Канон (релігія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Канон.

Кано́н (грец. κανών — брусок; прут; лінійка; правило, норма; лат. canon) — «церковне правило, догма; пісня на честь святого; усталена норма»^[1], що установлений апостолами, Вселенськими та помісними соборами й Отцями Церкви, церковною Святою Традицією^[2], що стосується внутрішнього устрою християнської церкви і правил її стосунків ззовні з іншими^[3]; основні релігійні приписи^[4]. Слід відрізняти від догматичних постанов (оросів). Канони є джерелом і виявом культу віровчення й церковного права^[2], зразком діяльності та світогляду^[5].

Церковний канон

У християнстві

У Православ'ї і в Католицтві поширене використання у чотирьох значеннях терміну «канон»^[6]:

щодо віровчення, обряду, церковної організації
постанови Вселенських соборів про церковне життя
сукупності книг Біблії
форми богослужбового піснеспіву.

Московська церква

Номоканон містить у собі канони, які перейняла від Константинопольської православної церкви Російська православна церква (РПЦ). Основний канонічний корпус цієї церкви міститься в збірнику, який має титул Книга правил (повна назва: «Книга правил святих апостол, святих соборів вселенських і помісних, і святих отець»); була видана Святішим Синодом РПЦ 1839 року російською мовою, стилізованою під церковнослов'янську.

Канон у буддизмі

Докладніше: Тибетський буддійський канон

Багатотомним зводом буддійських творів є

палійський канон (Ганджур, тиб. བཀའ་འགྱུར,), до якого додається звід коментарів
- Тибетський канон (Данджур, тиб. བསྟན་འགྱུར,).
- Китайський канон — буддистський канон Китаю, що має кілька назв, найуживаніші з них це; «Саньцзан» (дослівно — «Три скарбниці»), «Да Цзан Цзин» («Велике сховище сутр»; Великий буддійський канон; Китайський буддійський канон; Китайська Тріпітака), «І це цзин» (Усі сутри). Китайська Трипітака почала складатися у II ст. н. е..

Канон у даосизмі

Основним канонічним текстом даосизму є «Канон дао і де» або «Дао де цзін»^[7].

Див. також

Примітки

↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. — Т. 2: Д—Копці [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. — К.: Наук. думка, 1985. — 572 с. — Кано́н — С. 365.
↑ ^а ^б Релігієзнавчий словник — С. 145.
↑ «Канон» // Толковый словарь Даля [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.]. — 1863—1866 гг. (рос.)
↑ «Енциклопедія українознавства». У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Львів : Молоде життя-НТШ, 1994. — Т. 3. — С. 950. — ISBN 5-7707-4052-3.
↑ «Католическая энциклопедия», изд. Францисканцев, г. Москва, 2005 г., Т. II (И-Л), С. 744—745 (рос.)
↑ Христианство. Словарь / под. общ. ред. доктора философских наук Л. Н. Митрохина. — М. : Республика, 1994. — С. 187. — ISBN 5-250-02302-9. (рос.)
↑ Малявин В. В. «ДАО ДЭ ЦЗИН» [Архівовано 30 березня 2015 у Wayback Machine.], Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», 9 февраля 2012 г. (рос.)

Джерела

Головащенко С. Канон [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Релігієзнавчий словник / за ред. проф. А. Колодного і Б. Лобовика. — К. : Четверта хвиля, 1996. — ISBN 966-529-005-3.
Словник іншомовних слів / за ред. академіка О. С. Мельничука. — К. : УРЕ, 1985.
Новий тлумачний словник української мови / укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко. — К. : Аконіт, 2000 р. — (Нові словники). — ISBN 966-7173-02-X.
Католическая энциклопедия. М. : изд. Францисканцев, 2005. — ISBN 5-89208-054-4. (рос.)
New Catholic Encyclopedia^[en]. — Washington D.C. : The Catholic University of America, 2012. — Secon Edition. — Vol. 3 : Can — Col. — P. 20—58. — ISBN 0-7876-4004-02. (англ.)

Посилання

Канон [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Канони церковні [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 589-590. — 1000 екз.
Канон церковний // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 312-313.
Канонічні книги // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 460.
«Церковные каноны» [Архівовано 11 січня 2015 у Wayback Machine.] // Азбука Веры. (рос.) ^{[неавторитетне джерело]}

[1] Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. — Т. 2: Д—Копці [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. — К.: Наук. думка, 1985. — 572 с. — Кано́н — С. 365.

[словник-2] а ^б Релігієзнавчий словник — С. 145.

[3] «Канон» // Толковый словарь Даля [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.]. — 1863—1866 гг. (рос.)

[4] «Енциклопедія українознавства». У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Львів : Молоде життя-НТШ, 1994. — Т. 3. — С. 950. — ISBN 5-7707-4052-3.

[5] «Католическая энциклопедия», изд. Францисканцев, г. Москва, 2005 г., Т. II (И-Л), С. 744—745 (рос.)

[6] Христианство. Словарь / под. общ. ред. доктора философских наук Л. Н. Митрохина. — М. : Республика, 1994. — С. 187. — ISBN 5-250-02302-9. (рос.)

[7] Малявин В. В. «ДАО ДЭ ЦЗИН» [Архівовано 30 березня 2015 у Wayback Machine.], Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», 9 февраля 2012 г. (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]