Зіґфрід Тауберт

Зіґфрід Тауберт (нім. Siegfried Taubert; 11 грудня 1880, Беллентін, Померанія — 13 лютого 1946, Кіль, Шлезвіг-Гольштайн) — один з вищих офіцерів СС, обергруппенфюрер СС і генерал військ СС (30 січня 1943), комендант замку Вевельсбург (30 січня 1938 — березень 1945).

Зіґфрід Тауберт
нім. Siegfried Taubert
Народився	11 грудня 1880(1880-12-11) Браленцин, Ґміна Доліце, Старгардський повіт, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща
Помер	13 лютого 1946(1946-02-13) (65 років) Кіль, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	суддя, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Членство	СС
Посада	Суддя Народного судуd, обергруппенфюрер і генерал
Військове звання	обергруппенфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) Ганзейський хрест (Гамбург) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Галліполійська зірка За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря Командор ордена Корони Італії Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Цивільний знак СС Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова» Йольський свічник СС

Біографія

Зіґфрід Тауберт народився 11 грудня 1880 року в Баллентіні, у родині протестантського пастора. Після закінчення середньої школи він почав військову кар'єру і був зарахований фанен-юнкером в 57-й піхотний полк герцога Фердинанда Брауншвейзького (8-й Вестфальський). 18 січня 1901 отримав звання лейтенанта. До 1911 року проходив службу в 57-му піхотному полку. З жовтня 1911 до липня 1914 року -командир 38-го гренадерського полку. Після закінчення навчання на штабного офіцера 21 липня 1914 року призначений командиром морської бази в Вільгельмсгафені. 11 вересня 1914 року отримав поранення. У 1916-1917 роках - при штабі 6-ї армії. З 1917 до вересня 1918 року - ад'ютант при штабі 14-ї і 17-ї армії. Потім до листопада 1918 року командував штурмовим батальйоном. 22 лютого 1919 року вийшов у відставку в званні майора.

З 1921 по 1924 рік — керівник Селянського фронту (нім. Landbund) і Сталевого шолома в Померанії. У серпні 1925 року він продав майно, придбане після закінчення війни в Грайфенгагені і переїхав до Берліна, де став працювати менеджером з продажу на фортепіанній фабриці. З вересня 1929 по жовтень 1931 року працював у страховій компанії.

У 1931 році Тауберт вступив в НСДАП (квиток № 525 246), а в квітні 1933 року — в СС (службове посвідчення № 23 128). З 12 червня по 18 грудня 1933 року - командир спеціального батальйону СС. З 18 грудня 1933 по 31 жовтня 1935 виконував обов'язки начальника штабу оберабшніта СС «Схід». З 1 листопада 1935 по 29 січня 1938 призначений начальником штабу в управлінні СД, один з найближчих співробітників Рейнхарда Гейдріха. 9 листопада 1944 зарахований в Штаб рейхсфюрера СС. З 30 січня 1938 до березня 1945 року - комендант замку Вевельсбург. При підході армії союзників втік із замку і перебрався в Шлезвіг-Гольштайн. Помер 13 лютого 1946 року в Кілі.

Особисте життя

З 1904 перебував в шлюбі з Ютою Дін (нім. Juta Dien), у них було троє дітей.

Старша дочка, Ільза, вийшла заміж за Ернста-Роберта Гравіца.

Звання

• Фанен-юнкер (30 серпня 1899)
• Фенріх (18 квітня 1900)
• Лейтенант (18 січня 1901)
• Оберлейтенант (22 березня 1910)
• Гауптман (5 вересня 1914)
• Майор запасу (22 лютого 1919)
• Анвертер СС (2 січня 1932)
• Манн СС (10 вересня 1932)
• Труппфюрер СС (17 лютого 1933)
• Унтерштурмфюрер СС (12 червня 1933)
• Оберштурмфюрер СС (3 вересня 1933)
• Гауптштурмфюрер СС (9 листопада 1933)
• Штурмбанфюрер СС (1 січня 1934)
• Оберштурмбанфюрер СС (20 квітня 1934)
• Штандартенфюрер СС (4 липня 1934)
• Оберфюрер СС (15 вересня 1935)
• Бригадефюрер СС (13 вересня 1936)
• Групенфюрер СС (11 вересня 1938)
• Генерал-лейтенант військ СС (21 червня 1942)
• Обергрупенфюрер СС і генерал військ СС (30 січня 1943)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Військовий орден «За заслуги» 4-го класу з мечами (Баварія)
• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го і 1-го класу
• Орден Корони 4-го класу (Пруссія)
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Галліполійська зірка
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Цивільний знак СС (№11 775; 8 квітня 1933)
• Почесний кут старих бійців
• Почесний хрест ветерана війни
• Йольський свічник
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, командорський хрест (Королівство Італія; 6 грудня 1939)
• Орден Корони Італії, командорський хрест (6 грудня 1939)
• Медаль «За вислугу років в НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (30 січня 1943)
  • 1-го класу з мечами (30 січня 1945)
• Іменний пістолет Walther P38 з підписом Гіммлера

Джерела

• Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
• Коротка біографія на forum.axishistory.com [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Іменний пістолет Зіґфріда Тауберта [Архівовано 17 листопада 2011 у Wayback Machine.] (англ.)