Відкрити головне меню

Флор Саломон Михайлович

Саломо́н (Са́ло) Миха́йлович Флор (чеськ. Salomon Flohr, рос. Саломон Михайлович Флор; 21 жовтня 1908, Городенка, нині Івано-Франківська область — 18 липня 1983, Москва) — чехословацький та радянський шахіст і шаховий журналіст. Міжнародний гросмейстер (1950). Заслужений майстер спорту СРСР (1948). Міжнародний арбітр (1963).

Флор Саломон Михайлович
нім. Salo Flohr
Salo Flohr 1933.jpg
Народився 21 листопада 1908(1908-11-21)[1]
Городенка, Івано-Франківська область, Україна
Помер 18 липня 1983(1983-07-18)[1] (74 роки)
Москва, СРСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність шахіст, chess arbiter, chess theoretician, chess organiser, письменник, журналіст
Нагороди
орден «Знак Пошани»
Заслужений майстер спорту СРСР

ЖиттєписРедагувати

Саломон Флор народився 1908 року в Галичині в багатодітній єврейській сім'ї. Про перебування в Городенці багатодітної сім'ї Михайла Флора, який займався гендлярством, відомо небагато. За словами головного редактора городенківської газети «Край» Володимира Приймака, Флори жили в будинку, де тепер розташувалася загальноосвітня школа № 2. Будівлю у війну зруйнували. Коли Соломону не було й року, його родина емігрувала в Моравію [2].

За даними Яна Календовського, автора книги чеською мовою «Молодий Флор» (Брно, 1985), батьки, брати та сестри Флора загинули під час погрому. Уціліли тільки Сало та його старший брат Мозес. Їх переправили в Чехословаччину та передали в єврейський сирітський будинок у місті Микулів.

Флор захопився шахами, коли йому було 14 років. 1924 року юнак переїхав до Праги. Там він вступив на службу в торгову компанію і став грати в місцевому шаховому клубі. Пізніше Флор перейшов на роботу в редакцію однієї з празьких газет. 1929 року його направили кореспондентом на знаменитий турнір у Карлсбаді. Там Флор грав бліц з іншими журналістами і навіть з учасниками турніру. Переможець турніру Арон Німцович, вражений грою юнака, рекомендував запросити його як шахіста на чергове міжнародне змагання. Це був перший міжнародний турнір Сало Флора і його перший успіх: він здобув другий приз.

У 1929–1937 роках Флор зіграв у 35 турнірах. 19 разів він або посідав перше місце, або з кимось його ділив, 9 разів був другим або третім.

Флор став переможцем у Празі (1930), в Брно (1931), у новорічних Гастінгських турнірах (1933–1934), випередивши Алехіна і Лілієнталя. У 1934–1935 роках розділив перше місце з Ейве і Томасом, випередивши Капабланку та Ботвинника.

У Москві (1935) він знову розділив перше місце — вже з Ботвинником, випередивши Ласкера та Капабланку; в Маргіті (1936) посів перше місце, обігравши Капабланку.

1931 року Флор виграв матч у Штольца, а 1935 року зіграв унічию з Ботвинником.

Граючи за Чехословаччину в п'яти Олімпіадах, він домігся оптимального результату на першій дошці в 1935 та 1937 року.

1937 року у ФІДЕ (Всесвітню шахову організацію) надійшло декілька скарг від провідних шахістів. Мова йшла про те, що чемпіон світу Олександр Алехін відмовляється захищати свій титул у матчах з особливо сильними суперниками — такими, наприклад, як Капабланка, Німцович, а вибирає слабкіших. У відповідь ФІДЕ призначила Сало Флора офіційним претендентом на звання чемпіона світу та запропонувала Алехіну зіграти з ним. Знаменита чехословацька взуттєва компанія Батя погодилася бути спонсором цього матчу. Алехін прийняв виклик, але матч так і не відбувся.

Наприкінці 1938 року в Нідерландах проходив один із найпрестижніших в історії шахів турнірів — А. В. Р. О. Туди запросили вісім найкращих шахістів: чемпіона світу Алехіна, екс-чемпіонів Капабланку і Ейве, молодих зірок — Ботвинника, Кереса, Файна, Флора та Решевского. Флор був одним із фаворитів. Однак у вересні 1938 року глави Німеччини, Франції та Великої Британії підписали Мюнхенську угоду, яка розв'язала нацистам руки щодо Чехословаччини. Хоча нацисти окупували Прагу тільки в березні 1939 року, чеські євреї ясно усвідомлювати, яке майбутнє їх чекає. Тому в середині жовтня 1938 року Флор виїхав із Чехословаччини до свого друга Пауля Кереса в Тарту. Вдруге Сало позбувся країни, житла, майна, друзів і спонсорів. Але 1939 року він довів, що залишається одним із найкращих шахістів світу, перемігши у серйозному тренувальному турнірі (Москва — Ленінград) та випередивши Кереса, Решевского, Лілієнталя, молодого Смислова та інших. Мабуть, під час московського турніру в січні 1939 року Флору та його близькому другові, угорському гросмейстеру Лілієнталю (теж єврею), було запропоновано притулок у Радянському Союзі.

 
Світлина 1946 року

Наприкінці 1939 року Флор переїхав до Москви. Отримавши громадянство в СРСР, він був змушений відмовитися від надій стати чемпіоном світу: радянське керівництво вже мало власного претендента на цей титул — Михайла Ботвинника. Всі радянські шахісти зобов'язані були допомагати йому, а не конкурувати з ним. Флор явно не хотів наражати себе на ризик утретє втратити все і різко змінив стиль гри. Тепер вона була цілком «миролюбною», більшість партій він закінчував унічию.

Зі скромним успіхом Флор зіграв у восьми чемпіонатах СРСР у 1944–1955 роках. Брав участь у багатьох міжнародних турнірах. Він завоював популярність у СРСР як шаховий журналіст. Крім того, був головним суддею в багатьох змаганнях.

1957 року Флор і ще один гросмейстер із Москви — Андре Лілієнталь — поза конкурсом узяли участь у чемпіонаті УРСР. Їх запросили для посилення турніру: щоб уперше після війни встановити в чемпіонаті УРСР норматив майстра спорту. Набравши 12,5 очка із 17, Флор поділив перше місце з Юхимом Геллером, який і здобув чемпіонський титул, оскільки Флор виступав поза конкурсом [3].

1957 року за заслуги в галузі шахів Сало Флора було нагороджено орденом «Знак Пошани».

Пропагуючи шахи, Флор часто проводив сеанси одночасної гри, зокрема і в містах України. Так, у листопаді 1956 року в Кам'янці-Подільському він провів сеанс одночасної на 39 дошках. Саломон Михайлович виграв 31 партію, звів унічию 6 і програв лише дві.

1978 року Флор одружився з донькою Олександри Олександрівної Єсеніної — Тетяною (племінницею поета Сергія Єсеніна[4].

Сало Флор помер у Москві 18 липня 1983 року. Він залишився у пам'яті людей як видатний шахіст, чию блискучу кар'єру було зруйновано спочатку нацистами, а потім комуністами.

Шаховий клуб імені Соломона ФлораРедагувати

Земляки Сало Флора продовжують його справу.

Більше трьох десятків років на батьківщині С.Флора в місті Городенка Івано-Франківської області функціонує шаховий клуб (президент клубу Михайло Іванович Воронний), який названий на честь гросмейстера. Клуб працює на громадських засадах, спонсорська допомога є невід'ємним атрибутом проведення турнірів.

Клуб складається близько зі ста осіб Городенківського, Снятинського, Коломийського районів Івано-Франківської області та Борщівського, Чортківського, Заліщицького районів Тернопільської області; Кіцмансього району Чернівецької області.

Протягом тридцяти років проведено безліч турнірів. При клубі працює дитяча шахова школа.

У листопаді 2017 року був проведений 25-й меморіал пам'яті  С.Флора[5]

ВиноскиРедагувати

  1. а б Czech National Authority Database
  2. Голинський Ігор. Гросмейстер шахів і журналістики. Архів оригіналу за 9 грудень 2004. Процитовано 15 листопад 2008. 
  3. Лазарєв Ю. М. Творчість шахістів України. — К.: Здоров'я, 1982. — С. 33—34.
  4. Автобіографія Володимира Мощенка(рос.)
  5. ХХV меморіал з шахів пам’яті Сало Флора відбувся в м. Городенка

ЛітератураРедагувати

  • Шахматы: Энциклопедический словарь / Главный редактор Анатолий Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 432.
  • Гроссмейстер Флор. — Москва: Физкультура и спорт, 1985. — 256 с.

ПосиланняРедагувати