виборних козаків підпомічників міщан посполитих коронних, в тому числі рангових посполитих власницьких, різночинських і козацьких підсусідків хат за останньою
1764 року ревізії душ
У Золотоніському повіті:
в селах Великі і Малі Канівці 4 5 2 2 191 157 70 418
хутір писаря земського Кононовича 2 2
Разом у частині сотні Канівецької 4 5 2 2 191 157 72 420 967
У Городиському повіті:
село Лихоліти 2 1 1 60 64 34 158
село Ревбинці 2 2 1 87 36 9 15 147
село Крутьки 1 1 1 56 66 1 27 150
село Воронинці 1 1 26 26 30 82
село Мельники 1 6 1 1 186 72 14 22 294
Разом у частині сотні Канівецької 1 11 6 5 415 264 24 128 831 1586
Всього у сотні Канівецькій 5 16 8 7 606 421 24 200 1251 2553

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в За описом Київського намісництва у 1781 р.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 108, 143

Література ред.

  • Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 147.
  • Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. — Київ, 2010. — С. 93.