Зоопарк у м. Миколаїв, Україна.

Зоопа́рк (зоологічний парк) — територія, спеціально створена людиною, з будівлями і обладнанням для утримання, збереження, розмноження зникаючих видів та публічного показу тварин. Вживається (особливо в країнах Заходу) також назва Zoo і близький термін зоосад, який був вперше вжитий 1828 року як Лондонський зоологічний сад (англ. London Zoological Gardens), згодом скорочений до zoo.

Зоопарк — одна з унікальних лабораторій зі збереження різноманітності тваринного світу і музей живої природи, створений людиною, має науково-просвітницьке значення.

Зміст

Статус і завдання зоологічних парківРедагувати

Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. Велику популярность здобувають зоопарки, які створені для дітей, а саме дитячі контактні зоопарки. В Україні, майже у всіх великих містах цей вид зоопарку знайшов своїх прихильників. Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними установами. У зоопарках світу сьогодні утримується понад 700 тисяч особин, що представляють 3000 видів ссавців, птахів, рептилій і амфібій. Основний упор в зоопарках робиться на збереження «харизматичної фауни» (панди, слони, жирафи, тигри, примати та ін.). Накопичується досвід повернення в природу видів, збережених в зоопарках. У Швеції, ФРН, Австрії, Франції після розведення в неволі в ліси реінтродуціровано рись. У 1995 р. в США розпочато виконання програми з реінтродукції сірих вовків в Єллоустонський національний парк з метою відновлення рівноваги між хижаками і травоїдними, що існували в цьому регіоні до втручання людини. Внесок зоопарків у збереження біорізноманіття тварин дуже великий. Завдяки їм зберігся ряд видів рідкісних тварин, які зникли в дикій природі — кінь Пржевальського, зубр, олень Давида, біла антилопа, гавайська казарка, лайсанський чирок і багато інших.

Крім зоопарків, існують і спеціальні центри розмноження рідкісних видів — Окський державний журавлиний розплідник, Приоксько-Терасний зубровий розплідник та ін. У ряді країн створені «центри реабілітації» для надання допомоги пораненим і хворим тваринам. Багато таких центрів існує у Франції. Після лікування більшість тварин відпускають, але деяких доводиться залишати в неволі у зв'язку з їх нездатністю самостійно вижити в природі. На численних рибозаводах розводять риб рідкісних видів, молодь яких випускають в річки і озера.

Історія виникнення зоопарківРедагувати

Одним з прадавніх зоопарків вважається сад Амона, або акліматизаційний парк Єгипту, створений приблизно за 1500 років до нашої ери фараоном Тутмосом III. Повертаючись з військових походів, він привозив у Фіви, свою столицю, різноманітних тварин. А його мачуха навіть споряджала спеціальні експедиції за тваринами в Пунт (тепер Сомалі). У цьому парку, розташованому в західній частині міста, містилися багато тварин північно-східної Африки; особливо багато було різновидів риб та водоплавуючих птахів.

У XII столітті до н. е., як оповідає китайська "Священна книга пісень", імператором Вен Ваном між Пекіном і Нанкином був заснований сад для утримання диких тварин. За різними відомостями він займав від 400 до 600 га і називався "Парк розуму"(чи "Сад знань").

У древній ассірійській державі в межиріччі Тигра і Євфрату також існували зоосади, де тварини містилися на величезних захищених територіях. Причому часто ці зоосади мали певну спеціалізацію: цариця Семирамида вважала за краще тримати у неволі леопардів, її син Нініа - левів, а цар Ашшур-банипал - верблюдів і левів. У X столітті до нашої ери був зоопарк і у царя Соломона.

Коли з'явилися зоопарки в Західній півкулі, точно невідомо, але колекціонування тварин користувалося великою популярністю в Мексиці. У 1519 році, коли іспанські завойовники увірвалися в столицю ацтеків, то у володіннях правителя Монтесуми вони виявили прекрасний облаштований зоопарк з безліччю тропічних птахів. Птахів обслуговували 300 чоловік, з яких частина займалася тільки ловлею комах для годування. Там же жили й хижі птахи, на годування яких щодня витрачалося 500 індичок. У резиденції Монтесуми був будинок для хижих ссавців, загороди для копитних; для плазунів були влаштовані спеціальні приміщення.

У Європі перші зоопарки з"явились, напевно, у древніх греків і римлян. Причому допитливі і освічені греки широко використовували зоопарки для вивчення тварин. Олександр Македонський посилав своєму вчителеві Арістотелю не лише шкури, але і живих звірів і птахів з усіх завойованих ним країн. Арістотель утримував їх в спеціальному парку в Афінах, описував їх життя і звички, вивчав анатомію і фізіологію. Гіппократ випробовував ліки на тваринах.

Близько 300 р. до н.е. в Рим уперше були доправлені чотири слони, здобуті у війні проти царя Пирра. У I столітті до н.е. імператор Октавіан Август утримував 3500 тварин, у тому числі 260 левів, 420 леопардів, 36 крокодилів, 600 різних хижаків Африки, а також бегемотів і носорогів. Жителі Древнього Риму любили видовища, але видовища криваві. Влаштовувалися битви людей і диких тварин, потім бої звірів - слонів з левами або биків з леопардами. Практикувалося масове цькування звірів. Для утримання диких тварин в цей час створювалися спеціальні споруди. У Римі був побудований величезний віварій і численні клітини з вигулами для хижаків, парками для оленів і інших копитних, великими майданчиками для слонів. З падінням Римської імперії було зруйновано і багато споруд для тварин,тому римляни впродовж декількох століть не бачили диких екзотичних звірів.

Справжні відомості про перші європейські зоопарки дійшли до нас лише з X століття нашої ери. На початку XII століття був створений перший англійський зоопарк у Вудстоку, що прославився найбагатшою колекцією великих диких кішок. В епоху відродження існував прекрасний звіринець у Флоренції. На початку XIV століття велика колекція диких тварин була в резиденції французького короля Філліппа VI. Пізніше Людовик XI заснував зоологічний сад в передмісті міста Плесиле Тур, а в кінці століття ця колекція була переміщена в Лувр, де була поповнена дикими тваринами, доставленими з Північної Африки.

Одним з перших стаціонарних звіринців в Німеччині був Дрезденський, заснований у 1554 році, який розміщувався в резиденції саксонських князів. Але термін "зоопарк"("Tiergar-ten") в Німеччині уперше був вжитий у 1451 році для назви парку в у Штутгарті.

У Португалії перший звіринець створений в 1517 році, а в 1726 році звіринець, що належав королівському двору, став основою для одного із старих зоосадів Європи - Лісабонського.

У Іспанії королівський звіринець Карла III, заснований у 1774 році, у 1869 р. був перетворений в зоологічний сад Мадрида.

У Нідерландах в парку графа Гаагського в XIV столітті містилися леви, хижі птахи та інші тварини.

У Франції біля 1570 р. Карл IX побудував звіринець в центрі Парижу, а Людовик XIV доручив архітекторові Ле Be побудувати у Версальському парку палацовий звіринець. Цей звіринець призначався тільки для королівської сім'ї. Архітектор розташував приміщення і вигули для тварин радіально у вигляді наполовину розкритого віяла. З центру від місця "розкриття віяла" можна було одночасно бачити усі живі експонати. Це архітектурно-планувальне рішення згодом отримало поширення у багатьох звіринцях, які були побудовані за зразком Версальського.

У Австрії перший звіринець заснував Максиміліан І. У 1752 році імператор Франц I заснував другий звіринець, який існує і понині поблизу палацу Шенбрунн. Вважалося, що перші звіринці в Росії з'явилися при Івані Грозному у 1571 році. Один з них мав у довжину 5 сажнів і був розділений на три частини, де жили тільки бурі ведмеді. Інший розміщувався на Червоній площі біля Кремля, де біля Микольських воріт в рові містилися леви, подаровані англійською королевою,та слон, привезений з Аравії. Левовий рів примикав до стіни Китай-міста. Леви містилися на цьому місці і за часів розквіту, і в смутний час.Поступали звіри в Росію як подарунки. Проте задовго до цього (у 1061 році) існував зоопарк в Новгороді, на Софійській стороні, де знаходився Зверино-Надіїнський монастир. У цьому зоопарку містилися не лише тварини місцевої фауни, але і екзотичні тварини, яких привозили з далеких країн купці і мандрівники.

У 1663 році цар Олексій Михайлович в підмосковному селі Ізмайлово організував господарський хутір, де займалися бджільництвом, садівництвом, скотарством. На території хутора влаштували і звіринець, найбільший з усіх російських звіринців XVII століття. Там містилися кабани, лосі, олені, вовки, ведмеді, були навіть леви, тигри, барси; був і пташиний двір. Причому тварини містилися не лише в клітинах, але і в загородах, і навіть на волі. Звіринець проіснував більше 100 років. Поступово Ізмайлово втратило своє минуле значення царської садиби, і в 1765 році палац був зруйнований, господарство розвалилося, люди роз'їхалися, а залишки звіринця в 1812 році були знищені французами при нашесті на Москву.

У Петербурзі різні дикі тварини містилися з початку XVIII століття. Першим в Росії громадським зоопарком, відкритим для широкої публіки, став Московський зоопарк, заснований в 1864 році. Його засновник - великий учений і громадський діяч професор А.П. Богданов писав, що установа ця повинна бути не лише комерційною або розважальною, але й повинна служити просвіті народу і справі збереженню рідкісних тварин. Проте через чотири роки після відкриття зоопарку в Москві Богданов вимушений був відмовитися від своїх високих ідей, і парк перетворився на чисто комерційний заклад, де тварини містилися в огидних умовах.

Такі були усі зоосади і численні пересувні звіринці. Передові люди як в Росії, так і у багатьох країнах світу намагалися перетворити зоопарки на наукові і освітні установи. Боязку спробу зробив в середині XVIII століття Карл Гагенбек, відомий торговець тваринами, але у нього не усе задумане вийшло.

Багато сил створенню зоопарків, в яких тварини по можливості краще б переживали неволю, віддав Альфред Брем. Спочатку в Гамбурзі, а потім у Берліні він спробував створити зоопарки, які стали б і науково-просвітніми установами, і допомогли б зберігати рідкісних тварин. Заслуга Брема в тому, що він зумів розробити теорію майбутніх зоопарків, яка здійснюється на практиці тільки зараз.

Сьогодні створюються зоопарки, де тваринам створені умови, максимально наближені до природних.

В Україні спроби створити у Асканії-Новій зоопарк такого типу зробив в 1889 році Ф. Фальц-Фейн. Син багатого поміщика, він мав можливість не думати про комерційну сторону справи, а просто розміщував тварин в стерпних умовах, піклувався про них. Проте зоопарк Фальц-Фейна у той час був виключенням. Основна маса зоопарків була видовищно-комерційними установами, куди багато хто ходив розважитися, де навіть можна було дратувати звірів і птахів, познущатися над ними. Не дивно, що більшість порядних людей того часу різко негативно відносилося до зоопарків та звіринців.

Пересувні звіринціРедагувати

Нерідко зоопарками для більшого охоплення населення й одержання прибутку організовуються пересувні звіринці, умови утримання тварин у яких не відповідають принципам гуманності суспільства. У зв'язку з цим ст.25 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» створення пересувних звіринців в Україні заборонено[1].

Критика зоопарківРедагувати

Утримання диких тварин у зоопарках все частіше викликає критику захисників тварин. Вони звинувачують зоопарки в порушенні прав диких тварин на свободу, використання тварин у комерційних цілях, сприянні контрабанді дикими тваринами[2][3][4]. Наприклад, за жорстоке поводження з тваринами Київський зоопарк у 2007 р. був виключений з Європейської асоціації зоопарків та аквапарків (5). У Черкаському зоопарку були випадки загибелі тварин через холод і погане з ними поводження, в Гродненському зоопарку в 2008 р. прорвало гарячу воду і загинули вовки[3].

Зоопарки в УкраїніРедагувати

10 найкращих зоопарків світу за версією ФорбсРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження»
  2. Борейко В. Е. Прорыв в экологическую этику. — К.: КЭКЦ, 2013. — 168 с.
  3. а б .Борейко В. Е. Этика и практика охраны биоразнообразия. — К.: КЭКЦ, 2008. — 360 с.
  4. В Коста-Рике хотят закрыть зоопарки и освободить зверей [1]

ПосиланняРедагувати