Йосафат (Федорик)

(Перенаправлено з Йосафат Федорик)

Йосафа́т Йо́сиф Федо́рик (20 грудня 1897, Ярослав, нині Польща — 28 грудня 1979, Стрий) — василіянин, підпільний єпископ Української греко-католицької церкви, доктор богослов'я.

Йосафат (Федорик)
Владика Йосафат Йосиф Федорик, ЧСВВ
Екзарх Центральної Азії (єпископ-помічник Івано-Франківський)
1964 — 28 грудня 1979
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
 
Альма-матер: Папський Григоріанський університет
Діяльність: католицький священник, католицький єпископ
Народження: 20 грудня 1897(1897-12-20)
Ярослав, Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Смерть: 28 грудня 1979(1979-12-28) (82 роки)
Стрий,  УРСР, нині Львівська область, Україна Україна
Батько: Роман
Мати: Розалія
Священство: 1 січня 1928
Єп. хіротонія: 1964

Життєпис ред.

Йосиф Федорик народився 20 грудня 1897 р. в Ярославі у сім'ї залізничника Романа Федорика та Розалії Раделіцької. Незабаром родина переїхала до Стрия.

У 1918 р. Йосиф закінчив Стрийську гімназію і того ж року вступив до Львівської духовної семінарії, яку закінчив у 1921 р. і відразу вступив до Василіянського Чину, в якому прийняв чернече ім'я Йосафат. Новіціат проходив у Крехівському монастирі. У 1924–1928 рр. вивчав теологію в Римі, здобув ступінь доктора богослов'я. 18 квітня 1926 р. склав довічні чернечі обіти, а 1 січня 1928 р. прийняв священниче рукоположення з рук єпископа Ісаї Пападопулоса. Викладав філософію і богослов'я в Добромильському (1928—1930) і Кристинопільському (1931) монастирях. У 1931–1936 рр. провадив місійну діяльність на Підляшші (був парохом неоунійної парафії в м. Городло та в довколишніх селах). У 1937–1938 рр. був катехитом при Лаврівському монастирі. З 1939 р. — ігумен у Перемишлі. З 1941 р. по 1944 р. був катехитом в українській гімназії у Холмі. З березня 1944 р. — ігумен Золочівського монастиря.

Виступав проти «возз'єднання» УГКЦ з РПЦ, автор листа до Раднаркому УРСР від духовенства Золочівського деканату. 5 вересня 1945 р. — 1-й арешт, вирок за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР на 6 років виправно-трудових робіт. Покарання відбував у Донлагу МВД м. Сталіно. 25 березня 1947 р. — Верховний Суд СРСР скасував вирок. У 1948 р. повернувся до Львова, пройшов бухгалтерські курси, працював бухгалтером у с. Жабиня Зборівського району Тернопільської області та підпільно душпастирював до 1950 року, налагодив контакти з греко-католицьким та римо-католицьким духовенством, надсилав пакунки ув'язненим священикам. У 1950 році знову повернувся до Львова, де працював бухгалтером. 28 березня 1952 р. — 2-й арешт, вирок за ст. 54-1а КК УРСР на 25 років виправно-трудових робіт. Покарання відбував у Воркуті, Новокузнецьку Кемеровської обл., 18 березня 1960 р. — звільнений зі спецпоселення у м. Бішкек (Киргизстан), Караганда (Казахстан).

У 1964 р. таємно хіротонізований єпископом Олександром Хірою як екзарх на Центральну Азію. 1967 р. повернувся до України в м. Трускавець. 1 травня 1974 р. в с. Вільхівці Жидачівського району Львівської області таємно хіротонізував Павла Василика.

Помер 28 грудня 1979 р. в Стрию. Похований біля батьків на Стрийському цвинтарі.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Ірина Карпинець, Єпископ Йосафат Федорик // Мета. — Ч. 22-23 (1997). — С. 15.
  • Ірина Карпинець, Єпископ Йосафат Федорик (1897—1979) // Місіонар. — Ч. 2, за лютий 2008. — С. 20-23.

Посилання ред.