Дідахе

Дідахе (грецькою Διδαχὴ), Вчення Господа народам через 12 апостолів (Διδαχὴ κυρίου διὰ τῶν δώδεκα ἀποστόλων τοῖς ἔθνεσιν) — найраніша серед відомих (кінець I — початок II століття) пам'ятка християнської писемності катехизного характеру; також пам'ятка церковного права та богослужіння.

факсиміле фрагменту Дідахи, знайденого у 1873 році

Книга «Дідахе» вважалась втраченою, проте була віднайдена в бібліотеці подвір'я Єрусалимського патріархату в Константинополі митрополитом Нікомидійським Філотеєм Врієнієм у 1873 році (видана ним же у 1883 році). У повному вигляді збереглася лише в одному грецькому рукописі, датованому 1056 роком.

Зміст твору

Повчання дванадцяти апостолів є компіляцією, отже, з літературного погляду воно нецікаве. Зате дуже цікавий його різнорідний зміст. Воно обіймає собою 120 листів де є 16 глав і ділиться на чотири частини.

1. Релігійно-етична частина. Це властиво моральна катехиза, яка в образі двох доріг, дороги життя і дороги смерті, дає цілий виклад християнських обов'язків (1–6 гл.).
2. Літургічна частина. У ній бесіда про хрещення, піст, молитву і Таїнство Євхаристії (6–10 гл.).
3. Практична частина. У ній бесіда про те, яке має бути ставлення вірних до інших членів громади, до мандрівних апостолів, пророків і учителів (11–15 гл.).
4. Есхатологічна частина. Це, властиво, епілог твору, в якому заклик до вірних, щоб вони очікували і були готові до другого приходу Ісуса Христа (16 гл.).

Церковна ієрархія, харизматичне служіння, хрещення і звершення Євхаристії подані так, що в такій примітивній формі вони могли існувати лише у безпосередньо поапостольських часах. Це й дає критиці підставу бачити у Вченні дванадцяти апостолів найстаріший церковний письменницький твір. Одначе, в старохристиянській літературі знаходимо багато слідів і свідоцтв про те, що воно було загальнознаним і дуже цінним твором, навіть причислюваним до новозавітного канону. Пізніше його цитували, з нього виписували цілі частини, перероблювали. Загалом, значення послань апостолів дуже велике: воно проливає яскраве світло на церковний устрій в житті давніх християнських громад.

В ранній церкві мала широку відомість; Климент Александрійський зараховував його до книг Нового Заповіту, не сумніваючись в апостольському авторстві твору.

Див. також

• Апокрифічна література
• Послання Варнави
• Канони церковні святих апостолів

Посилання

• Дідахе // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 289.
• Дідахи
• Дідахе: актуальність тоді і тепер [Архівовано 19 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Дідахи [Архівовано 11 грудня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Дідахи [Архівовано 19 червня 2010 у Wayback Machine.] — Текст оригіналу на грецькій та декілька найвідоміших перекладів.
• Джерела права донікейської епохи [Архівовано 12 січня 2012 у Wayback Machine.] Назва книги: Протоієрей Владислав Ципін. Церковне право (М., 1994. Вид-во МФТІ.)