Станіслав Ігнацій Віткевич

Станіслав Ігнатій Віткевич
пол. Stanisław Ignacy Witkiewicz
Станіслав Ігнатій Віткевич
Псевдонім Witkacy і Stanisław Ignacy Witkacy[1]
Народився 24 лютого 1885(1885-02-24)
Варшава
Помер 18 вересня 1939(1939-09-18) (54 роки)
Великі Озера
·знекровлення
Країна  Польська Республіка[2]
Місце проживання Санкт-Петербург[3]
Варшава
Закопане
Львів
Краків
Париж
Lovrand
Лондон
Шрі-Ланка (острів)
Москва
Великі Озера
Катовиці[4]
Діяльність письменник, художник
Сфера роботи художня література[d], живопис і малюнок
Alma mater Краківська академія мистецтв
Мова творів польська
Роки активності 1905[5]1939[5]
Magnum opus Q9351396?
Рід Witkiewicz family of the Nieczuja coat of armsd
Батько Станіслав Віткевич[6]
Мати Maria Witkiewiczowad
У шлюбі з Jadwiga Witkiewiczowad
Автограф
Нагороди
Золоті академічні лаври
Сайт: witkacy.eu

CMNS: Станіслав Ігнацій Віткевич у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Стані́слав Ігна́тій Вітке́вич (пол. Stanisław Ignacy Witkiewicz; 24 лютого 1885, Варшава — 18 вересня 1939, Великі Озера) — польський художник, фотограф, письменник та філософ, теоретик мистецтва. Відомий також під псевдонімом Віткацій.

Біографія ред.

Народився у сім'ї художника, письменника, художнього критика Станіслава Віткевича (1851–1915). Отримав домашню освіту в батьківському маєтку в Закопаному, ріс у колі артистів, художників, письменників. З дитинства дружив із Каролем Шимановським та Броніславом Малиновським, супроводжував останнього в його етнографічній експедиції до Океанії (1914). Брав участь у Першій світовій війні як російський підданий, був у Петрограді під час Жовтневого перевороту. Побачене в ці роки вирішальною мірою визначило матеріал, сюжетику, авторську позицію в творах Віткевича.

1925 року взяв псевдонім Віткацій, критично переглянув зроблене ним раніше як у словесності, так і в живописі. В 1930-і роки творчо експериментував із наркотиками, зокрема вживав мексиканський пейотль. Півтора десятка років, які виявилися останніми, були для Віткевича часом надзвичайного творчого піднесення, навіть свого роду вибуху. Разом із Бруно Шульцом і Вітольдом Ґомбровичем Віткацій позначив передній край художньо-літературних пошуків у Польщі міжвоєнного двадцятиріччя. 5 листопада 1935 року відзначений Золотим академічним лавровим вінком за «видатну літературну творчість».[7]

З початком Другої світової війни Віткевичу не вдалося записатися до війська (через вік і стан здоров'я), тому він вирушив на схід, опинившись у селі Великі Озера (тепер Рівненська область, а на той час — східна околиця Польщі). Коли 18 вересня з'явилася інформація про напад СРСР на Польщу, Віткевич учинив самогубство. Наступного дня його поховали на місцевому цвинтарі.

1985 року на рішенням ЮНЕСКО було відзначено 100-річчя з дня його народження, а 12 квітня 1988 року, за вимогою польської громадськості, прах Віткевича було перепоховано в Закопаному.

Творчість ред.

Творчість Віткевича важко класифікувати, але найближче вона пасу́є до експресіонізму, нерідко вона зближується з сюрреалізмом. Багато в чому його творчість є близькою за духом до Кафки, хоча без явного песимізму. Можна вважати Віткевича попередником театру абсурду. Його твори відрізняє не тільки дивина й витонченість, а й прагнення відобразити нові реалії, нові підходи науки і техніки, їх вплив на образ людини.

Низки творів Віткевича мають прямий стосунок до експресивного модерну з багаторівневим нашаруванням філософії, абсурдизму, еротизму і все це на тлі історично-апокаліптичних пророцтв про руйнування засад європейської цивілізації. Найвідомішими з прозових творів автора є романи "Прощання з осінню" (пол. Pozegnanie jesieni) (1925) та "Ненаситність" (пол. Nienasycenie) (1930).

Переклади українською ред.

Віткевич С.І. Прощання з осінню: роман / Станіслав Ігнацій Віткевич; переклад з пол. Світлани.Бреславської. - Харків: Фоліо, 2023. - 444 с. ISBN 978-966-03-9910-5

Примітки ред.

  1. Czech National Authority Database
  2. Museum of Modern Art online collection
  3. https://www.polskipetersburg.pl/hasla/witkiewicz-stanislaw-ignacy
  4. https://witkacologia.eu/Miejsca_Witkacego/Witkacy_w_Katowicach.html
  5. а б RKDartists
  6. а б Catalog of the German National Library
  7. Monitor Polski. — 1935. — № 257. — Poz. 305.

Посилання ред.

  1. Гомбрович про Віткація. Збруч (укр.). 22 вересня 2022. Процитовано 6 серпня 2023.