Зіґфрід Тауберт (нім. Siegfried Taubert; 11 грудня 1880, Беллентін, Померанія — 13 лютого 1946, Кіль, Шлезвіг-Гольштайн) — один з вищих офіцерів СС, обергруппенфюрер СС і генерал військ СС (30 січня 1943), комендант замку Вевельсбург (30 січня 1938 — березень 1945).

Зіґфрід Тауберт
нім. Siegfried Taubert
Народився 11 грудня 1880(1880-12-11)
Помер 13 лютого 1946(1946-02-13) (65 років)
Кіль, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність суддя, військовослужбовець
Учасник Перша світова війна
Членство СС[1]
Посада Суддя Народного судуd
Військове звання обергруппенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
PRU Order of Crown ribbon.svg
Галліполійська зірка
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Цивільний знак СС
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Йольський свічник СС
Іменний пістолет Walther P38

БіографіяРедагувати

Зіґфрід Тауберт народився 11 грудня 1880 року в Баллентіні, у родині протестантського пастора. Після закінчення середньої школи він почав військову кар'єру і був зарахований фанен-юнкером в 57-й піхотний полк герцога Фердинанда Брауншвейзького (8-й Вестфальський). 18 січня 1901 отримав звання лейтенанта. До 1911 року проходив службу в 57-му піхотному полку. З жовтня 1911 до липня 1914 року -командир 38-го гренадерського полку. Після закінчення навчання на штабного офіцера 21 липня 1914 року призначений командиром морської бази в Вільгельмсгафені. 11 вересня 1914 року отримав поранення. У 1916-1917 роках - при штабі 6-ї армії. З 1917 до вересня 1918 року - ад'ютант при штабі 14-ї і 17-ї армії. Потім до листопада 1918 року командував штурмовим батальйоном. 22 лютого 1919 року вийшов у відставку в званні майора.

З 1921 по 1924 рік - керівник Селянського фронту (нім. Landbund) і Сталевого шолома в Померанії. У серпні 1925 року він продав майно, придбане після закінчення війни в Грайфенгагені і переїхав до Берліна, де став працювати менеджером з продажу на фортепіанній фабриці. З вересня 1929 по жовтень 1931 року працював у страховій компанії.

У 1931 році Тауберт вступив в НСДАП (квиток № 525 246), а в квітні 1933 року — в СС (службове посвідчення № 23 128). З 12 червня по 18 грудня 1933 року - командир спеціального батальйону СС. З 18 грудня 1933 по 31 жовтня 1935 виконував обов'язки начальника штабу оберабшніта СС «Схід». З 1 листопада 1935 по 29 січня 1938 призначений начальником штабу в управлінні СД, один з найближчих співробітників Рейнхарда Гейдріха. 9 листопада 1944 зарахований в Штаб рейхсфюрера СС. З 30 січня 1938 до березня 1945 року - комендант замку Вевельсбург. При підході армії союзників втік із замку і перебрався в Шлезвіг-Гольштайн. Помер 13 лютого 1946 року в Кілі.

Особисте життяРедагувати

З 1904 перебував в шлюбі з Ютою Дін (нім. Juta Dien), у них було троє дітей.

Старша дочка, Ільза, вийшла заміж за Ернста-Роберта Гравіца.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.