Зональні турніри

Зональні турніри зі шахів — початковий етап системи розіграшу чемпіонату світу. Затверджений 18-м конгресом ФІДЕ в Гаазі в 1947 році. Спочатку зональні турніри повинні були проходити у 8 зонах, на які ФІДЕ розподілили всі національні шахові федерації, що входять до її складу. Канада, СРСР і США були виділені в самостійні зони. Намічені на 1947 зональні турніри провести не вдалося, в тому числі і в СРСР. Відбулося лише 2 турніри в Хілверсюмі та Гельсінкі. Кваліфікаційний комітет ФІДЕ склав персональний список 20 учасників міжзонального турніру, включаючи чемпіонів США і Канади Ісаака Кешдена і Деніела Яновського. Від СРСР в список були включені Ісаак Болеславський, Ігор Бондаревський, Давид Бронштейн, Олександр Котов, Андор Лілієнталь (замість Ісаака Кешдена, який відмовився брати участь), В'ячеслав Рагозін і Сало Флор.

Надалі зональні турніри проводилися кожні 3 роки. До 1987 року кількість зон зросла до 13. У зоні яку представляла шахова федерація СРСР відбір учасників для міжзональний турнірів проводився або в чемпіонатах СРСР, або в спеціальних зональних турнірах.

Зональні турніри в СРСР ред.

Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
1951	Москва	19-й чемпіонат СРСР	Пауль Керес	9	2	6	12 із 17
1955	Москва	22-й чемпіонат СРСР	Юхим Геллер	10	5	4	12 із 19 ^[1]
1958	Рига	25-й чемпіонат СРСР	Михайло Таль	10	3	5	12½ з 18
1961	Москва	28-й чемпіонат СРСР	Тигран Петросян	9	1	9	13½ з 19
1964	Москва	Матч-турнір семи	Борис Спаський	4	2	6	7 із 12
1966/1967	Тбілісі	34-й чемпіонат СРСР	Леонід Штейн	8	2	10	13 із 20
1969	Москва	37-й чемпіонат СРСР	Тигран Петросян	7	1	14	14 із 22 ^[2]
1972	Баку	40-й чемпіонат СРСР	Михайло Таль	9	0	12	15 із 21
1975	Вільнюс						9 із 15
1978	Львів		Юрій Балашов	5	1	8	9 із 14
1982	Єреван		Артур Юсупов	7	1	7	10½ з 15
1985	Рига	52-й чемпіонат СРСР	Михайло Гуревич	6	3	10	11 із 19 ^[3]
1987	Мінськ	54-й чемпіонат СРСР	Олександр Белявский	7	2	8	11 із 17 ^[4]
1990	Львів	Зональний турнір СРСР 1990	Смбат Лпутян Олексій Широв Олексій Дрєєв Леонід Юдасін				6 из 9 6 із 9 6 із 9 6 із 9

Зони ред.

I зона (Західноєвропейська)
II зона (Центральноєвропейська)
III зона (Східноєвропейська)
IV зона (СРСР)
V зона (США)

VI зона (Канада)
VII зона (Центральноамериканська)
VIII зона (Південноамериканська)
IX зона (Західноазійська)
X зона (Східноазійська)

Цикл 1947—1950 ред.

Зона	Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
середньо-європейська	1947	Хілверсюм		Альберик О'Келлі	8	0	5	10½ з 13
північна		Гельсінкі		Еро Бьок	8	1	2	9 із 11 ^[5]
США	1946	Нью-Йорк	Чемпіонат США	Айзек Кешден				з
канадська	1947	Квебек	Чемпіонат Канади	Деніел Яновський				з

ФІДЕ не вдалося провести решту зональних турнірів і через це визначення 16 учасників міжзонального турніру (крім Альберика О'Келлі^[6], Єро Бьока, Айзека Кешдена^[7] та Деніела Яновського) поручили кваліфікаційній комісії, до якої увійшли представники 11 національних федерацій. Члени комісії представили списки, в яких перше місце давало 20 очок, друге — 19, третє — 18 і так далі.

Кваліфікаційна комісія встановила такий склад: Основний:

Кандидаты:

Решта кандидатів:

Цикл 1951—1953 ред.

Зони (Кваліфіканти):

I Західноєвропейська (Глігоріч, Унцікер, Матанович, Прінс, Голомбек)
II Східноєвропейська і африканська (Пахман, Сабо, Барца, Штольц, Фолтис)
III Азійська (австралійська і ново-зеландська) (Вейд)
IV СРСР (Геллер, Котов, Авербах, Петросян, Тайманов)

V США (Стайнер)
VI Канада (Вайтоніс)
VII Центральноамериканська (Санчес)
VIII Південноамериканська (Болбочан, Елісказес, Пильник)

Зона	Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
I	1951	Бад-Пірмонт		Светозар Глігорич	9	1	4	11 із 14
II	1951	Марианські-Лазні		Людек Пахман	10	0	6	13 із 16
III				Роберт Вейд				із
IV	1951	Москва	19-й чемпіонат СРСР	Пауль Керес	9	2	6	12 із 17
V				Герман Стайнер				із
VI	1951	Ванкувер	Чемпіонат Канади	Повілас Вайтоніс	9	0	3	10½ з 12
VII				Луїс Санчес				із
VIII	1951	Мар-дель-Плата		Хуліо Болбочан Еріх Елісказес	16 18	0 2	6 2	19 із 22 19 із 22

Радянські шахісти на підставі результатів XIX першості країни і з урахуванням успіхів у інших змаганнях виділили для участі в міжзональному турнірі гросмейстерів Юхима Геллера і Олександра Котова, майстрів Юрія Авербаха, Тиграна Петросяна і Марка Тайманова. Лише Котов був учасником попереднього міжзонального турніру 1948 року.

Десять представників Європи і Африки визначилися двома зональними турнірами. На початку 1952 року помер Ян Фолтис, і його місце було надано першому кандидату зони Гідеону Штальбергу, який не використав своє право участі в зональному турнірі. США з наданих двох місць використали лише одне — для Стейнера. Друге передали першому кандидатові від американських зон Пильнику.

Цикл 1954—1956 ред.

Зональні турніри Європи були організовані за новою системою, затвердженою XXVII конгресом ФІДЕ. За цією системою країни, що представлені в зонах більш ніж одним учасником, направляють їх не в один і той самий турнір (як було раніше), а в усі три турніри, відповідно до встановленого списку.

Зони:

I
II
III
IV СРСР

V США
VI Канада
VII

Каракас (центральноамериканська зона)

Зона	Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
	1954	Мюнхен		Вольфганг Унцікер	11	0	8	15 із 19
	1954	Прага/Маріанські Лазні		Людек Пахман	12	1	6	15 із 19
	1954	Мар-дель-Плата/Буенос-Айрес		Оскар Панно	14	0	7	17½ з 21
	1954	Каракас		Антоніо Медіна				10 із
IV	1955	Москва	22-й чемпіонат СРСР	Юхим Геллер	10	5	4	12 із 19 ^[1]
V	1954	Нью-Йорк	Чемпіонат США	Артур Бісгаєр	7	0	6	10 із 13
VI	1953	Вінніпег	Чемпіонат Канади	Ф. Андерсон Деніел Яновский	7 6	1 0	0 2	7 із 8 ^[8] 7 із 8

Цикл 1957—1959 ред.

Зони:

I Західноєвропейська
II Центральноєвропейська
III Східноєвропейська
IV СРСР
NA США

VI Канада
VII Центральноамериканська
VIII Південноамериканська
IX Азійська

Зона	Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
I	1957	Вагенінген		Ласло Сабо	10	0	7	13½ з 17
II	1957	Дублін		Людек Пахман	12	0	5	14½ з 17
III	1957	Софія		Мирослав Філіп	7	0	5	9½ з 13
IV	1958	Рига	25-й чемпіонат СРСР	Михайло Таль	10	3	5	12½ з 18
V	1957/1958	Нью-Йорк	12-й чемпіонат США	Боббі Фішер	8	0	5	10½ з 13
VI	1957	Каракас		Борис де Грейф				11 із
VII	1957	Ріо-де-Жанейро		Оскар Панно	12	1	2	13 із 15
VIII	1957		Чемпіонат Канади	Повілас Вайтоніс				8½ з 9
IX	1957	Маніла		Родольфо Кардосо				8 із

Цикл 1960—1962 ред.

Тоді ФІДЕ складалася з понад 50 шахових федерацій, які були розділені на 9 зон:

I Західноєвропейська
II Центральноєвропейська
III Східноєвропейська
IV СРСР
V США

VI Канада
VII Центральноамериканська
VIII Південноамериканська
IX Азійська
- а. Південноазійська і Тихоокеанська
- б. Західно- та Центральноазійська

З кожної зони кваліфікувалися від 1 до 4 учасників.

Зона	Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
I	1960	Мадрид		Светозар Глігорич Артуро Помар Лайош Портиш Ян Хейн Доннер	8 8 6 7	2 2 0 1	5 5 9 7	10½ из 15 ^[9] 10½ з 15 10½ з 15 10½ з 15
II	1960	Берг ен Даль		Фрідрік Олафссон	6	0	3	7½ з 9 ^[10]
II	1961	Маріанські Лазні		Фрідрік Олафссон	10	0	5	12½ з 15
III	1960	Будапешт		Гедеон Барца	8	2	5	10½ з 15
IV	1961	Москва	28-й чемпіонат СРСР	Тигран Петросян	9	1	9	13½ з 19
V	1960/1961		15-й чемпіонат США	Боббі Фішер	7	0	4	9 із 11
VI				Деніел Яновский				із
VII		Каракас		Мігель Куеллар				7½ з
VIII		Сан-Паулу		Х. Болбочан	11	1	5	13½ из 17
IXa		Сідней		Сесіл Пурді				7 із
ІХб		Мадрас	Матч проти Сукіена Момо	Мануель Аарон	3	1	0	3 из 4
IX	1961	Мадрас	Матч против Сесіл Пурді	Мануель Аарон	3	0	0	3 із 3

Примітки ред.

↑ ^а ^б Переміг Василь Смислов у додатковому матчі з рахунком 4 : 3 (+1 =6)
↑ Переміг у додатковому матчі Лева Полугаєвського з рахунком 3½ : 1½ (+2 =3)
↑ Завдяки кращому коефіцієнту в основному турнірі
↑ Переміг Валерія Салова в додатковому матчі з рахунком 3:1 (+2 =2)
↑ Матч проти Йости Штольца завершився внічию й Бека визнали переможцем, оскільки в турнірі він переміг Штольца
↑ ^а ^б Відмовились від участі
↑ ^а ^б Не передбачаючи особливих досягнень від своїх представників шахова федерація США не забезпечила участь у турнірі Айзеку Кешдену й Арнольду Денкеру, а тим більше не претендувала на включення кандидата Ізреєла Горовиця.
↑ Своїм представником Канадська шахова федерація призначила Яновського
↑ У додатковому матч-турнірі: 1) Светозар Глігорич — 3½; 2-3) Артуро Помар и Лайош Портіш — 3; 4) Ян Хейн Доннер — 2½.
↑ Турнір не вважався зональним, оскільки влада Нідерландів не допустила в представника НДР Вольфганга Ульмана

Джерела ред.

Л. Я. Абрамов: «Шахматы за 1947—1949 гг.». Москва. «Физкультура и спорт», 1951 г. С. 55—58.
Л. Я. Абрамов: «Шахматы за 1951—1952 гг.». Москва. «Физкультура и спорт», 1953 г. С. 18—19.
М. А. Бейлин: «Шахматы за 1957 год». Москва. «Физкультура и спорт», 1959 г. С.208—211.

Посилання ред.

Список зональних турнірів на сайті mark-weeks.com [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
Zonals in USSR, CIS and Asia(англ.)
European Zonals(англ.)
Zonals in the Americas and Africa(англ.)

[autogenerated1-1] а ^б Переміг Василь Смислов у додатковому матчі з рахунком 4 : 3 (+1 =6)

[2] Переміг у додатковому матчі Лева Полугаєвського з рахунком 3½ : 1½ (+2 =3)

[3] Завдяки кращому коефіцієнту в основному турнірі

[4] Переміг Валерія Салова в додатковому матчі з рахунком 3:1 (+2 =2)

[5] Матч проти Йости Штольца завершився внічию й Бека визнали переможцем, оскільки в турнірі він переміг Штольца

[Відмовились-6] а ^б Відмовились від участі

[США-7] а ^б Не передбачаючи особливих досягнень від своїх представників шахова федерація США не забезпечила участь у турнірі Айзеку Кешдену й Арнольду Денкеру, а тим більше не претендувала на включення кандидата Ізреєла Горовиця.

[8] Своїм представником Канадська шахова федерація призначила Яновського

[9] У додатковому матч-турнірі: 1) Светозар Глігорич — 3½; 2-3) Артуро Помар и Лайош Портіш — 3; 4) Ян Хейн Доннер — 2½.

[10] Турнір не вважався зональним, оскільки влада Нідерландів не допустила в представника НДР Вольфганга Ульмана

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]