Канон

сторінка значень у проєкті Вікімедіа

Кано́н (грец. κανών — брусок; прут; лінійка; правило, норма[1]) — незмінна (консервативна) традиційна, що не підлягає перегляду сукупність законів, норм і правил у різних царинах життєдіяльності людини. Етимологічно грецький термін «канон» походить від західно-семітського слова qānoeh/ḳānu у значенні «очерет» чи «осока». Так називали серед іншого тростину, яку використовували в будівництві для точності вимірювань як еталон довжини[2]

Слово канон має численні значення:

Термін «канон» має широке значення[4]:

  • твердо встановлене правило й усталена норма
  • первинно використовувалося щодо релігійного закону, список зібрання книг, обряду
  • нормативний зразок художнього твору, панівна форма в мистецтві
  • музична форма піснеспіву
  • струнний щипковий музичний інструмент
  • від слова «канон» утворене поняття «канун»
  • застарілий друкарський шрифт (кегль на 40 пунктів).

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні  НАН України. — Т. 2:  Д—Копці [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. — К.: Наук. думка, 1985. — 572 с. — Кано́н — С. 365.
  2. Див. напр. Під ред. Еріха Ценгера Введення в Ветхий Заповіт (Einleitung in das Alte Testament)
  3. Словник іншомовних слів. Тлумачення, словотворення та слововживання : близько 35000 слів і словосполучень [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / С. П. Бибик, Г. М. Сюта; за ред. С. Я. Єрмоленко. – Харків: Фоліо, 2005. — 623 c. — ISBN 966-03-3173-8КАНОН — С. 271.
  4. «Новий тлумачний словник української мови», укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, вид. «Аконіт», м. Київ, 2000 р., Т. 2 (Ж-ОБД), С. 215

Посилання

ред.

Джерела та література

ред.