Відкрити головне меню

Казимира Іллаковічувна

Казимира Іллаковічувна (пол. Kazimiera Iłłakowiczówna, 6 серпня 1892(18920806), Вільнюс — 16 лютого 1983, Познань) — польська поетеса, прозаїк, драматург і перекладач.

Казимира Іллаковічувна
Kazimiera Iłłakowiczówna
Kazimiera Iłłakowiczówna 1.png
Казимира Іллаковічувна в 1928 році
Псевдо Ілла
Народилася 6 серпня 1892(1892-08-06)
Вільнюс
Померла 16 лютого 1983(1983-02-16) (90 років)
Познань
Поховання Повонзківський цвинтар
Громадянство Польща
Діяльність письменниця, прозаїк, драматург, перекладач
Alma mater Оксфордський університет
Мова творів польська
Родичі Томаш Зан
Брати, сестри Barbara Czerwijowska[d]
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Лавр Академічний (Золотий)
Орден Корони Румунії
Кавалер ордена Почесного легіону

Commons-logo.svg  CMNS: Казимира Іллаковічувна на Вікісховищі
Меморіальна дошка перед музеєм поетеси в Познані
Музей в Познані
Могила Казимири Іллаковічувни на Повонзківському цвинтарі у Варшаві, 27 липня 2008

ЖиттяРедагувати

Казимира Іллаковічувна була позашлюбною донькою Барбари Іллаковічувни і Клеменса Зана (сина Томаша Зана «Променистого», який був близьким приятелем Адама Міцкевича). Її виховували родичі, адже вона рано залишилася сиротою.

Навчалася в російській гімназії Двінська, а проживала в Санкт-Петербурзі (1904-1905, 1907). Також вона навчалася в Женеві, в 1908-1909 роках — в Оксфорді, в 1910-1914 роках — в Яґеллонському університеті в Кракові, де познайомилася з Юзефом Пілсудським (в той час брала участь у студентському страйку). В роки Першої світової війни (19151917) служила санітаркою в російській армії. З 1918 року вона працювала в МЗС, а в 19261935 роках була секретаркою Юзефа Пілсудського, проте після його смерті знову повернулася в МЗС. У 19361938 роках їздила країнами Європи з лекціями про маршала Пілсудського. У міжвоєнний період літературна преса публікувала її твори, а також їх видавали у Познані в журналі «Веселка» (пол. «Tęcza»). 1939 року Казимира Іллаковічувна переїхала до Румунії, де перебула воєнні роки, вивчила румунську і угорську мови. 1947 року вона повернулася до Польщі і замешкала у Познані. До 1954 року на батьківщині публікувалися лише її переклади.

Померла поетеса у Познані, а поховали її на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.

ТворчістьРедагувати

Поетеса належала до найвизначніших постатей варшавського літературного життя міжвоєнного двадцятиліття. Інтелігентність, сила волі, елегантність, також креативність та непередбачуваність робили її захопливою і товариською в контактах з іншими людьми, але водночас і складною. Вона захоплювалася феміністичним рухом, який був у часи модернізму. Казимира Іллаковічувна була віруючою особистістю і постійно відчувала сильний зв'язок із християнською духовністю. У Іллаковічувни було широке коло друзів, серед яких був Станіслав Ігнатій Віткевич, Юліан Тувім (після його смерті вона посвятила йому зворушливі спогади під назвою «Посмертне Тувімові»), Марія Домбровська (у своєму «Щоденнику» вона порівнювала її із св. Терезою Авільською). Після війни вона була позбавлена штатної роботи (обманювала сама себе, що з новою політичною системою зможе повернути собі посаду в МЗС), оселилася у Познані, займалася перекладом європейської літератури (Йоганн Вольфганг фон Гете, Лев Толстой) і навчанням англійської мови, а також уважно стежила за політичним життям (поетеса написала вірш «Моє серце розстріляли у Познані» після подій, які отримали назву Познанський червень (пол. Poznański Czerwiec), що відбувалися у Познані в червні 1956 року, внаслідок чого в кривавих сутичках загинуло багато робітників). В останні роки життя, після невдалої операції з приводу глаукому, вона осліпла.

Як поетеса Казимира Іллаковічувна представляє оригінальне магічне уявлення, здібності до художнього і динамічного (майже кінематографічного) опису, незвичайного, майже музичного відчування ритміки тексту, вміло оперує гротеском, а іноді й наївним дитячим способом висловлення. Її фантазії сформувало дитинство, яке вона провела серед дикого, чарівного пейзажу північної Литви. Також на неї вплинула й літературна традиція: бароко (напр. Юзеф Бака), польський романтизм, лірика Болеслава Лесьмяна. Серед польських поетів ХХ століття їй видається близьким символіст Болеслав Лесьмян, однак Казимира Іллаковічувна у своїй творчості оминає символізм. Вона була пов'язана із літературною групою «Скамандр» але при цьому зберегла особливий і неповторний характер своєї творчості. Також на відміну від поетеси Марії Павликовської-Ясножевської, яка входила до кола спілки «Скамандр», рідко виявляла безпосередню жіночу емоційність. В її творчому доробку також можемо знайти метафізичну поезію. Вона була найвидатнішим майстром у створенні тонічного вірша у польській поезії після Яна Каспровича. Казимира Іллаковічувна дебютувала в період Молодої Польщі (том «Ікарові польоти», 1911), творчої зрілості досягнула у міжвоєнному двадцятилітті, а останній том віршів видала уже на старості років («Пошепки», 1966). Вірші поетеси про Катинський розстріл (1956) були опубліковані в Польщі після 1989 року.

ДосягненняРедагувати

ВіршіРедагувати

Переклад назви Оригінальна назва
Ангели Anioły
Безжальна пам'ять Bezlitosna pamięć
Що повинно відбутися Co się musi stać
Чаклунка Czarownica
Нічний метелик Ćma
До Литви Do Litwy
У Вільнюс Do Wilna
Дух і тіло Duch i ciało
Дівчинка Dziewczynka
Інша осінь Inna jesień
Як зберегти любов Jak przechować miłość
Глаукоми Jaskry
Осінній жарт Jesienny żart
Осінь  Jesień
Каїн і Авель Kain i Abel
Листя Liście
Кленове листя Liście klonowe
Любов Miłość
Несвята мука Nieświęta męka
Невідоме Nieznane
Нове Nowe
Очікування Oczekiwanie
Про осінь O jesieni
Захист Obrona
Павутина Pajęczyna
Пейзаж Pejzaż
Улов Połów
Повернення Powrót
Перед сном Przed zaśnięciem
Ріка Rzeka
Сам-на-сам Sam na sam
Сон Sen
Пошепки Szeptem
В коридорі W korytarzu
Залишиться Zostanie

Збірки віршівРедагувати

Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1911 Ікарові польоти Ikarowe loty
1917 Три струни Trzy struny
1922 Смерть Фенікса Śmierć Feniksa
1923 Дитячі рими Rymy dziecięce
1926 Улов Połów
1927 Птах, що плаче Płaczący ptak
1928 З глибини серця Z głębi serca
1930 Попіл і перли Popiół i perły
1936 Вірші про маршала Пілсудського 1912—1935 Wiersze o Marszałku Piłsudskim 1912—1935
1959 Легковажне серце Lekkomyślne serce
1959 Дитячі вірші Wiersze dziecięce
1966 Пошепки  Szeptem
1967 Ця одна нитка. Релігійні вірші Ta jedna nić. Wiersze religijne
1968 Листя і статуї Liście i posągi

Окрім віршів Казимира Іллаковічувна писала прозу, драми, казки для дітей.

Вона багато перекладала з англійської, німецької, російської, румунської та угорської мов. Прикладом надзвичайного перекладу є «Анна Кареніна» Льва Толстого. Перекладала також творчість американської поетеси Емілі Дікінсон та драму «Дон Карлос» Фрідріха Шиллера (1932).

НагородиРедагувати

  • Наказом від 11 листопада 1934 року Казимира Іллаковічувна була нагороджена Офіцерським Хрестом Ордену Відродження Польщі за заслуги в галузі літературної діяльності і пропаганди за кордоном.
  • У 1935 році була відзначена Золотим Академічним Лавром Польської академії літератури.
  • У 1938 році отримала Командорський Хрест Ордену Корони Румунії.
  • Отримала, зокрема, Літературну премію міста Вільнюса (1930), Державну літературну нагороду (1935), Премію Міністерства культури і мистецтва (1967), Премію міста Познань (1968), Державну нагороду І ступеня (1976).
  • 5 жовтня 1981 року Університет імені Адама Міцкевича у Познані визнав її звання доктора honoris causa.
  • У 1984 році її помешкання у Познані, яке знаходиться по вулиці Гайовій 4, квартира 8, було перетворено на музей, який присвячений поетесі.
  • З 1983 року у Познані за дебют найкращих поетичних збірок присуджується Премія імені Казимири Іллаковічувни, а урочисте вручення нагороди завжди відбувається у квартирі на вулиці Гайовій.

БібліографіяРедагувати

  • Danielewska L. Portrety godzin: o Kazimierze Iłłakowiczównie. Warszawa: Czytelnik, 1987
  • Ołdakowska-Kuflowa M. Chrześcijańskie widzenie świata w poezji Kazimiery Iłłakowiczówny. Lublin: Red. Wydawnictw Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1993
  • Współcześni polscy pisarze i badacze literatury. Słownik biobibliograficzny, T. 3, pod red. J. Czachowskiej, A. Szałagan. Warszawa: WSiP, 1994, ss. 294-295. ISBN 83-02-05636-7. 
  • Swirski T.M. Religious elements in the poetry of Kazimiera Illakowicz. Ottawa: National Library of Canada, 1981

ПосиланняРедагувати