Відкрити головне меню

Кагарлицький Микола Феодосійович
Кагарлицький Микола Феодосійович.jpg
Народився 6 січня 1937(1937-01-06)
Черняхів, Кагарлицький район
Помер 2 вересня 2015(2015-09-02) (78 років)
Київ
Поховання Жилянське кладовище, Київ
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність Українець
Діяльність перекладач, письменник
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Мова творів Українська
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

Мико́ла Феодо́сійович Кагарли́цький (народився 6 січня 1937 року в с. Черняхів Кагарлицького району — помер 2 вересня 2015, Київ) — український письменник, автор численних творів про видатних українських митців, мистецтвознавець, музикознавець, літературознавець, перекладач.

ЖиттєписРедагувати

1937 року, в рік народження Миколи, його батька Феодосія репресували як «ворога народу»; і після хрущовської «відлиги» його ще сторонилися як «неблагонадійного».

1961 року закінчив філологічний факультет Киïвського державного університету. Учителював, працював завідуючим літературним відділом Киïвського державного академічного театру опери та балету, кореспондентом газети «Літературна Украïна», редактором видавництва «Дніпро». Також був організатором вечорів пам'яті видатних діячів української культури минулого і сучасності.

За свою принципову позицію був звільнений, проходив в матеріалах державного спостереження як дисидент, 1969 року був занесений до списку небажаних для друку.

З 1988 — на творчій роботі. Того ж року випущено його збірку «Наодинці із совістю» — про діячів української культури сучасних та минулих днів.

29 липня 1989 року немилосердно побитий під ВР УРСР — заступився за молодь, котра оголосила голодування на захист національної символіки; керував цим нищенням підполковник Куликов, той самий, що керував побиттям людей при похованні Патріарха Володимира Романюка; по тому Кагарлицький став інвалідом.

Майже 30 років збирав листи Катерини Білокур. Після публікації їх у журналі «Вітчизна» 1995 року виходить друком його книжка «Катерина Білокур. Я буду художником!»

В 2000-х роках виходить дослідження «Катерина Білокур очима сучасників».

2007 року родина Садових видала його книжку «Легендарна Оксана Петрусенко», також вийшло видання «Листами, мов зорею, засвітилася».

Опублікував понад 300 праць про діячів  літератури, мистецтва, цикл досліджень «Генієм Шевченка опромінені». Автор книжок про Оксану Петрусенко та інших. Підготував до видання книгу-епопею «Велич і трагедія Михайла Донця». Перекладав з болгарської та німецької. Був фанатично відданий українській культурі.

ВідзнакиРедагувати

Заслужений діяч мистецтв Украïни, лауреат премій ім. Павла Чубинського, Катерини Білокур, Дмитра Нитченка (за громадянську позицію).

ТвориРедагувати

  • Оксана Петрусенко. Народна артистка УРСР: Художньо-документальний нарис. 1973;
  • Оксана Петрусенко: Біографічна повість. 1983;
  • Наодинці з совістю: Образи діячів української культури: Нариси. 1988;
  • Катерина Білокур: «Я буду художником!»: Документальні оповіді. 1995;
  • Легендарна О. Петрусенко: Художньо-документальна повість. 2007;
  • Листами, мов зорею, засвітилася: Документальні оповіді. 2007 (усі — Київ).

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. Глушенок Я. Як доля України // Вісті. 1977, 22 лют.;
  2. Головащенко М. Для нас і для нащадків // КіЖ. 1983, 17 лип.;
  3. Плачинда С. Миколі Кагарлицькому — 50 // ЛУ. 1987, 8 січ.;
  4. Шахова Л. Виток духовності // СВ. 1988, 20 жовт.;
  5. Ященко Л., Орел Л., Гончар П. Невгамовний Кагарлицький // КіЖ. 1996,
  6. 28 лют.; Мойсеєва Г. Криниця для спраглих // Влада і політика. 2001, 30 бер.;
  7. Мокренко А. Невгамовна українська душа // ЛУ. 2007, 11 січ.;
  8. Одержимий: Зб. спогадів до 70-річчя М. Ф. Кагарлицького. К., 2007.