Відкрити головне меню

Зональні турніри зі шахів — початковий етап системи розіграшу чемпіонату світу. Затверджений 18-м конгресом ФІДЕ в Гаазі в 1947 році. Спочатку зональні турніри повинні були проходити у 8 зонах, на які ФІДЕ розподілили всі національні шахові федерації, що входять до її складу. Канада, СРСР і США були виділені в самостійні зони. Намічені на 1947 зональні турніри провести не вдалося, в тому числі і в СРСР. Відбулося лише 2 турніри в Хілверсюмі та Гельсінкі. Кваліфікаційний комітет ФІДЕ склав персональний список 20 учасників міжзонального турніру, включаючи чемпіонів США і Канади Ісаака Кешдена і Деніела Яновського. Від СРСР в список були включені Ісаак Болеславський, Ігор Бондаревський, Давид Бронштейн, Олександр Котов, Андор Лілієнталь (замість Ісаака Кешдена, який відмовився брати участь), В'ячеслав Рагозін і Сало Флор.

Надалі зональні турніри проводилися кожні 3 роки. До 1987 року кількість зон зросла до 13. У зоні яку представляла шахова федерація СРСР відбір учасників для міжзональний турнірів проводився або в чемпіонатах СРСР, або в спеціальних зональних турнірах.

Зміст

Зональні турніри в СРСРРедагувати

ЗониРедагувати

  • I зона (Західноєвропейська)
  • II зона (Центральноєвропейська)
  • III зона (Східноєвропейська)
  • IV зона (СРСР)
  • V зона (США)
  • VI зона (Канада)
  • VII зона (Центральноамериканська)
  • VIII зона (Південноамериканська)
  • IX зона (Західноазійська)
  • X зона (Східноазійська)

Цикл 1947—1950Редагувати

Зона Рік Місто Турнір Переможець + = Результат
середньо-європейська 1947 Хілверсюм Альберик О'Келлі 8 0 5 10½ з 13
північна Гельсінкі Еро Бьок 8 1 2 9 із 11 [5]
США 1946 Нью-Йорк Чемпіонат США Айзек Кешден з
канадська 1947 Квебек Чемпіонат Канади Деніел Яновський з

ФІДЕ не вдалося провести решту зональних турнірів і через це визначення 16 учасників міжзонального турніру (крім Альберика О'Келлі[6], Єро Бьока, Айзека Кешдена[7] та Деніела Яновського) поручили кваліфікаційній комісії, до якої увійшли представники 11 національних федерацій. Члени комісії представили списки, в яких перше місце давало 20 очок, друге — 19, третє — 18 і так далі.

Кваліфікаційна комісія встановила такий склад: Основний:

Кандидаты:

Решта кандидатів:

Цикл 1951—1953Редагувати

Зони (Кваліфіканти):

  • I Західноєвропейська (Глігоріч, Унцікер, Матанович, Прінс, Голомбек)
  • II Східноєвропейська і африканська (Пахман, Сабо, Барца, Штольц, Фолтис)
  • III Азійська (австралійська і ново-зеландська) (Вейд)
  • IV СРСР (Геллер, Котов, Авербах, Петросян, Тайманов)
  • V США (Стейнер)
  • VI Канада (Вайтоніс)
  • VII Центральноамериканська (Санчес)
  • VIII Південноамериканська (Болбочан, Елісказес, Пильник)
Зона Рік Місто Турнір Переможець + = Результат
I 1951 Бад-Пірмонт Светозар Глігорич 9 1 4 11 із 14
II 1951 Марианські-Лазні Людек Пахман 10 0 6 13 із 16
III Роберт Вейд із
IV 1951 Москва 19-й чемпіонат СРСР Пауль Керес 9 2 6 12 із 17
V Герман Стейнер із
VI 1951 Ванкувер Чемпіонат Канади Повілас Вайтоніс 9 0 3 10½ з 12
VII Луїс Санчес із
VIII 1951 Мар-дель-Плата Хуліо Болбочан
Еріх Елісказес
16
18
0
2
6
2
19 із 22
19 із 22

Радянські шахісти на підставі результатів XIX першості країни і з урахуванням успіхів у інших змаганнях виділили для участі в міжзональному турнірі гросмейстерів Юхима Геллера і Олександра Котова, майстрів Юрія Авербаха, Тиграна Петросяна і Марка Тайманова. Лише Котов був учасником попереднього міжзонального турніру 1948 року.

Десять представників Європи і Африки визначилися двома зональними турнірами. На початку 1952 року помер Ян Фолтис, і його місце було надано першому кандидату зони Гідеону Штальбергу, який не використав своє право участі в зональному турнірі. США з наданих двох місць використали лише одне — для Стейнера. Друге передали першому кандидатові від американських зон Пильнику.

Цикл 1954—1956Редагувати

Зональні турніри Європи були організовані за новою системою, затвердженою XXVII конгресом ФІДЕ. За цією системою країни, що представлені в зонах більш ніж одним учасником, направляють їх не в один і той самий турнір (як було раніше), а в усі три турніри, відповідно до встановленого списку.

Зони:

  • I  
  • II  
  • III  
  • IV СРСР
  • V США
  • VI Канада
  • VII  
  • Каракас (центральноамериканська зона)
Зона Рік Місто Турнір Переможець + = Результат
1954 Мюнхен Вольфганг Унцікер 11 0 8 15 із 19
1954 Прага/Маріанські Лазні Людек Пахман 12 1 6 15 із 19
1954 Мар-дель-Плата/Буенос-Айрес Оскар Панно 14 0 7 17½ з 21
1954 Каракас Антоніо Медіна 10 із
IV 1955 Москва 22-й чемпіонат СРСР Юхим Геллер 10 5 4 12 із 19 [1]
V 1954 Нью-Йорк Чемпіонат США Артур Бісгаєр 7 0 6 10 із 13
VI 1953 Вінніпег Чемпіонат Канади Ф. Андерсон
Деніел Яновский
7
6
1
0
0
2
7 із 8 [8]
7 із 8

Цикл 1957—1959Редагувати

Зони:

  • I Західноєвропейська
  • II Центральноєвропейська
  • III Східноєвропейська
  • IV СРСР
  • NA США
  • VI Канада
  • VII Центральноамериканська
  • VIII Південноамериканська
  • IX Азійська
Зона Рік Місто Турнір Переможець + = Результат
I 1957 Вагенінген Ласло Сабо 10 0 7 13½ з 17
II 1957 Дублін Людек Пахман 12 0 5 14½ з 17
III 1957 Софія Мирослав Філіп 7 0 5 9½ з 13
IV 1958 Рига 25-й чемпіонат СРСР Михайло Таль 10 3 5 12½ з 18
V 1957/1958 Нью-Йорк 12-й чемпіонат США Боббі Фішер 8 0 5 10½ з 13
VI 1957 Каракас Борис де Грейф 11 із
VII 1957 Ріо-де-Жанейро Оскар Панно 12 1 2 13 із 15
VIII 1957 Чемпіонат Канади Повілас Вайтоніс 8½ з 9
IX 1957 Маніла Родольфо Кардосо 8 із

Цикл 1960—1962Редагувати

Тоді ФІДЕ складалася з понад 50 шахових федерацій, які були розділені на 9 зон:

  • I Західноєвропейська
  • II Центральноєвропейська
  • III Східноєвропейська
  • IV СРСР
  • V США
  • VI Канада
  • VII Центральноамериканська
  • VIII Південноамериканська
  • IX Азійська
    • а. Південноазійська і Тихоокеанська
    • б. Західно- та Центральноазійська

З кожної зони кваліфікувалися від 1 до 4 учасників.

Зона Рік Місто Турнір Переможець + = Результат
I 1960 Мадрид Светозар Глігорич
Артуро Помар
Лайош Портиш
Ян Хейн Доннер
8
8
6
7
2
2
0
1
5
5
9
7
10½ из 15 [9]
10½ з 15
10½ з 15
10½ з 15
II 1960 Берг ен Даль Фрідрік Олафссон 6 0 3 7½ з 9 [10]
II 1961 Маріанські Лазні Фрідрік Олафссон 10 0 5 12½ з 15
III 1960 Будапешт Гедеон Барца 8 2 5 10½ з 15
IV 1961 Москва 28-й чемпіонат СРСР Тигран Петросян 9 1 9 13½ з 19
V 1960/1961 15-й чемпіонат США Боббі Фішер 7 0 4 9 із 11
VI Деніел Яновский із
VII Каракас Мігель Куеллар 7½ з
VIII Сан-Паулу Х. Болбочан 11 1 5 13½ из 17
IXа Сідней Сесіл Пурді 7 із
IXб Мадрас Матч проти Сукіена Момо Мануель Аарон 3 1 0 3 из 4
IX 1961 Мадрас Матч против Сесіл Пурді Мануель Аарон 3 0 0 3 із 3

ПриміткиРедагувати

  1. а б Переміг Василь Смислов у додатковому матчі з рахунком 4 : 3 (+1 =6)
  2. Переміг у додатковому матчі Лева Полугаєвського з рахунком 3½ : 1½ (+2 =3)
  3. Завдяки кращому коефіцієнту в основному турнірі
  4. Переміг Валерія Салова в додатковому матчі з рахунком 3:1 (+2 =2)
  5. Матч проти Йости Штольца завершився внічию й Бека визнали переможцем, оскільки в турнірі він переміг Штольца
  6. а б Відмовились від участі
  7. а б Не передбачаючи особливих досягнень від своїх представників шахова федерація США не забезпечила участь у турнірі Айзеку Кешдену й Арнольду Денкеру, а тим більше не претендувала на включення кандидата Ізреєла Горовиця.
  8. Своїм представником Канадська шахова федерація призначила Яновського
  9. У додатковому матч-турнірі: 1) Светозар Глігорич — 3½; 2-3) Артуро Помар и Лайош Портіш — 3; 4) Ян Хейн Доннер — 2½.
  10. Турнір не вважався зональним, оскільки влада Нідерландів не допустила в представника НДР Вольфганга Ульмана

ДжерелаРедагувати

  • Л. Я. Абрамов: «Шахматы за 1947—1949 гг.». Москва. «Физкультура и спорт», 1951 г. С. 55—58.
  • Л. Я. Абрамов: «Шахматы за 1951—1952 гг.». Москва. «Физкультура и спорт», 1953 г. С. 18—19.
  • М. А. Бейлин: «Шахматы за 1957 год». Москва. «Физкультура и спорт», 1959 г. С.208—211.

ПосиланняРедагувати