Райнгард Гейдріх

(Перенаправлено з Рейнгард Гейдріх)

Райнгард Трістан Ойген Гейдріх (нім. Reinhard Tristan Eugen Heydrich; 7 березня 1904, Галле, Саксонія, Німецька імперія — 4 червня 1942, Прага, Протекторат Богемії і Моравії, Третій Рейх) — державний і політичний діяч нацистської Німеччини, начальник Головного управління імперської безпеки (1939—1942), заступник імперського протектора Богемії і Моравії (1941—1942). Обергрупенфюрер СС і генерал поліції (1941).

Райнгард Гейдріх
Reinhard Tristan Eugen Heydrich
Райнгард Гейдріх
1-й керівник Головного управління імперської безпеки
 
Партія: Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Освіта: Мюнхенський технічний університет
Ім'я при народжені: нім. Reinhard Tristan Eugen Heydrich
Народження: 7 березня 1904(1904-03-07)
Галле, Саксонія, Німецька імперія
Смерть: 4 червня 1942(1942-06-04) (38 років)
Прага, Протекторат Богемії і Моравії, Третій Рейх
Похований: Інваліденфрідгоф
Громадянство: Німецький рейх
Віросповідання: католик, що не сповідує віруd
Батько: Richard Bruno Heydrichd
Мати: Elisabeth Krantzd
У шлюбі з: Lina Heydrichd
 
Військова служба
Звання: SS-Obergruppenführer Collar Rank.svg Обергруппенфюрер СС,
General der Polizei shoulderboard.gif генерал поліції
Автограф: Reinhard Heydrich signatures.svg
Нагороди:
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Медаль «За Атлантичний вал»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Данцигський хрест 1-го класу
Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Командор ордена Корони Італії
Орден німецького орла
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Почесний знак «За турботу про німецький народ»
Медаль «За вислугу років у поліції» 2-го ступеня
Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня
Орден крові
За поранення (нагрудний знак)
Німецький Орден
Спортивний знак СА
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Німецький кінний знак
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Нагрудний знак пілота

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Райнгард Гейдріх народився 7 березня 1904 року в Галле-на-Заалі в родині директора музичної школи. Після закінчення Першої світової війни вступив у Фрайкор генерала Меркера, в 1922 році був зарахований до офіцерського училища ВМФ і в 1926 році отримав звання лейтенанта ВМФ. У квітні 1931 постав перед флотським судом честі за звинуваченням в образі дівчини і був звільнений з флоту. У грудні того ж року одружився з Ліні фон Остен, у шлюбі з якою, у Гейдріха народилося четверо дітей.

1 липня 1931 Райнгард Гейдріх вступив в НСДАП, а 10 серпня був зарахований до СС у званні штурмфюрер СС. Організовує в рамках СС розвідувальний відділ «1С», а в липні 1932 стає керівником служби безпеки рейхсфюрера СС (СД). У березні 1933 займає посаду начальника політичної поліції Мюнхена, а в квітні 1934 обіймає посаду заступника Гіммлера в таємній політичній поліції Пруссії (Гестапо). Разом з рейхсфюрером СС займався організацією концтабору Дахау, був головним організатором «Ночі довгих ножів», ініціював створення Військ СС і юнкерських шкіл СС, для яких особисто розробив навчальну програму. У червні 1936 року був призначений шефом поліції безпеки і СД. Стрімко рухався по службі в СС — якщо в 1932 Гейдріх отримав звання штандартенфюрера СС, то вже в липні 1934 року він став группенфюрером СС.

Гейдріх будучи на посаді шефа поліції безпеки і СД брав участь у всіх внутрішньо і зовнішньополітичних справах Третього Рейху, був організатором «Справи Бломберга-Фріча», брав активну участь у підготовці приєднання до Німеччини Австрії, Судетської області та Чехії, керував діями СС і СД під час «Кришталевої ночі». За його ініціативою в 1938 році були створені айнзатцгрупи СС, що проводили терор на окупованих територіях. Гейдріх також домігся зняття всіх обмежень на розвиток Військ СС, чому активно перешкоджав Вермахт. У 1939 році створив і став керівником Головного управління імперської безпеки — РЗГА, а в 1940 році став президентом Міжнародної комісії кримінальної поліції — прообразу майбутнього Інтерполу.

Незважаючи на свій 16-годинний робочий день активно займався спортом, був фехтувальником олімпійського рівня, в грудні 1940 Райнагард Гейдріх був призначений заступником керівника Спортивного товариства СС і інспектором СС з фізичної підготовки. Крім того, перед початком Західної кампанії Гейдріх закінчив льотну підготовку, та як льотчик-винищувач брав участь у повітряних боях у Франції, також брав участь в розвідувальних польотах над Англією та Шотландією, а в 1941 році воював на Східному фронті, де збив 3 літаки супротивника.

24 вересня 1941 Гейдріх отримав своє останнє звання обергрупенфюрера СС і з початком війни з СРСР організував і керував діяльністю айнзатцгруп СС, які ліквідовували євреїв, циган, комуністів і потенційних ворогів на території СРСР і на командування якими він призначив керівників управлінь РЗГА. 27 вересня 1941 Гейдріх був призначений заступником імперського протектора Богемії і Моравії, зберігши за собою посаду шефа поліції безпеки і СД (офіційна назва посади шефа РЗГА). 27 травня 1942 року, під час поїздки на аеродром, був обстріляний англійськими диверсантами як головна ціль операції «Антропоїд». Помер від ран 4 червня 1942 року і був урочисто похований у Берліні.

Звання ССРедагувати

  • Шутце (14 липня 1931)
  • Штурмфюрер СС (10 серпня 1931)
  • Гауптштурмфюрер СС (1 грудня 1931)
  • Штурмбаннфюрер СС (25 грудня 1931)
  • Оберштурмбаннфюрер СС (грудень 1931)
  • Штандартенфюрер СС (29 липня 1932)
  • Оберфюрер СС (21 березня 1933)
  • Бригадефюрер СС і генерал-майор поліції (9 листопада 1933)
  • Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (30 червня 1934)
  • Обергруппенфюрер СС і генерал поліції (27 вересня 1941)

НагородиРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Буренин С. В., Семергин-Каховский О. И. Бумеранг Гейдриха. СПб.: Северо-Запад; Феникс, 2005. ISBN 5-222-05847-6 (хроника операций SD при Гейдрихе, история покушения на него)
  • Гейдрих, Рейнхард / Вишлёв О. В. // Восьмеричный путь — Германцы. — М. : Большая российская энциклопедия, 2006. — С. 491. — (Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—2017, т. 6). — ISBN 5-85270-335-4.
  • Подъяпольский А., Непомнящий Н. Несостоявшиеся фюреры. Гесс и Гейдрих. М.: Вече, 2004. ISBN 5-9533-0427-7. (анализ политической карьеры Гейдриха)
  • Райнхард Гейдрих — паладин Гитлера / Ю. Чупров. Райнхард Гейдрих. Путь к власти. Д. Гамшик, И. Пражак. Бомба для Гейдриха. — М.: Изд-во Яуза, Изд-во Эксмо, 2004. — 384 с., илл.
  • Хёне Х. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X.
  • Assassination: Operation Anthropoid 1941—1942, by Michael Burian. Prague: Avis, 2002.
  • Christian Graf von Krockow: Porträts berühmter deutscher Männer — Von Martin Luther bis zur Gegenwart, München 2001 (List-Verlag), S. 379—426 (ISBN 3-548-60447-1)
  • Fred Ramen. Reinhard Heydrich: Hangman of the 3rd Reich. — The Rosen Publishing Group, 2001. — 109 p. — (Holocaust Biographies). — ISBN 9780823933792.
  • Gerwarth Robert. Hitler's Hangman: The Life of Heydrich. New Haven, CT: Yale University Press. ISBN 978-0-300-11575-8.
  • Günther Deschner: Reinhard Heydrich. Statthalter der totalen Macht. Verlag Ullstein, Frankfurt/M-Berlin 1987, ISBN 3-548-27559-1.
  • Hellmut G. Haasis: Tod in Prag. Das Attentat auf Reinhard Heydrich. Reinbek bei Hamburg. Rowohlt 2002, ISBN 3-498-02965-7.
  • Lina Heydrich: Leben mit einem Kriegsverbrecher. Mit Kommentaren von Werner Maser, Verlag W. Ludwig, Pfaffenhofen 1976, ISBN 3-7787-1025-7.
  • Mario R. Dederichs: Heydrich. Das Gesicht des Bösen. Piper 2005, ISBN 3-492-04543-X, Rezension von Dr. Michael Drewniok
  • Max Williams: Reinhard Heydrich — Fotobiographie in zwei Bänden, ULRIC of ENGLAND, London, 2002.
  • Miroslav Kárný/Jaroslava Milotová/Margita Karná (Hrsg.): Deutsche Politik im «Protektorat Böhmen und Mähren» unter Reinhard Heydrich 1941—1942. Eine Dokumentation. Metropol Verlag 1997, ISBN 3-926893-44-3.
  • Pfitzner J., Kliment J. Die Hauptstadt Prag ehrt das Andenken Reinhardt Heydrichs. Prag, 1944 (одно из официальных изданий, посвящённых памяти Гейдриха).
  • Shlomo Aronson: Reinhard Heydrich und die Frühgeschichte von Gestapo und SD. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1971.
  • The Killing of Reinhard Heydrich: The SS «Butcher of Prague», by Callum McDonald. ISBN 0-306-80860-9
  • The Face of the Third Reich: Portraits of the Nazi Leadership, by Joachim Fest, Da Capo Press
  • Walter Schellenberg: Walter Schellenberg. Hitlers letzter Geheimdienst-Chef, Copyright 1956 by André Deutsch Ltd., London, für die deutsche Ausgabe: Copyright © by Limes Verlag. Taschenbuchausgabe: Verlag Arthur Moewig GmbH, Rastatt, ISBN 3-8118-4363-X, Kommentiert von Gerarld Felming, herausgegeben von Gita Petersen, Einleitung von Gita Petersen, Vorwort von Klaus Harpprecht.
  • Dederichs, M.R., Heydrich — het gezicht van het kwaad, Fontaine Uitgevers, ’s Gravenland, 2007
  • Lumsden R., Medals and Decorations of Hitler's Germany, Airlife, Shrewsbury, 2001
  • Thies A., 25. Auktion, Auktionshaus Andreas Thies, Sammlungsgegenstände des 20. Jahrhunderts, Russische Orden und Ehrenzeichen, Militaria, Historische Sammlungsgegenstände, Orden und Ehrenzeichen, 10. Dezember 2004

ПосиланняРедагувати