Зоопарк

колекція тварин

Зоопа́рк (зоологічний парк) — територія, спеціально створена людиною, з будівлями і обладнанням для утримання, збереження, розмноження зникомих видів та прилюдного показу тварин. Вживається (особливо в країнах Заходу) також назва Zoo і близьке найменування — зоосад, яке було вперше вжито 1828 року як Лондонський зоологічний сад (англ. London Zoological Gardens), згодом скорочено до zoo.

Зоопарк (поступово в Україні приживається сучасний вираз Зоопростір) — одна з унікальних лабораторій зі збереження різноманітності тваринного світу і музей живої природи, створений людиною, що має науково-просвітницьке значення.

Статус і завдання зоологічних парківРедагувати

Зоологічні парки постають задля організації екологічної освітньо-виховної роботи, забезпечення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. Велику знаність здобувають зоопарки, які призначені для дітей, а саме дитячі контактні зоопарки. В Україні, майже у всіх великих містах цей вид зоопарку знайшов своїх прихильників. Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними установами. У зоопарках світу сьогодні утримується понад 700 тисяч особин, що представляють 3000 видів ссавців, птахів, плазунів і земноводних. Основна увага в зоопарках направлена на збереження «харизматичної фауни» (панди, слони, жирафи, тигри, примати та інші). Накопичується досвід повернення до природи видів, збережених в зоопарках. У Швеції, ФРН, Австрії, Франції після розведення в неволі, в ліси реінтродуковано рись. 1995 року в США розпочато виконання програми з реінтродукції сірих вовків в Єллоустонський національний парк з метою відновлення рівноваги між хижаками і травоїдними, що існували в цьому регіоні до втручання людини. Внесок зоопарків у збереження біорізноманіття тварин дуже великий. Завдяки їм врятувалася низка видів рідкісних тварин, які зникли в дикій природі — кінь Пржевальського, зубр, олень Давида, біла антилопа, гавайська казарка, лайсанський чирок і багато інших.

Крім зоопарків, існують і спеціальні центри розмноження рідкісних видів — Окський державний журавлиний розплідник, Приоксько-Терасний зубровий розплідник тощо. У деяких країнах створені «центри реабілітації» для надання допомоги пораненим і хворим тваринам — в Україні з квітня 2011 року, на теренах НПП "Синевир" вперше запрацював Реабілітаційний центр для бурих ведмедів, що посідає площу 12 Га.[1] Багато таких центрів існує у Франції. Після лікування більшість тварин відпускають, але деяких доводиться залишати в неволі через їх нездатність самостійно вижити в природі. На численних рибозаводах розводять риб рідкісних видів, молодь яких випускають в річки і озера. Згідно з даними на сайті Держрибагентства, державні рибозаводи України 2020 року випустили у водойми 16,1 млн штук молодняку риб.[2]

Цікаво, що на теренах Чорнобильської зони за більш ніж три десятиліття відсутності там людей, відродився тваринний світ. Тут тепер живе багато різноманітних тварин: олені (близько 1000), лосі, дикі свині, вовки (біля 100 особин — це більше ніж у дикій природі Франції та Німеччини разом узятих), рисі, сарни, коні Пржевальського — є навіть стадо здичавілих корів кероване дорослим бугаєм.[3] Уперше за останні 100 років, ще-й з'явилися ведмеді.[2] [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.]

Історія виникнення зоопарківРедагувати

Одним з прадавніх зоопарків вважається сад Амона, або акліматизаційний парк Єгипту, створений приблизно за 1500 років до нашої ери фараоном Тутмосом III. Повертаючись з військових походів, він привозив у Фіви, свою столицю, різноманітних тварин. А його мачуха навіть споряджала спеціальні експедиції за тваринами в Пунт (тепер Сомалі). У цьому парку, розташованому в західній частині міста, містилися багато тварин північно-східної Африки; особливо багато було різновидів риб та водоплавних птахів.

У XII столітті до н. е., як оповідає китайська «Священна книга пісень», імператором Вен Ваном між Пекіном і Нанкіном був заснований сад для утримання диких тварин. За різними відомостями він посідав від 400 до 600 га і називався «Парк розуму»(чи «Сад знань»).

У древній ассирійській державі в межиріччі Тигра і Євфрату також існували зоосади, де тварини перебували на величезних захищених територіях. Причому часто ці зоосади мали певну направленість: цариця Семіраміда вважала за краще тримати у неволі леопардів, її син Нініа — левів, а цар Ашшурбаніпал — верблюдів і левів. У X столітті до нашої ери, був зоопарк і у царя Соломона.

Коли з'явилися зоопарки в Західній півкулі, точно невідомо, але колекціонування тварин було дуже поширено в Мексиці. У 1519 році, коли іспанські завойовники увірвалися в столицю ацтеків, то у володіннях правителя Монтесуми вони виявили чудовий облаштований зоопарк з безліччю тропічних птахів. Птахів обслуговували 300 робітників, з яких частина переймалася тільки ловлею комах для годування. Там же жили й хижі птахи, на годування яких щодня витрачалося 500 індичок. У резиденції Монтесуми був будинок для хижих ссавців, загороди для копитних; для плазунів були влаштовані спеціальні приміщення.

У Європі перші зоопарки з'явились, напевно, у древніх греків і римлян. Причому допитливі і освічені греки широко використовували зоопарки для вивчення тварин. Александр Македонський посилав своєму вчителеві Арістотелю не лише шкури, але і живих звірів і птахів з усіх завойованих ним країн. Арістотель утримував їх у спеціальному парку в Афінах, описував їх життя і звички, вивчав анатомію і фізіологію. Гіппократ випробовував ліки на тваринах.

Близько 300 р. до н. е. в Рим уперше були доправлені чотири слони, здобуті у війні проти царя Пірра. У I столітті до н. е. імператор Октавіан Август утримував 3500 тварин, у тому числі 260 левів, 420 леопардів, 36 крокодилів, 600 різних хижаків Африки, а також бегемотів і носорогів. Жителі Древнього Риму полюбляли видовища, але видива криваві. Влаштовувалися битви між людьми і дикими тваринами, потім бої звірів — слонів з левами або биків з леопардами. Застосовувалося масове цькування звірів. Для утримання диких тварин в цей час створювалися спеціальні споруди. У Римі був побудований величезний віварій і численні клітки з вигулами для хижаків, парками для оленів і інших копитних, великими майданчиками для слонів. З падінням Римської імперії було зруйновано і багато споруд для тварин, тому римляни впродовж декількох століть не бачили диких екзотичних звірів.

Справжні відомості про перші європейські зоопарки дійшли до нас лише з X століття нашої ери. На початку XII століття був створений перший англійський зоопарк у Вудстоку, що прославився найбагатшою колекцією великих диких кішок. В епоху відродження існував прекрасний звіринець у Флоренції. На початку XIV століття велика колекція диких тварин була в резиденції французького короля Філіппа VI. Пізніше Людовик XI заснував зоологічний сад в передмісті міста Плессі-ле-Тур, а наприкінці століття ця колекція була переміщена до Лувру, де була поповнена дикими тваринами, доправленими з Північної Африки.

Одним з перших непересувних звіринців в Німеччині був Дрезденський, заснований 1554 року, який розміщувався в резиденції саксонських князів. Але термін «зоопарк»(«Tiergar-ten») в Німеччині уперше був вжитий 1451 року для назви парку в у Штутгарті.

У Португалії перший звіринець створено 1517 року, а в 1726 році звіринець, що належав королівському двору, став основою для одного із давніх зоосадів Європи — Лісабонського.

У Іспанії королівський звіринець Карла III, засновано 1774 року, у 1869 р. він був перетворений на зоологічний сад Мадрида.

У Нідерландах в парку графа Гаазького в XIV столітті містилися леви, хижі птахи та інші тварини.

У Франції біля 1570 р. Карл IX побудував звіринець в центрі Парижу, а Людовик XIV доручив архітекторові Ле Be побудувати у Версальському парку палацовий звіринець. Цей звіринець призначався лише для королівської сім'ї. Архітектор розташував приміщення і вигули для тварин радіально у вигляді наполовину розкритого віяла. З центру від місця «розкриття віяла» можна було одночасно бачити усі живі експонати. Це архітектурно-планувальне рішення згодом отримало поширення у багатьох звіринцях, які були побудовані за зразком Версальського.

У Австрії перший звіринець заснував Максиміліан І. У 1752 році імператор Франц I створив другий звіринець, який існує і донині поблизу палацу Шенбрунн. Вважається, що перші звіринці в Московському царстві з'явилися під час правління Івана Грозного, 1571 року. Один з них мав завдовжки 5 сажнів і був розділений на три частини, де жили тільки бурі ведмеді. Інший розміщувався на Червоній площі біля Кремля, де біля Микольських воріт в рові містилися леви, подаровані англійською королевою, та слон, привезений з Аравії. Левовий рів примикав до стіни Китай-міста. Леви перебували на цьому місці і за часів розквіту, і в смутний час. Поступали звірі до Московії як подарунки. Проте задовго до цього (з 1061 року) існував зоопарк в Новгороді, на Софійській стороні, де знаходився Звірино-Надіїнський монастир. У цьому зоопарку містилися не лише тварини місцевої фауни, але і рідкісні тварини, яких привозили з далеких країн купці і мандрівники.

У 1663 році цар Олексій Михайлович в підмосковному селі Ізмайлове організував господарський хутір, де розвивалося бджільництво, садівництво, скотарство. На теренах хутора влаштували і звіринець, найбільший з усіх звіринців XVII століття у Московському царстві. Там містилися кабани, лосі, олені, вовки, ведмеді, були навіть леви, тигри, барси; був і пташиний двір. Причому тварини утримувалися не лише в клітках, але і в загородах, і навіть на волі. Звіринець проіснував більше 100 років. Поступово Ізмайлове втратило своє минуле значення царської садиби, і 1765 року палац був зруйнований, господарство розвалилося, люди роз'їхалися, а залишки звіринця в 1812 році були знищені французами під час нашестя на Москву.

У Петербурзі різні дикі тварини утримувалися з початку XVIII століття. Першим в Російській Імперії громадським зоопарком, відкритим для широкого відвідування, став Московський зоопарк, заснований 1864 року. Його засновник — великий учений і громадський діяч професор А. П. Богданов писав, що установа ця повинна бути не лише прибутковою або розважальною, але й повинна служити просвіті народу і справі збереження рідкісних тварин. Проте за чотири роки після відкриття зоопарку в Москві, Богданов вимушений був відмовитися від власних високих ідей, і парк перетворився на чисто комерційний заклад, де тварини містилися за огидних умов.

Такими були усі зоосади і численні пересувні звіринці. Передові люди як в Росії, так і у багатьох країнах світу намагалися перетворити зоопарки на наукові і освітні установи. Боязку спробу зробив в середині XVIII століття Карл Гаґенбек, відомий торговець тваринами, але у нього не усе задумане вийшло.

Багато сил створенню зоопарків, в яких тварини по можливості краще б переживали неволю, віддав Альфред Брем. Спочатку в Гамбурзі, а потім у Берліні він спробував створити зоопарки, які стали б і науково-просвітніми установами, і допомогли б зберігати рідкісних тварин. Заслуга Брема в тому, що він зумів розробити теорію майбутніх зоопарків, яка здійснюється на практиці тільки зараз.

Один з перших звіринців правобережної України з'явився у 1860-х роках в Олександрії.[4] У Києві, професура та громадські активісти також вирішили створити зоосад, адже "Товариство любителів природи" утворилося неформально ще наприкінці 19 століття бо в той час бурхливо розвивалася ця справа. Сам зоосад виник 1907 року та розташовувався на теренах ботанічного саду, який примикає до університету Шевченка.[5]

На півдні України, спроби створити у Асканії-Новій зоопарк такого типу зробив в 1889 році Ф. Фальц-Фейн. Син багатого поміщика, він мав можливість не думати про прибутковий бік справи, а просто розміщував тварин у стерпних умовах, піклувався про них. Проте зоопарк Фальц-Фейна на той час був винятком. Здебільшого, зоопарки були видовищно-комерційними установами, куди багато хто ходив розважитися, де навіть можна було дратувати звірів і птахів, познущатися з них. Не дивно, що більшість порядних людей того часу дуже негативно ставилися до зоопарків та звіринців.

Сьогодні (ХХІ ст.) створюються зоопарки, де тваринам забезпечені умови, якнайбільше наближені до природних.

Пересувні звіринціРедагувати

Подекуди, зоопарками для більшого охоплення населення й одержання прибутку, організовувалися пересувні звіринці, умови утримання тварин в яких не відповідали принципам гуманності суспільства. Внаслідок цього, статтею 25 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» створення пересувних звіринців в Україні заборонено[6].

Критика зоопарківРедагувати

Утримання диких тварин у зоопарках все частіше викликає критику захисників тварин. Вони звинувачують зоопарки в порушенні прав диких тварин на свободу, використання звірів у комерційних цілях, сприянні контрабанді дикими тваринами[7][8][9]. Наприклад, за жорстоке поводження з тваринами Київський зоопарк у 2007 р. був виключений з Європейської асоціації зоопарків та аквапарків (5). У Черкаському зоопарку були випадки загибелі тварин через холод і погане з ними поводження, в Гродненському зоопарку в 2008 р. прорвало гарячу воду і загинули вовки[8].

Зоопарки в УкраїніРедагувати

10 найкращих зоопарків світу за версією ФорбсРедагувати

  1. Сингапурський зоопарк (Сингапур)
  2. Зоопарк Рануа (Фінляндія)
  3. Лондонський зоопарк (Англія)
  4. Празький зоопарк (Чехія)
  5. Єрусалимський зоопарк (Ізраїль)
  6. Зоопарк Чіанг-Май (Таїланд)
  7. Берлінський зоопарк (Німеччина)
  8. Багдадський зоопарк (Ірак)
  9. Зоопарк Австралії імені Стіва Ірвіна (Австралія)
  10. Зоопарк Маямі (США)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. karpaty.info. Реабілітаційний центр бурого ведмедя — Синевир. www.karpaty.info (укр.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021. 
  2. Держрибагентство вперше за 30 років розпочало зариблення Дніпра трьома видами осетрових одночасно. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021. 
  3. Науковці у Чорнобильському заповіднику вивчають стадо здичавілих корів. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021. 
  4. Звіринець | дендропарк Олександрія. www.alexandria-park.com.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021. 
  5. Яцкевич, Марина (2 червня 2020). Історія Київського зоопарку. Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021. 
  6. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження»
  7. Борейко В. Е. Прорыв в экологическую этику. — К.: КЭКЦ, 2013. — 168 с.
  8. а б .Борейко В. Е. Этика и практика охраны биоразнообразия. — К.: КЭКЦ, 2008. — 360 с.
  9. В Коста-Рике хотят закрыть зоопарки и освободить зверей [1] [Архівовано 15 серпня 2013 у Wayback Machine.]

ПосиланняРедагувати