Відкрити головне меню
Зубри — один реінтродукованих в Україні видів. Заповідник Асканія-Нова, 2013

Реінтроду́кція — один з варіантів біологічної інтродукції, повторне переселення для створення нової стійкої популяції представників певного виду диких тварин чи рослин з території, де вони вижили, на інші території колишнього ареалу де вони раніше жили, але звідки з якихось причин зникли.

Реінтродукційні заходи можуть бути рятівними для видів, що перебувають під загрозою зникнення або є вимерлими у природі. Однак переселення вимерлих у природі видів у дикі умови може бути доволі складним, навіть якщо умови їх колишнього проживання були відновлені. Це пов'язано з тим, що особини, які все життя утримувалися в неволі, не отримали навичок виживання від своїх батьків і ці навички могли бути втрачені. Природоохоронні зусилля можуть частково зберегти генетичні характеристики видів, однак деякі види не зможуть ніколи відновити їх природну меметику.

Не слід плутати реінтродукцію з реакліматизацією, оскільки це близькі, але різні поняття.

Цілі і завданняРедагувати

Реінтродукції застосовується як метод відновлення рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин в природних ареалах.

При Міжнародному союзі охорони природи (IUCN), в Комісії з виживання видів (SSC) працює Група фахівців з реінтродукції (RSG)[1]. Необхідність створення цієї групи була зумовлена збільшенням числа випадків, коли ті чи інші види під загрозою вимирання могли бути відновлені тільки шляхом реінтродукції.

Методи реінтродукціїРедагувати

Для реінтродукції використовують диких особин, перевезених з інших місць де вони мешкають в природних умовах або вирощених людиною в розплідниках, зоопарках, ботанічних садах тощо. У більшості випадків реінтродукція полягає в поверненні видів, які раніше мешкали в даній місцевості, але потім зникли з вини людини. Винятки становлять випадки заселення видами, що щезли на частині свого ареалу не з вини людини, а внаслідок природних причин. Прикладом такої реінтродукції є переселення у 1970-х роках стада вівцебиків з Гренландії на півострів Таймир, де ці тварини мешкали під час льодовикового періоду, але вимерли з невідомих причин[2]. Для реінтродукції рослин застосовується той же принцип — види рослин, що знаходяться під загрозою на будь-якої території, привозять туди з інших місцевостей або висаджують штучно вирощені рослини.

Проблеми реінтродукції тваринРедагувати

Реінтродукція видів тварин, що не збереглися в дикій природі — складний процес, адже тварини вирощені в неволі втрачають навички виживання в дикій природі. Вчені ретельно планують такі програми, покликані правильно підготувати тварин до випуску і потім відстежити стан нової популяції, поки вона не стане природно стійкою, а також визначити вплив нової популяції на екосистему[3][4]. Процес поступової адаптації вирощених в неволі тварин до умов природного місця існування — реакліматизація. У більшості випадків реакліматизація є необхідним і дуже важливим та відповідальним початковим етапом реінтродукції диких тварин.

Деякі види тварин, реінтродуковані в УкраїніРедагувати

 
Кулан — вид, реінтродукований в Україні у заповіднику Асканія-Нова

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Офіційна сторінка IUCN/SSC Reintroduction Specialist Group / Група фахівців з реінтродукції IUCN/SSC (англ.)
  2. Якушкин Г. Д. Овцебыки на Таймыре. — Новосибирск : РАСХН, Сибирское отдделение. НИИСХ Крайнего Севера, 1998. — 236 с. (рос.)
  3. Документальний фільм каналу «Nature»: The Cheetah Orphans (2007 рік) — фільм про складнощі реінтродукції двох ручних домашніх гепардів у природне місце існування. (англ.)
  4. Документальний фільм каналу «Nature»: The Vanishing Lions (2006 рік) — фільм про реінтродукцію левів у природне місце існування. (англ.)

ДжерелаРедагувати